справа № 489/477/19 провадження №2/489/901/19
Іменем України
19 серпня 2019 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Коденко К.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представників відповідачів Процюка А.О. , Білецької О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП в Миколаївській області), Прокуратура Миколаївської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями слідства та прокуратури
встановив:
У січні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом в яку просив стягнути Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів зі спеціального рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду в рахунок відшкодування моральної шкоди 158227,50 грн.
Як на підставу позовних вимог вказав, що Новоодеським відділом поліції ГУНП в Миколаївській області відносно нього проводилось досудове розслідування кримінальних проваджень за № 12015150260000514 та № 12015150260000515, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2015 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 310, частиною другою статті 309 КК України, об'єднаних 21.05.2015 постановою прокурора в одне кримінальне провадження за № 12015150260000514.
Вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05.02.2016 його було засуджено за частиною першою статті 310, частиною другою статті 309 КК України із застосуванням статті 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі стром три роки та згідно статті 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на один рік, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених статтею 76 КК України.
Ухвалою Апеляціного суду Миколївської області від 07.06.2016 вказаний вирок скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження у суду першої інстанції.
Наступним вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 06.06.2017 його засуджено за вказані кримінальні правопорушення із застосуванням статті 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком три роки та згідно статті 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на два роки, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених статтею 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 29.11.2018 вказаний вирок суду скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи і вичерпання можливості їх отримати.
Вважає, що проведені слідчі дії, пред'явлена підозра та інші процесуальні дії призвели до обмеження його права на недоторканість приватного житла в ході проведення обшуків та незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, оскільки фактично він був виправданий. Також вказав, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і перебуванням під слідством та судом більше трьох років з 14.05.2015 по 29.11.2018 були зганьблені його честь, гідність і репутація. На протязі цих років він не міг влаштуватись на роботу, погіршився стан здоров'я через постійні хвилювання та побоювання опинитися в місцях позбавлення волі за злочини, які він не вчиняв, порушились нормальні життєві зв'язки, також від нього відвернулись усі друзі та близькі родичі. У зв'язку із цим, враховуючи перенесені моральні і душевні страждання просить стягнути з державного бюджету в рахунок відшкодування моральної шкоди 158227,50 грн., виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» в розмірі 3723 гривні за кожен місяць за період перебування під слідством та судом (3723 гривні * 42 місяці +1861,50 гривні (сум за 15 днів)).
У відзиві представник відповідача ГУНП в Миколаївській області просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача, не зазначив в чому саме полягає ця шкода і не обґрунтував її розмір. Окрім того, позивачем не додано до позову жодного медичного документу чи інших доказів, які б вказували на моральні страждання, пов'язаних із незаконними діями і рішеннями органів досудового розслідування та неможливість працевлаштуватись з цих підстав. Також вказала, що розрахунок моральної шкоди не відповідає закону, оскільки повинен розраховуватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який складає 1921 гривня, що відповідає пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
У відповіді на відзив представник позивача вказав, що ОСОБА_4 , окрім іншого, під слідством перебував фактично по 29.11.2018 і до цього часу щонайменше продовжувала діяти міра запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, що означає порушення його нормальних життєвих зв'язків, ускладнення у спілкуванні і підтримання стосунків з оточуючими людьми. Також послався на витрачання ним значного проміжку часу на захист своїх прав проти неправомірного обвинувачення, що також підтверджує заподіяння позивачу моральних страждань.
У відзиві на позовну заяву прокурор вказав лише на безпідставність вимог позивача про покладення судових витрат на відповідачів, в частині відшкодування моральної шкоди не заперечував, вказавши, що з урахуванням строку перебування ОСОБА_4 під слідством та судом з 15.05.2015 по 29.11.2018, тобто 42 місяці 15 днів, розмір моральної шкоди складає 177382,50 грн. ( 4173 гривні * 42 + 2086,50 гривні (сума з а15 днів).
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01.02.1019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.
Ухвалою суду від 10.06.2019 за клопотанням представника позивача до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ГУНП в Миколаївській області та Прокуратуру Миколаївської області, процесуальний статус яких було визначено позивачем як треті особи.
Ухвалою суду від 02.07.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в межах позовної заяви.
Представник прокуратури позовні вимоги визнав повністю, за винятком стягнення судового збору, від сплати якого позивач по даній категорії справ звільнений відповідно до закону.
Представник Головного управління Національної поліції в Миколаївській області в задоволенні позовних вимог просила відмовити, оскільки порушення кримінального провадження відносно позивача та його закриття апеляційним судом на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України не є достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди.
Державна казначейства служба України свого представника до суду не направила та відзиву не надала.
Вислухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05.06.2016 засуджено за частиною першою 1 статті 310, частиною другою статті 309, частиною першою статті 70 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на один рік, з покладенням обов'язків, передбачених статтею 76 КК України. Зараховано засудженому ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення у період з 25.06.2015 по 26.06.2015.
Ухвалою Апеляційного суду миколаївської області від 07.06.2016 наведений вирок скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 06.06.2017 ОСОБА_4 засуджено за частиною першою 1 статті 310, частиною другою статті 309, частиною першою статті 70 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на два роки, з покладенням обов'язків, передбачених статтею 76 КК України. Зараховано засудженому ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення у період з 25.06.2015 по 26.06.2015.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 29.11.2018 вирок суду першої інстанції скасовано та кримінальне провадження з № 12015150260000514 у відношенні ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 310, частиною другою статті 309 КК України, закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
З ухвали апеляційного суду вбачається, що відповідно до витягу з кримінального провадження № 12015150260000514, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2015, у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12015150260000087 від 26.01.2015, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, встановлено: 06.05.2015 у період часу з 17:10 години до 19:50 години в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , працівники міліції виявили та вилучили 18 кущів рослини роду коноплі, які ОСОБА_4 незаконно вирощував за місцем свого мешкання з метою подальшого власного вживання без мети збуту.
Згідно витягу з кримінального провадження № 12015150260000515, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2015, у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12015150260000087 від 26.01.2015, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, встановлено: 06.05.2015 в період часу з 17:10 години до 19:50 години в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , працівники міліції виявили та вилучили пакунок з речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору, який ОСОБА_4 зберігав за місцем свого мешкання з метою подальшого власного вживання без мети збуту.
Згідно постанови про об'єднання матеріалів досудового розслідування від 21.05.2015 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015150260000514 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 310 КК України, та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015150260000515 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, об'єднані в одне провадження, яке зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12015150260000514.
Таким чином, ОСОБА_4 перебував під слідством та судом з 14.05.2015 по 29.11.2018.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Таким чином, позивач має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди за рахунок держави.
Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2019 року 4173 гривень.
Як слідує з позову та пояснень представника позивача, під час перебування позивача під слідством та судом останній зазнав душевних страждань, пов'язаних із обмеження його права на недоторканість приватного житла в ході проведення обшуків та незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності. Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і перебуванням під слідством та судом більше трьох років постраждали його честь, гідність і репутація. На протязі цих років він не міг влаштуватись на роботу, погіршився стан здоров'я через постійні хвилювання та побоювання опинитися в місцях позбавлення волі за злочини, які він не вчиняв, порушились нормальні життєві зв'язки, внаслідок чого він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя та спрямовувати свої зусилля на захист і відновлення попереднього становища.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач має право на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, яку слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом (42 місяці та 15 днів).
Отже, мінімальний розмір спричиненої позивачу моральної шкоди складає 17735,25 гривень.
Водночас, зважаючи на встановленні частиною першою статтею 13 ЦПК України межі судового розгляду, відповідно до яких суд розглядає справи не інакше як зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в розмірі, зазначеному позивачем - 158227,50 грн.
Стягнення грошових коштів на відшкодування моральної шкоди позивачу слід здійснити з державного бюджету через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку.
Такий спосіб виконання рішення узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 14.08.2019 по справі № 182/6496/17 та відповідає Бюджетному кодексу України і Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Доводи представника ГУНП в Миколаївській області про недоведеність позивачем заподіяння йому моральної шкоди, суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами.
Безпідставними є доводи вказаного представника і в частині поширення на спірні правовідносини положень пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Так, відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Проте сума відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а тому підстави для застосування наведеної норми до спірних правовідносин відсутні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 21.08.2019 по справі № 212/3121/18, 14.08.2019 по справі № 182/6496/17.
Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 1582,28 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1253379816.1 від 29.01.2019.
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Таким чином, позивач помилково сплатив судовий збір, а тому він підлягає поверненню з державного бюджету.
На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 158227,50 грн (сто п'ятдесят вісім тисяч двісті двадцять сім гривень 50 коп.).
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Повернути ОСОБА_4 з державного бюджету помилково сплачений квитанцією № 0.0.1253379816.1 від 29.01.2019 судовий збір в розмірі 1582,28 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дві гривні 28 коп.).
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 );
відповідачі: Державна Казначейська служба України (місцезнаходження: м. Київ, Печерський район, вул. Бастіонна, 6); Головне управління Національної поліції в Миколаївській області (місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5), Прокуратура Миколаївської області (місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Спаська, 28).
Повний текст судового рішення складно 23 серпня 2019 року.
Суддя І.В.Коваленко