Єдиний унікальний номер 227/1163/19 Номер провадження 22-ц/804/1964/19
Єдиний унікальний номер 227/1163/19 Головуючий у 1 інстанції Мацишин Л.С.
Номер провадження 22-ц/804/1964/19 Доповідач Корчиста О.І.
Іменем України
23 серпня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Кішкіної І.В., Тимченко О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №227/1163/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця»,
на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2019 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Добропілля Донецької області,
встановив:
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послалась на те, що вона 31 липня 1980 року працевлаштувалась до «Дистанція громадських споруд Іловайського відділку «Донецька Укрзалізниця» (з подальшим переведенням у відповідності до структурних реорганізацій), про що маються відповідні записи у трудовій книжці. 08 липня 2016 року відбулась реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця», як наслідок вона продовжила працювати у Виробничому підрозділі «Іловайська дистанція сигналізації та зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця».
У подальшому роботодавцем їй було повідомлено про скорочення штату, у зв'язку з чим 10 липня 2017 року видано наказ структурного підрозділу АТ «Українська залізниця» №6178/ДН-ОС про її звільнення на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України.
Проте, після звільнення з нею не було проведено повного розрахунку, а сума заборгованості по теперішній час не погашена. Таким чином, вважає, що АТ «Українська залізниця» має перед нею не погашену заборгованість із заробітної плати, компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Просила суд стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 31493,75 грн. (з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів) та компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, у розмірі 5746,24 грн. (з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів).
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень - липень 2017 року в розмірі 29808,11 грн., що складається з заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року у сумі 5130,54 грн., заборгованості по заробітній платі за квітень 2017 року у сумі 3955,29 грн., заборгованості по заробітній платі за травень 2017 року у сумі 3955,29 грн., заборгованості по заробітній платі за липень 2017 року, з врахуванням 7187,32 грн. компенсації за невикористану відпустку та 7572,50 грн. вихідної допомоги при звільненні, у розмірі 16766,99 грн.. Зобов'язано АТ «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, у розмірі 5338,96 грн.. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць - за березень 2017 року в розмірі 5130,54 грн. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 725,22 грн.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Із вказаним рішенням не погодилось АТ «Українська залізниця» та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В обґрунтування доводів зазначило, що Указом Президента України рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» було уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року, п.1 якого визначено, що тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.
Окрім того, по факту захоплення 17 березня 2017 року адміністративної будівлі структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», яка знаходиться за адресою: Донецька область, місто Донецьк, вулиця Артема, 168 було відкрито кримінальне провадження №12017050420000286.
Також, по факту захоплення адміністративної будівлі структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», яка знаходиться за адресою: Луганська область, місто Луганськ, вулиця Кірова, 44 було відкрито кримінальне провадження №12017050420001019.
Про унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», обов'язків передбачених чинним законодавством України, через вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зазначила Торгово-промислова палата України у своєму Науково-правовому висновку від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2.
Вказують, що враховуючи наведене, вимоги позивача є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству.
Зазначили, що відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, затверджених наказом від 05 грудня 2008 року №489 Державного комітету статистики Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці, а саме: наказів (розпорядження) про прийняття на роботу; наказів (розпорядження) про надання відпустки; наказів (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту); табелів обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжна відомість працівника не дає підстав для підтвердження інформації щодо фактичного виконання робіт, що безпосередньо впливає на можливість проведення нарахувань. На теперішній час, відповідач підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат не має можливості.
Крім того, зазначили, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі довідок, складених після 16 березня 2017 року невідомими особами.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив що доводи апеляційної скарги необґрунтовані, відповідачем не наведено жодного аргументованого доводу, що надані позивачем розрахунки заборгованості не відповідають дійсному розміру заборгованої заробітної плати, адже питання наявності заборгованості по заробітній платі відповідачем не оскаржується. Просив рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Частиною 1 ст. 369 ЦПК України визначено, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у позовній заяві, складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 ст. 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_1 з 1984 року працювала на Іловайській нафтобазі, яку в подальшому перейменовано в філію фірми «Донецьк-нафтопродукт», у 1993 році позивача було звільнено по переводу до Дистанції громадських споруд, а вже з 22 листопада 1993 року була звільнена по переводу до Дистанції сигналізації та зв'язку за згодою між керівниками (а.с.5-6) та в подальшому працювала на різних посадах в Іловайській дистанції сигналізації та зв'язку Донецької залізниці, яке змінило назву на «Іловайську дистанцію сигналізації та зв'язку Державного підприємства «Донецька залізниця» (а.с.7).
На підставі Наказу ПАТ «Укрзалізниця» № 115/ос від 14 липня 2011 року ОСОБА_1 було переведено бухгалтером 1 категорії «Іловайській дистанції сигналізації та зв'язку Державного підприємства «Донецька залізниця» (а.с.7).
На підставі Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-IV, Постанови КМУ від 25 червня 2014 року № 200 Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська Залізниця», про що 08 липня 2016 року у трудовій книжці було зроблено відповідний запис (а.с.7).
На підставі наказів ПАТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2016 року № 303 та наказу №1/ос від 07 липня 2016 року «Іловайська дистанція сигналізації та зв'язку» «Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Іловайська дистанція сигналізації та зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», про що свідчить запис у трудовій книжці від 08 липня 2016 року (а.с.7).
17 липня 2017 року на підставі наказу № 6178/ДН-ос від 10 липня 2017 року, який долучено до матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера 1 категорії бухгалтерії ВП «Іловайська дистанція сигналізації та зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату, з виплатою одноразової грошової допомоги в розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсації за 28 днів відпустки. Запис у трудовій книжці зроблено належним чином у день звільнення відповідача, тобто 17 липня 2017 року (а.с.7,8).
На підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі та її розміру позивачем до позовної заяві надані розрахунки по заробітній платі за березень - липень 2017 року, які видані ВП ШЧ Іловайськ СП «ДДЗП» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ЄРДПОУ 40150216 (а.с.13-15).
Згідно розрахунків заробітної плати ОСОБА_1 , за березень 2017 року нараховано 6816,18 грн., сума до виплати - 5417,68 грн. (а.с.13), за квітень 2017 року нараховано 3955,29 грн., сума до виплати 3145,18 грн. (а.с.13), за травень 2017 року нараховано 3955,29 грн., сума до виплати 3145,18 грн. (а.с.14), за червень 2017 року нараховано 0,00 грн. (а.с.14), за липень 2017 року нараховано 16766,99 грн., у тому числі і компенсація за невикористану відпустку на суму 7187,32 грн. (1796,83 грн. + 5390,49 грн.) та вихідна допомога при звільненні у сумі 7572,50 грн., сума до виплати 13335,71 грн. (а.с.15).
Згідно відомостей про виплату грошей, наведених у вставному аркуші до додатку № 6, ОСОБА_1 отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року, а саме, як визнає представник відповідача, з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року, у сумі 1339,55 грн., через касу дирекції у м. Лиман Донецької області (а.с.50-52).
Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» підлягає залишенню без задоволення.
МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 15 постанови Пленум Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантоване нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, виконувала свої трудові обов'язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду. Щодо стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, суд першої інстанції не погодився за наведеним розрахунком позивача та перерахував її.
Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
В статті 115 КЗпП України зазначено - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з вимогами ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що позивачу нараховано за період з березня по липень 2017 року заробітну плату у сумі 31493,75 грн., до виплати у сумі 25043,75 грн., а саме: за березень 2017 року нараховано 6816,18 грн., сума до виплати 5417,68 грн. (а.с.13); за квітень 2017 року нараховано 3955,29 грн., сума до виплати 3145,18 грн. (а.с.13); за травень 2017 року нараховано 3955,29 грн., сума до виплати 3145,18 грн. (а.с.14); за червень 2017 року нараховано 0,00 грн. (а.с.14); за липень 2017 року нараховано 16766,99 грн., у тому числі і компенсація за невикористану відпустку на суму 7187,32 грн. (1796,83 грн. + 5390,49 грн.) та вихідна допомога при звільненні у сумі 7572,50 грн., сума до виплати 13335,71 грн. (а.с.15)
Разом із відзивом на позовну заяву відповідач надав копію відомості на виплату грошей за березень 2017 року №34, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року у сумі 1339,55 грн. (а.с.50-52)
З урахуванням виплачених грошей за першу половину березня 2017 року, заборгованість відповідача перед позивачем за березень-липень 2017 року складає 29808,11 гривень.
Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення даної суми з відповідача.
Також вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за втрату грошових доходів.
Пунктами 20, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Таким чином позивачем не пропущено строку звернення до суду з даним позовом.
ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою виплати розрахунку при звільненні, яка відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» мала бути виплачена відповідачем відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, визначеному чинним законодавством.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Порядок та підстави компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати регулюється Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», з метою реалізації якого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до п. 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Розмір суми компенсації, розрахованої судом першої інстанції відповідач не оскаржує..
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач вимог закону про повний розрахунок при звільненні не дотримався, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася, внаслідок цього існує заборгованість по заробітній платі та іншим платежам.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність первинної документації, як на підставу для відмови у виплаті позивачу заробітної плати, є хибним з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Діючим законодавством саме на роботодавця покладений обов'язок своєчасно провести всі розрахунки та вжити всі необхідні заходи для збереження первинної бухгалтерської документації підприємства.
Суд першої інстанції також правомірно врахував Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України, проте наявність такого висновку не звільняє відповідача від обов'язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці (в тому числі, оплати за час простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги).
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального і матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О.І. Корчиста
Судді: І.В. Кішкіна
О.О. Тимченко