Справа №766/19510/17
н/п 2-з/766/249/19
23 серпня 2019 року м. Херсон
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Ус О.В., розглянув матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про визнання спільної сумісної власності на житловий будинок,-
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває вищевказана цивільна справа.
Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарової І.О. від 27.11.2017 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.08.2018 року за клопотанням позивача призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 10 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20.08.2018 року залишено без змін.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Херсонського міського суду Херсонської області від 31.01.2019 року у зв'язку з тим, що суддя Хайдарова І.О. не може продовжувати розгляд справи, у зв'язку із закінченням строку дії повноважень судді, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №766/19510/17.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2019 р., головуючим у справі визначена суддя Ус О.В.
13.05.2019 року від судового експерта Малого О.В. надійшов лист, згідно якого повідомлено, що при виході на місце 29.11.2018 року доступ до об'єкту з боку відповідача по справі ОСОБА_2 йому наданий не був. Вказана особа повідомила експерта, що надавати доступу експерту до будівлі, що є об'єктом дослоідження не буде. Крім того, надано клопотання про надання додаткової інформації.
Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 23.05.2019 року справу прийнято до провадження судді Ус О.В., поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.
22 серпня 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в обгрунтування якої вказано, що мотивуючи позовні вимоги він посилається на те, що перебував у шлюбі з ОСОБА_3 в період з 06 травня 1995 року по 21 жовтня 2016 року, в 2017 році спільно з колишньою дружиною було прийнято рішення збудувати в дворі новий житловий будинок, на місці демонтованих господарських прибудов та будівель. В 2008 році для будівництва житлового будинку ним було отримано кредит у ВАТ "Ерсте Банк" в розмірі 35000 доларів США. Також для будівництва використовувались кошти зароблені ОСОБА_1 отримані через банки його дружиною ОСОБА_2 , оскільки він працював на посадах командного складу на судах власників іноземних держав. 12 серпня 2019 року під час призначення слухання справи, йому стало відомо, що в суд в якості третьої особи звертається батько колишньої дружини ОСОБА_4 з позовом про визнання права власності на спірний житловий будинок, власноруч вносить в пректну документацію зміни (підробляє) про те, що є замовником та забудовником будинку, який ОСОБА_1 спільно з колишньою дружиною побудував. Даний об'єкт нерухомості не прийнятий в експлуатацію, як це вимагає закон, однак, відповідно до діючого законодавства будинки, які були збудовані до 2015 року можуть прийматись в експлуатацію в спрощенному порядку у відповідних архітектурно-будівельних інспекціях, то існує досить висока ймовірність того факту, що третя особа ОСОБА_4 батько колишньої дружини в будь-який момент може оформити даний будинок на себе та відчужити на користь іншої особи, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.
Подана заява за змістом та формою відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, подана за приписами п. 2 ч.1 ст. 152 ЦПК України одночасно з пред'явленнями позову.
Суд розглядає заяву згідно ч.1 ст. 153 ЦПК України не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
У пункті 3 вказаної постанови зазначено, що позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Захід забезпечення позову у вигляді арешту на неприйнятий в експлуатацію одноповерховий житловий будинок з мансардним почерхов розташований по АДРЕСА_1 , є доцільним для ефективного захисту прав та інтересів позивача, співмірним із заявленими позовними вимогами.
Задоволення заяви про забезпечення позову не являється фактичним вирішенням справи по суті і не порушує права відповідача щодо користування майном, а лише обмежує його у здійсненні деяких дій на певний період.
Ухвала в повному обсязі виготовлена та підписана суддею 23 серпня 2019 року.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 258, 259, 260, 261, 352, 354, 355, п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про визнання спільної сумісної власності на житловий будинок - задовольнити.
Накласти арешт на неприйнятий в експлуатацію одноповерховий житловий будинок з мансардним почерхом, розташований по АДРЕСА_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Відповідно до вимог ст.153 ЦПК України, подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали про забезпечення позову.
Суд роз'яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяО. В. Ус