22.08.2019
Справа № 489/324/19
Провадження №2/489/846/19
22 серпня 2019 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Румянцевої Н.О.,
із секретарем судового засідання - Середою А.В.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні приватним майном шляхом вселення
В січні 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про зобов'язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні належному на праві власності частиною квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 з родиною до належної йому квартири. Мотивуючи свої вимоги тим, що він є співвласником 1/12 частки квартири АДРЕСА_1 . Він є батьком багатодітної родини, офіційно безробітним, не маючи іншого житла. Певний час він неофіційно виїхав на заробітки до м. Харкова, де мешкав з родиною у житлі, яке винаймав. Повернувшись до м. Миколаєва, він хотів вселитися з родиною у спірне житло, частка якого належить йому, проте, відповідачі не впускають його. Крім того, йому відомо про те, що його сестра здає одну з кімнат квартирантам.
Відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзив не надавався, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
1/12 частки квартири АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.06.2004 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Іншими співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Вказане підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових праві на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 15.04.2019 року.
Позивач зазначає, що він є батьком багатодітної родини, на підтвердження зазначеного суду надано копія посвідчення № НОМЕР_1 , де зазначено батько: ОСОБА_1 ; діти: ОСОБА_4 , 2005 року народження; ОСОБА_5 , 2007 року народження; ОСОБА_6 , 2013 року народження (а.с 5).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доказів того, що ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , суду не надано.
Щодо дітей ОСОБА_4 , 2005 року народження та ОСОБА_5 , 2007 року народження, відомостей про те, що ОСОБА_1 є їх батьком немає.
Старшим слідчим СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України в м. Миколаєві Наконечною О.Л. винесено постанову про закриття кримінального провадження від 25.06.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 356 К України, а саме за заявою ОСОБА_1 про те, що його сестра ОСОБА_2 самовільними діями перешкоджає йому вхід до житла та утримує у себе його документи на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до листів Інгульського відділу поліції Головного управління національної поліції у Миколаївській області від 11.06.2018 року за вих. № 10034/51-2018 та від 25.06.2018 року за вих. № 11147/51-2018, вбачається, що ОСОБА_1 звернувся з заявою до відділу поліції про вжиття заходів відносно ОСОБА_2 , яка не впускає його до квартири АДРЕСА_1 . Проте, по результатам перевірки було прийнято рішення про припинення розгляду, оскільки дані ознаки мають цивільно-правові відносини.
Згідно відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 27.03.2019 року за вих. № 19.03.03-25/І/1772/19, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 .
Відповідно до змісту ст.16 ЦК України кожна особа має право, звернутися до суду за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про припинення дії, яка порушує це право.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, як з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ч.2 згаданої статті).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України).
Як зазначено у ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Ст.150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням права володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Оскільки позивач є власником 1/12 частини квартири АДРЕСА_3 та його право власності не оспорено в установленому законом порядку, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.383 ЦК України має право використовувати помешкання для власного проживання. Таке право позивача у порядку ч.4 ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України є непорушним, і він не може бути протиправно його позбавлений або обмежений у його здійсненні.
Отже позивач, як співвласник квартири, за наявності перешкод у здійсненні ним права власності, на підставі ст.391 ЦК України має право вимагати усунення таких перешкод. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою.
У відповідності до ст.33 Конституції України позивач має право на вільний вибір місця проживання та має право використовувати спірне житлове приміщення для власного проживання та проживання членів своєї сім'ї (ч.1 ст.383 ЦК України). Вселення співвласника у квартиру не потребує згоди інших власників.
Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, то власник житла має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, згідно з положеннями ст. 391 ЦК України.
Вказана норма передбачає усунення порушень права власності будь-яким способом, у тому числі, й шляхом вселення.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.2 закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, а також те, що як встановлено судом, внаслідок дій відповідачів, які полягають у створенні перешкод позивачу у його вільному доступі до належної йому на праві спільної часткової власності квартири, позивач фактично позбавлений можливості користуватись належним йому майном.
Щодо позовних вимог про вселення ОСОБА_1 до спірної квартири з родиною, слід зазначити, що доказів того, що ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі та є батьком дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суду не надано, а тому у суду немає підстав для задоволення позовних вимог в частині вселення родини позивача до спірної квартири.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. з кожного по 384 грн. 20 коп..
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні приватним майном шляхом вселення - задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до квартири АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вчиняти перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
В частині позовних вимог про вселення родини ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., з кожного по 384 грн. 20 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «22» серпня 2019 року.