Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа №572/1870/19
23 липня 2019 року м.Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області
в складі головуючого судді - Рижого О.А.
за участю секретаря судового засідання - Мороз Ю.М.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу за позовом ОСОБА_1 до Кузьмівської сільської ради Сарненського району Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -
встановив:
24 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею за набувальною давністю право власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог вказав, що дане домоволодіння відповідно до довідки виконкому Кузьмівської сільської ради №02/16-359 від 29.05.2019 року з 1959 року обліковується за її батьком ОСОБА_2 . Проте, право власності на даний житловий будинок за ОСОБА_2 не зареєстровано. Спадщину після його смерті ніхто не приймав та не оформляв. Позивач зазначає, що її батько ОСОБА_2 фактично володів даною частиною вказаного будинку з 1959 року. ОСОБА_1 в позові пояснила, що вона з народження та по сьогоднішній день користується житловим будинком, розташованим в АДРЕСА_1 . Крім того, зазначила, що постійно сплачує комунальні та всі інші витрати, пов'язані з його утриманням, зберігає там свої речі, так як іншого житла не має.
25 червня 2019 року у справі відкрито провадження, та справу призначено до підготовчого судового засідання на 09.07.2019 р. на 09:30 год.
23 липня 2019 року сторони в підготовче провадження у цивільній справі не з'явились, проте в матеріалах справи містяться від них заяви, згідно яких позивачка позовні вимоги підтримує, просить його задоволити, а представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 визнав, не заперечив проти їх задоволення.
Позивачі в судове засідання не з'явилися, через канцелярію суду надали заяви в яких позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити. Відзив на позовну заяву не надав, та не повідомив суд про причини його неподання.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши позов та додані до нього докази, суд зазначає про таке.
Встановлено, що згідно довідки виконкому Кузьмівської сільської ради №02/16-359 від 29.05.2019 року, вказаний житловий будинок з 1959 року обліковується за ОСОБА_2 .
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.10.1959 року позивачка є донькою ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки від 29.05.2019 р. ОСОБА_1 зареєстрована в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 з 29.12.1995 року.
Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду (ч.4 ст.344 ЦК).
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст.ст.15, 16 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07.02.2014 р. № 5, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Таким чином, давнісний володілець повинен довести факти добросовісності заволодіння, відкритості, безтитульності, безперервності і тривалості свого володіння.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як роз'яснено у п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 344 ЦК України необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, володілець не повинен був та не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали б найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.
Таким чином, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий. Тобто право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.
Судом встановлено, що позивач добросовісно, відкрито та безперервно володіє нежитловим приміщенням, що по АДРЕСА_1 понад десять років. Протягом всього часу володіння згаданим майном вона не приховувала факт знаходження майна в її володінні та у володінні її батька ОСОБА_2 .
Отже, факти, викладені ОСОБА_1 у позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог, підтверджені письмовими доказами, які є достовірними, сумніву у суду не викликають, визнання права власності за позивачем не порушують прав чи інтересів будь-яких інших осіб, наявні всі необхідні елементи набувальної давності, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.
Керуючись наведеним, ст.ст.81, 259, 263-265, 273, 275, 279, 352, 354, 355 ЦПК України суд,-
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителькою АДРЕСА_1 за набувальною давністю право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рижий О.А.