Єдиний унікальний номер 219/13020/18 Номер провадження 22-ц/804/2130/19
23 серпня 2019 року м. Бахмут
Донецький апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Кішкіної І.В.,
суддів Корчистої О.І., Канурної О.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 219/13020/18 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Скат-Центр» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2019 року (суддя Медінцева Н.М.),
13 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Скат-Центр» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 червня 2017 року по 14 серпня 2018 року в сумі 157712,94 грн., посилаючись на те, що 08 червня 2017 року він був звільнений з ТОВ «Скат-Центр» за згодою сторін, де працював охоронником. На день звільнення у відповідача малась заборгованість перед ним по заробітній платі: за січень 2017 року в сумі 5194,58 грн., за лютий 2017 року в сумі 4454,82 грн., за березень 2017 року в сумі 4840,93 грн., за квітень 2017 року в сумі 4973,38 грн., за червень 2017 року в сумі 626,32 грн., всього 20090,03 грн. Остання виплата заборгованості по зарплаті в сумі 504,19 грн. була перерахована 14 серпня 2018 року на його банківський рахунок. Середньоденний заробіток складає 531,02 грн. з розрахунку: за два місяці березень та квітень 2017 року 5860,51 грн. : 8 + 3953,80 грн. : 15 : 2. Час затримки розрахунку з ним при звільненні з 08 червня 2017 року по день здійснення остаточного розрахунку 14 серпня 2018 року складає 297 робочих дні. Остаточна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 297 х 531,02 грн. = 157712,94 грн. Просив стягнути вказану суму.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Скат-Центр» про стягнення середнього заробітку за час затримки з розрахунком при звільненні задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Скат-Центр» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 червня 2017 року по 14 серпня 2018 року включно в сумі 9319,86 грн. з відрахуванням при виплаті всіх обов'язкових податків та платежів. Вирішено питання про розподіл судового збору.
З вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції в порушення вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, не перевірено правильність розрахунку наданого відповідачем, переплутавши середньогодиний із середнім заробітком, що призвело до неправильного вирішення справи. Місяці з яких повинно бути обчислено середньоденний заробіток за березень 2017 року та квітень 2017 року, в той час як в травні та червні згідно довідки позивач не працював та не отримував заробітну плату, а тому необхідно розраховувати за два останні відпрацьовані місяці березень та квітень, що складає відповідно 8 та 12 відпрацьованих днів та нарахована заробітна плата 5860,51 грн. та 3953,80 грн., середньоденний заробіток складає 531,02 грн., а тому стягненню підлягає 157712,94 грн.
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не надано.
Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справа здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що 08 червня 2017 року позивач був звільнений з роботи, а саме з посади охоронника в управлінні у ТОВ «Скат-Центр».
Згідно копії індивідуальної відомості про застраховану особу з Пенсійного фонду України (а.с.11-12) на ім'я ОСОБА_1 , загальна сума заробітку для нарахування пенсії у 2015 році склала 46726,97 грн., у 2016 році - 54411,75 грн., у 2017 році - 20090,03 грн.
З копії рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2019 року вбачається, що у задоволені позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Скат-Центр» про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовлено. Рішення набрало законної сили 12 березня 2019 року. Також мотивувальною частиною цього рішення встановлений той факт, що згідно з відомістю на перерахування заробітної плати ТОВ «Скат-Центр» № 2945 від 14 серпня 2018 року позивачу в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі сплачено 504,19 грн. Згідно довідки, яка видана головним бухгалтером ТОВ «Скат-Центр» Свирид О.М. , станом на 31 жовтня 2018 року ТОВ «Скат-Центр» розрахувалося повністю з ОСОБА_1 .
Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.
З огляду на викладене встановлено, що дата остаточного розрахунку відповідача з позивачем - 14 серпня 2018 року.
З копії розрахункового листка за березень 2017 року вбачається, що позивач у березні 2017 року відпрацював 8 днів, 84 години, доплачено йому за 16 годин вечірньої праці та за 28 годин нічної праці, всього нараховано 5860,51 грн., борг за підприємством на кінець місяця складає 10975,32 грн. (а.с.13).
З листа першого заступника начальника ГУ Держпраці у Київській області від 12 жовтня 2018 року вбачається, що було проведено інспекційне відвідування ТОВ «Скат-Центр», в результаті якого виявлено порушення вимог ст. 115-116 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про оплату праці». За результатами інспекційного відвідування інспектором праці складено акт від 10 серпня 2018 року № КВ948/1323/АВ. На підприємство накладено штрафні санкції та винесено припис про усунення порушень. (а.с.18).
Відповідно листа начальника Голосіївського управління поліції у м. Києві від 01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що його зверненням було розпочате кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100010011842 від 14 грудня 2017 року, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ст. 175 КК України (а.с.19)
З копії відомості на перерахунок заробітної плати № 269 від 25 січня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 (№ 196 в відомості) на картку НОМЕР_1 перераховано 1510,16 грн., за відомістю № 3070 від 13 квітня 2017 року ОСОБА_1 (№118 в відомості) перераховано на його картку 1335,74 грн., за відомістю від 01 червня 2018 року позивачу (№№ 309, 359, 411 в відомості) перераховано на його картку 1335,74 грн., 3586,13 грн. та 4717,71 грн., за відомістю від 03 серпня 2018 року ОСОБА_1 (№196 в відомості) перераховано на картку 3182,80 грн., за відомістю від 14 серпня 2018 року позивачу (№97 в відомості) перераховано на картку 504,19 грн. На вказаних відомостях містяться штампи банку, печатки відповідача.
Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 , виданої ТОВ «Скат-Центр» від 18 січня 2019 року, позивачу за квітень 2017 року нарахована заробітна плата в сумі 3953,80 грн., також згідно цієї ж довідки середньоденна/середньогодинна заробітна плата позивача складає 31,38 грн., середньомісячна заробітна плата складає 4958,04 грн. За графіком роботи ОСОБА_1 з 08 червня 2017 року по 13 серпня 2018 року робочих годин 2269.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення статті 116 КЗпП України підприємство остаточний розрахунок з належних до сплати сум на момент звільнення з позивачем не провело, тому непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Розрахунок з позивачем було проведено 14 серпня 2018 року. Оскільки звільнення позивача відбулося 08 червня 2017 року, в основу розрахунку середнього заробітку мають бути покладені відомості про заробітну плату позивача за квітень 2017 року. Судом розраховано середній заробіток до стягнення: 31,38 грн. (середній заробіток) х 297 (період затримки розрахунку) = 9319,86 грн.
Апеляційний суд частково не погоджується із такими висновками.
Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Установивши при розгляді справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що у день звільнення всі належні звільненому працівникові суми виплачені не були та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку, однак допустив помилку в його обрахуванні щодо розміру та періоду.
Згідно з індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України та табуляграмами заробітна плата ОСОБА_1 становила за березень 2017 року - 5860,51 грн., за квітень 2017 року - 3953,80 грн., за травень 2017 року - 00 грн., за червень 2017 року - 626,32 грн. (без врахування утримання податків та інших обов'язкових платежів) (а.с.12, 13,17,52).
З довідки відповідача від 09 січня 2019 року та табелю виходів вбачається, що ОСОБА_1 працював в березні 2017 року 8 робочих днів, в квітні 2017 року - 12 робочих днів, в травні 2017 року - 0 робочих днів, в червні 2017 року - 0 робочих днів (а.с.52,82).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно із абзацом 4 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати якщо протягом двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Але судом першої інстанції в порушення вимог абзацом 4 пункту 2 вказаного Порядку обчислено середню заробітну плату згідно довідки відповідача (а.с.83) за один календарний місяць роботи, що передував звільненню, тобто за квітень 2017 року, в той час як в травні та червні 2017 року позивач не працювала та не отримувала заробітну плату.
А тому відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати у зв'язку з тим, що позивач в травні та червні 2017 року не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, тобто за березень та квітень 2017 року; березень - 5860,51 грн. + квітень - 3953,80 грн. = 9814,31 грн. : 2 = 4907,15 грн. середньомісячна заробітна плата.
За змістом пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З розрахункових листків вбачається, що ОСОБА_1 працював в березні 2017 року 8 робочих днів та в квітні 2017 року - 12 робочих днів, а тому середньоденна заробітна плата складає: 9868,24 грн. (заробітна плата за березень та квітень) : (8 +12 робочих днів) = 490,71 грн.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 червня 2017 року по 14 серпня 2018 року складає: 296 робочих днів за вказаний період х 490,71 грн. середньоденна заробітна плата = 145250,16 грн.
Таким чином, з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги і не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині розміру стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Оскільки суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в цій частині.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, ураховуючи вимоги статті 4 Закону України «Про судовий збір», вважає необхідним рішення суду першої інстанції змінити, стягнувши з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1457,40 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2019 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та в частині стягнення судового збору змінити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Скат-Центр» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 червня 2017 року по 14 серпня 2018 року в сумі 145250 (сто сорок п'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 16 коп., з якої підлягають утриманню податки і обов'язкові платежі.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Скат-Центр» на користь держави судовий збір в сумі 1457 грн. 40 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді І.В. Кішкіна
О.І. Корчиста
О.Д. Канурна
Повний текст постанови складено 23 серпня 2019 року
Суддя-доповідач І.В.Кішкіна