справа № 489/4456/19
провадження №2/489/2098/19
Іменем України
22 серпня 2019 року м. Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Коваленко І.В., який є головуючим у справі, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна
встановив:
20.08.2019 ОСОБА_2 звернулася до Ленінського районного суду міста Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позивачка вказує, що з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 1999 року по 2019 рік. 07.07.2019 шлюб між сторонами було розірвано.
За час перебування у шлюбі ними було придбано наступне майно:
- виробниче приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ;
- обладнання: лінія з цинкування дроту (1 шт.); верстат для виробництва дроту (3 шт.); верстат для виробництва «Рабица» автомат (5 шт.); верстат правильно-відрізний (3 шт.); верстат для виробництва сітки кладочної (3 шт.); компресор (1 шт.); верстат для виробництва сітки просіяно-витяжної(1 шт.); верстат для виробництва сітки штукатурної (1 шт.); верстат намотувальний (2 шт.);
- автомобілі: вантажний сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі № НОМЕР_2 (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3 , дата реєстрації 15.07.2017); напівпричіп Н/ПР-Бортовий - Е, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі № НОМЕР_5 (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_6 , дата реєстрації 21.07.2017); спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер шасі № НОМЕР_8 (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_9 , дата реєстрації 25.04.2017); напівпричіп Н/ПР-Бортовий - Е, реєстраційний номер НОМЕР_10 , номер шасі № НОМЕР_11 (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_12 , дата реєстрації10.05.2017); Mercedes benz vito НОМЕР_13 , реєстраційний номер НОМЕР_14 ; Mercedes benz CL 320, реєстраційний номер НОМЕР_15 ; Газель вантажна, реєстраційний номер НОМЕР_16 ; Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_17 , номер шасі № НОМЕР_18 .
Крім того, ОСОБА_2 є директором ПП ВКФ «Ільта» та грошові кошти, що знаходяться на рахунках даного підприємства та на банківських рахунках на ім'я ОСОБА_2 також є спільною власністю подружжя.
В добровільному порядку вони не можуть досягти згоди, щодо поділу спільно придбаного майна, а тому вона звернулася до суду про його поділ.
Одночасно, з поданням позовної заяви, подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно придбане в період перебування з відповідачем у шлюбі та грошові кошти ФОП ОСОБА_2 та ПП ВКФ «Ільта», директором якого є відповідач ОСОБА_2 , що містяться на рахунках відкритих в АБ «Південний» у м.Миколаєві, та грошові кошти ОСОБА_2 , що містяться на рахунках та банківських скриньках в АТ КБ «ПриватБанк».
Як на підставу для забезпечення позову вказала, що спірне майно, яке є спільною власністю сторін, може бути відчужене відповідачем без згоди позивача на користь третіх осіб, що в подальшому призведе до неможливості виконання рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивачкою подано позовну заяву до відповідача про поділ спільного майна подружжя.
Позивачка стверджує, що перелічене нею майно та грошові кошти, поділ яких вона просить здійснити належать обом з подружжя, але вони з відповідачем не можуть в добровільному порядку вирішити вказане питання та досягти домовленості, а тому захід забезпечення позову є взаємопов'язаний з предметом спору.
Відповідно до положень статей 149, 150 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 02.12.2006).
При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність, та брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
До видів забезпечення позову законом віднесено зокрема накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК).
Під арештом майна слід розуміти заборону розпорядження цим майном, а в певних випадках - і користування ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на майно, яке, як вказує повивач, використовується відповідачем у господарській діяльності.
Із зазначеного переліку рухомого майна, на яке просить накласти арешт позивач, копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів належність відповідачу підтверджується лише:
вантажний сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі № НОМЕР_2 (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3 , дата реєстрації 15.07.2017);
напівпричіп Н/ПР-Бортовий - Е, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі № НОМЕР_5 (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_6 , дата реєстрації 21.07.2017);
спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер шасі № НОМЕР_8 (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_9 , дата реєстрації 25.04.2017);
напівпричіп Н/ПР-Бортовий - Е, реєстраційний номер НОМЕР_10 , номер шасі № НОМЕР_11 (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_12 , дата реєстрації10.05.2017);
Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_17 , номер шасі № НОМЕР_18 (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_19 , дата реєстрації 11.04.2017).
Доказів реєстрації за відповідачем інших транспортних засобів та належності йому на праві власності переліченого в заяві виробничого обладнання, матеріали справи не містять.
Матеріали заяви не містять доказів і щодо власника виробничого приміщення за адресою: м. АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .
Таким чином, враховуючи щодо суду не надано доказів належності вказаного вище рухомого та нерухомого майна відповідачу, крім зазначених транспортних засобів, суд не вбачає підстав для накладення арешту на таке майно, оскільки це може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
При цьому, суд враховує, що позивачем не надала суду заяву про забезпечення доказів з дотриманням вимог статті 117 ЦПК України, що позбавляє суд можливості витребування доказів на підтвердження належності спірного майна певній особі.
Заяву в частині накладення арешту на перелічені вище транспортні засобами, реєстрацію яких за відповідачем підтверджено свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, суд вважає обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки наявний зв'язок між вказаним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги та такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а в разі невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
З наведених підстав, обґрунтованою заява і в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача як фізичної особи.
Щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача, як фізичної особи-підприємця, та грошові кошти ПП ВКФ «Ільта» підстави для цього відсутні, оскільки вжиття таких заходів забезпечення позову може перешкодити господарській діяльності цих осіб (сплати податків, виплата заробітної плати, розрахунки з контрагентами тощо), а також призвести до порушення прав інших осіб. Крім того, позивач не вказує конкретної суми грошових коштів, які можуть належати до спільної власності сторін та знаходяться на рахунках вказаних осіб. Також, позивач не надала доказів щодо засновників приватного підприємства та розміру їх внесків статутному капіталі ПП ВКФ «Ільта».
Керуючись статтями 149, 150, 153 ЦПК України,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти арешт на транспортні засоби, які зареєстровані на ім'я ОСОБА_2 , а саме :
вантажний сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі № НОМЕР_2 (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3 , дата реєстрації 15.07.2017);
напівпричіп Н/ПР-Бортовий - Е, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі № НОМЕР_5 (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_6 , дата реєстрації 21.07.2017);
спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер шасі № НОМЕР_8 (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_9 , дата реєстрації 25.04.2017);
напівпричіп Н/ПР-Бортовий - Е, реєстраційний номер НОМЕР_10 , номер шасі № НОМЕР_11 (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_12 , дата реєстрації10.05.2017);
Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_17 , номер шасі № НОМЕР_18 (свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_19 , дата реєстрації 11.04.2017).
Накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , що містяться на рахунках та банківських скриньках АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299 та АБ «Південний» у м. Миколаєві, МФО 32820.
В іншій частині заяви про забезпечення позові відмовити.
Встановити, що заходи забезпечення позову ОСОБА_2 , передбачені цією ухвалою, діють до розгляду справи по суті.
Копії ухвали направити сторонам для відома.
На підставі частини 1 статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.В.Коваленко