Справа № 487/2487/19
Провадження № 2/487/1453/19
09.08.2019 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Сухаревич З.М.,
за участю секретаря судового засідання - Дорош В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
01.04.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідача на її утримання аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову до суду.
Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона є непрацюючим пенсіонером похилого віку, інвалідом 2 групи, має ряд захворювань. Її дохід складає лише пенсія, яка не дозволяє забезпечити належне лікування, оздоровлення, харчування, проживання. Відповідач є її сином, може надавати їй допомогу, але ухиляється від свого обов'язку. Враховуючи всі свої витрати та доходи сина, вважає що син в змозі платити аліменти в розмірі 1/4 частини від доходу щомісячно, для підтримки її матеріального стану та життя.
03.05.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
22.05.2019 року до суду надійшла заява відповідача про визнання позовних вимог та відзив на позовну заяву, в якому зазначив про визнання позову.
Позивач до судового засідання не з'явилася, 22.05.2019 року надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до частини першої, третьої статті 172 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено частиною першою статті 204 СК України.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.
Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов'язку утримувати матір, батька.
З матеріалів справи встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_1 є матір'ю відповідача ОСОБА_2 .
Позивачка має статус пенсіонера, інвалід 2 групи та отримує пенсію по інвалідності (в розмірі пенсії за віком), що підтверджується довідкою № 18504/02.16 від 26.06.2019 наданої Центральним об'єднаним управлінням пенсійного фонду України в м. Миколаєва Миколаївської області.
Відповідач працює начальником відділу внутрішнього фінансового аудиту ПрАТ «Фармацевтична фірма Дарниця» та його дохід за період з лютого 2019 року до червня 2019 року склав 343 992,42 грн., що підтверджується довідкою про доходи № 169 від 17.07.2019 року. Крім цього, згідно відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, ОСОБА_2 також отримує доходи в ТОВ «ЛУАДА», ТОВ «ФАРММЕДІНВЕСТ», ТОВ «ОДІОНТ».
Також встановлено, що позивачка має ряд захворювань.
Отже, встановлено, що позивач у зв'язку з пенсійним віком, інвалідністю та наявністю захворювань, відсутністю інших доходів, крім пенсії, потребує матеріальної допомоги.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованим розмір аліментів заявлений позивачем, з наступних підстав.
Відповідно до статті 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Так, відповідачем не надано суду відомостей щодо перебування на його утриманні непрацездатних осіб, наявності інших аліментних зобов'язань. Проте, в судовому засіданні позивачка підтвердила, що колишня дружина її сина звернулась до суду із позовом про стягнення з нього аліментів на утримання їх спільної дитини. А відповідач в судовому засідання не оспорював наявність у нього інших осіб, що перебувають на утриманні.
Позивачка обґрунтовувала позовні вимоги посиланням на те, що вона є непрацездатною, отримує пенсію, більшу частину з якої витрачає на придбання продуктів харчування, ліків і оплату комунальних послуг. Коштів, необхідних для забезпечення її життєдіяльності не вистачає, а тому зважаючи на скрутне матеріальне становище вона потребує матеріальної допомоги, яку має можливість надавати її повнолітній син. На сьогоднішній день її син, не допомагає їй матеріально, не забезпечує її всім необхідним для нормального проживання.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2246-VIII установлено такі розміри основних мінімальних соціальних стандартів у 2019 році зокрема осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Із наданих позивачем довідки про розмір пенсії вбачається, що розмір пенсії ОСОБА_1 є не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
На момент розгляду цієї справи позивачка отримує пенсією у розмірі, що забезпечує їй прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, однак, з урахуванням похилого віку позивачки та того, що вона мешкає сама, суд допускає витрати позивача на ліки та речі, вартість яких перевищує розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Разом з тим, позивачка не надала доказів на підтвердження розміру витрат на лікування.
Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на наведене, а також враховуючи наявність у відповідача інших осіб, що перебувають на утриманні (ст. 180 СК України), суд вважає необхідним та достатнім стягувати з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 01 квітня 2019 року (дати подання позову) - довічно, у зв'язку з чим вказана позовна заява в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позовної заяви.
Розподіляючи судові витрати, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Так, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів (пункт 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»), а тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 768 гривні 40 копійок.
Керуючись статтями 1, 79, 175, 202, 204, 205 Сімейного Кодексу України, статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 133, 141, 206, 258, 259, 263-265, 354, 430 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 01 квітня 2019 року і довічно.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 09.08.2019 року.
Суддя: З.М. Сухаревич