Справа № 569/13952/19
23 серпня 2019 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
потерпілого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальне провадження за №12019180010003527 від 12.06.2019 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Кропивник Старосамбірського р-ну Львівської обл., громадянина України, українця, не судимого, з середньою спеціальною освітою, пенсіонера, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України,
встановив:
11.06.2019 близько 22.30 год., ОСОБА_4 , перебуваючи біля 1-го під'їзду будинку за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, під час конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин між ним та ОСОБА_5 , наніс йому один удар правим ліктем по обличчю, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді садна на боковій поверхні носа справа, яке, згідно висновку експерта відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Будучи допитаним в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_4 повністю визнав вину по обставинам зазначених у даному вироці . Суду показав, що 11.06.2019 перебуваючи біля 1-го під'їзду будинку за адресою: АДРЕСА_2 , під час конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин між ним та ОСОБА_5 , наніс йому один удар правим ліктем по обличчю. У вчиненому щиро розкаюється та просить врахувати його каяття при обранні покарання.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 , суду показав, що 11 червня 2019р. ввечері близько 22 год. 30 хв, громадянин ОСОБА_4 , мешканець кв. АДРЕСА_3 , перебуваючи напідпитку, в дворі житлового будинку на ґрунті особистих неприязних відносин, під час розмови в присутності двох свідків - мешканців кв. АДРЕСА_4 , передбачаючи можливість спричинення шкоди здоров'ю у вигляді тілесних ушкоджень , наніс йому неочікуваний удар ліктем правої руки в обличчя , хоча в обстановці, що склалася, повинен був і міг передбачити настання тяжких наслідків (наприклад: поціливши у висок). На його удар він фізично не відповів , намагався заспокоїти гр.Пришляка , але через невеликий проміжок часу він знову почав наносити йому удари по обличчю та верхній частині тіла та порвав на йому верхній одяг.
Просить прийняти до уваги що отримані тілесні ушкодження спричинили тривалий розлад його здоров'ю . Судмедекспертизу він проходив через неділю після огляду в травматолога міськлікарні , змінився ритм його життя ( по ночам погано спить - турбує головна біль). Раніше, до побиття такого не було. Просить суд призвати до відповідальність гр. ОСОБА_6 згідно законодавства України.
Фактичні обставини справи, встановлені даним вироком, а саме, місце, час, спосіб вчинення та наслідки злочину, форма вини і мотиви злочину, ніким із учасників судового розгляду, в тому числі, і самим обвинуваченим не оспорюються. За таких обставин, в силу ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно вказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Обвинуваченому та потерпілому роз'яснено, що у такому випадку у них відсутнє право подальшого оспорювання цих фактичних обставин справи в апеляційному порядку. Судом з'ясовано, що обвинувачений та потерпілий правильно розуміють зміст цих обставин та наслідки їх не оспорювання. Сумнівів у добровільності та істинності їх позиції у суду немає.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людинисуди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні злочину знайшла своє підтвердження в суді. Злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_4 , органом досудового слідства кваліфіковані вірно за частиною 1 статті 125 КК України - (умисне легке тілесне ушкодження).
При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.
Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, а саме: те, що скоєне кримінальне правопорушення є легке.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності до ст.66 КК України є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності дост.67КК України судом не встановлено.
Відповідно до вимог КК України та постанови Пленуму Верховного Суду № 8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Суд враховує, що ОСОБА_4 , на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на пенсійному забезпеченні, щиро розкаюється у скоєному, та приходить до висновку, що йому слід призначити покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яке не пов'язане з ізоляцією від суспільства у виді штрафу.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Витрати, пов'язані з досудовим розслідуванням у справі відсутні.
Речові докази у справі відсутні
Керуючись ст.ст. 370,371, 374,124 КПК України , -
ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні злочину за ч.1 ст.125 КК України і призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
На вирок суду може бути подана апеляція до судової палати у кримінальних справах Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів моменту проголошення вироку через Рівненський міський суд.
Згідно ст. 376 ч 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1