490/8813/14-ц
нп 2/490/2161/2017
18 січня 2019року м.Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва
у складі головуючого - судді Чулуп О.С.
при секретарі- Балдич Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаїв цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Приватного підприємства фірма «Айлама»
третя особа інспекція з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області,
про відшкодування збитків,
Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства фірма «Айлама», третя особа інспекція з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області, про відшкодування збитків.
Представник відповідача надав суду заяву про призначення по справі повторної судово-медичної експертизи, оскільки вказує, що при проведенні інших двох експертиз №132-К 04.08.2016р., №136-К від 12.02.2018р. та від експертами не були дані відповіді на поставлені запитання.
Зокрема, представник відповідача вказує, що висновок експерта №136-К від 12.02.2018р. необгрунтований, оскільки експертами при дачі вказаного висновку не були досліджені надані експертам докази. Так представник відповідача вказує, що експертами, на його думку, не досліджувалася медична картка позивача, заведена лікарем ОСОБА_2 в частині сторінок з журналу рентгенодосліджень. Представник відповідача вказує, що експерти при дачі висновку №136-К лише переписали текст експертного висновку №132-К у даній справі, що був проведений раніше 04.08.2016р. Представник відповідача вказує, що порушено принцип проведення експертизи - це повнота дослідження, а за такого висновок є необгрунтованим.
Окрім цього, представник відповідача вказує, що експерти в своїх висновках посилаються на норми наказу МОЗ №507 від 28.12.2002р. Представник відповідача вказує, що даний наказ не пройшов державну реєстрацію в Мінюсті, а тому не набрав чинності і тому не є обов?язковим для виконання. Проте, експертом наводяться доводи, що в своїй діяльності лікар ОСОБА_3 повинен користуватися даним наказом, та в своїх поясненнях посилається на норми даного наказу.
Щодо другого висновку експертів, то в клопотанні представника відповідача про призначення експертизи зазначається лише незгода з такими висновком та вказівка на те, що такий зроблений експерта лише на його припущеннях. Представник відповідача наводить лише свої доводи, що висновок експертів про наявність причиново-наслідкового зв?язку грунтується на думку представника на припущеннях.
Окрім цього, представник відповідача вказує також, що у двох висновках експертів №132-К і №136-К на одні і ті ж питання дано різні за значенням висновки.
Щодо доводів представника відповідача в тій частині, що експерти не проводили дослідження медичної картки заведеної лікарем Односумовим, то судом встановлено, що таке дослідження не проводилося, оскільки такий об?єкт дослідження був відсутній у експертів та не надавався таким.
Відповідно до п.1.4 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень" (затв. Наказом МінЮсту України 08.10.1998р. №53/5) під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.
Відповідно до п.1.4 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень"Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.
Щодо доводів представник відповідача в частині посилань експерта на норми наказу МОЗ №507 від 28.12.2002р. який, як вказує представник відповідача, не пройшов державної реєстрації, а тому його норми застосуванню не підлягають, то в даному разі суд самостійно може оцінити такий довід відповідача, оскільки питання стосовно застосування судом нормативно правового акту при вирішенні цивільної справи відноситься до компетенції суду, а не експерта, висновку експерта в даному разі не потрібно.
Щодо доводів представника відповідача про призначення повторної експертизи в тій частині, що висновки експертів грунтуються лише на припущеннях, то експерт в судовому засіданні, пояснюючи обгрунтованість своїх висновків, вказав, що при здійсненні певних досліджень та отриманні висновків з таких застосовував метод доведення формальної логіки як "доведення від супротивного" та доведення шляхом виключення. Тобто в частині доводів представника відповідача щодо невідповідності висновку експерта, то суд може дати оцінку самостійно, без повторного висновку експерта.
Отже, вислухавши думку представників сторін, беручи до уваги позицію представника позивача, який заперечував проти призначення по справі повторної експертизи, яка призведе до затягування вирішення даної справи, суд приходить до висновку, що підстави для проведення повторної експертизи відсутні, а за такого у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст.143,144, п.5 ст.203 ЦПК України,
В задоволенні клопотання представника відповідача про призначення повторної судово-медичної експертизи, - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягаю, заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду за результатами розгляду справи по суті.
Суддя