Справа № 569/6536/19
22 серпня 2019 року м. Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області в складі
головуючого судді Березня Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Тарасюк О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на обставини укладення між сторонами 31 серпня 2016 року кредитного договору б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в сумі 800 грн. із сплатою процентів за користування кредитом. Відповідач не виконував договірних зобов'язань, станом на 18 лютого 2019 року виникла заборгованість з врахуванням процентів, пені та штрафних санкцій в сумі 11971,46 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.
Представник позивача подав письмову заяву з проханням розглянути справу в порядку спрощеного провадження у його відсутність, позов підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, відзиву на позов не подала.
Судом ухвалено про заочний розгляд справи, в зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши документи і матеріали справи, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов до наступного.
За частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до приписів норми ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Таким чином, кредитний договір має бути укладений у письмовій формі у вигляді одного документа (що містить усі істотні умови), підписаного обома сторонами, або у вигляді декількох документів, якими сторони обмінялися (листи, телеграми, телетайпне чи електронне повідомлення тощо). При цьому документи, якими сторони обмінюються, також мають містити підписи відправників.
Право кредитора вимагати повернення кредиту наступає у разі прострочення позичальником повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач посилався на те, що 31 серпня 2016 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 800 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Зазначив, що підписана відповідачем заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає договір.
Надана позивачем та досліджена в судовому засіданні анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 31 серпня 2016 року є стандартним бланком, який не містить даних, з якими умовами договору погоджується відповідачка ОСОБА_1 , яку послугу мав надати їй банк, у ньому не зазначений розмір процентів, комісії, пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами, тобто відсутні істотні умови кредитного договору, на яких він міг бути укладений.
В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 виявила бажання та отримала від позивача кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 800 грн.
На думку позивача, істотні умови договору сторони узгодили в Умовах та правилах надання банківських послуг у ПриватБанку, однак надані позивачем Умови не містять підпису відповідача ОСОБА_1 .
Позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно, брав на себе зобов'язання зі сплати процентів, комісії, пені, штрафів у разі порушення зобов'язання.
Таким чином обставини ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг у ПриватБанку не доведені позивачем, а самі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновки щодо застосування відповідних норм права викладені у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених вимог.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог згідно ст. 141 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
На підставі викладеного, ст. ст. 526, 549, 551, 611, 612, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 81, 141, 247, 263, 265, 280 ЦПК України, -
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, вул. Грушевського, 1Д м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне судове рішення складене 22 серпня 2019 року
Суддя Сарненського районного суду
Рівненської області Березень Ю. В.