Справа № 487/3756/19
Провадження № 1-кс/487/6327/19
20.08.2019 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводський районний суд м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Третього слідчого відділу Слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_6 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Слідчий Третього слідчого відділу Слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_6 звернувся з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В клопотанні слідчий посилався на те, що ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатися на волі, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; має фактичну можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; підозрюваний має можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не прибувати на виклики, посилаючись на різні нібито форс мажорні чи поважні обставини, таким чином затягуючи хід досудового розслідування. На думку слідчого, запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор, посилаючись на наявність ризиків, зазначених в клопотанні слідчим, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без альтернативи внесення застави.
Підозрюваний в судовому засіданні просив у задоволенні клопотання відмовити, посилаючись на те, що від органів досудового слідства не переховувався та такого наміру не має, має постійне місце проживання, яке він не змінював, викликів до слідчого не отримував. З часу подій, вказаних у підозрі, минуло більше року, і за цей період він жодним чином не впливав на потерпілого та свідків.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання слідчого, оскільки не доведено, що вжитими заходами місце знаходження підозрюваного встановити не виявилось можливим; прокурор лише обмежився перерахуванням ризиків, але жоден з них не підтвердив. ОСОБА_5 має постійне місце проживання, яке не змінював, проживає з дружиною і малолітньою дитиною, раніше не судимий, вживає заходи для працевлаштування. Жодних викликів до слідчого ОСОБА_5 не отримував, а повідомлення про підозру йому було вручено лише 20.08.2019 року. Якщо суд вважатиме необхідним обрати ОСОБА_5 запобіжний захід, то особистого зобов'язання буде достатньо.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України визначені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Встановлено, що Слідчим управлінням Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.07.2018 року за №12018120120000383 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Досудовим розслідуванням ОСОБА_5 підозрюється в тому, що 27.07.2018 року близько 01.00 год., перебуваючи у літньому павільйоні кафе "Коффе", що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вступив у словесну суперечку із громадянином ОСОБА_7 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, у зв'язку з чим у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, перебуваючи за вищевказаною адресою, близько 01.10 год. ОСОБА_5 наніс не менше двох ударів кулаком правої руки в ліву частину нижньої щелепи ОСОБА_7 , внаслідок чого останній впав на землю. ОСОБА_5 , перебуваючи в положенні стоячи відносно ОСОБА_7 , який лежав, наніс останньому не менше восьми ударів ногами в область голови ОСОБА_7 .
Внаслідок вказаних дій, ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження середньої тяжкості, а саме: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, переломи тіла нижньої щелепи по середній лінії та в області суглобового її відростка зліва, рана шкіри в ділянці чола.
27.07.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості на підставі заяви потерпілого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 122 КК України.
25.07.2019 р. ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Повідомлення про підозру було направлено ОСОБА_5 засобами поштового зв'язку, та отримано представниками "ЖЕО".
25.07.2019 року досудове розслідування було зупинено та підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у розшук.
Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.08.2019 року, ОСОБА_5 був затриманий 20.08.2019 р. о 09.42 год.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено 20.08.2019 р.
20.08.2019 року Ходідаду особисто було вручено повідомлення про підозру від 25.07.2019 року у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, дійшов висновку про причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання по кримінальному провадженню, зокрема, дані протоколу огляду місця події від 27.07.2018 р., протоколів проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , висновку експерта №52-К, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 злочину, зазначеного у повідомленні про підозру.
Крім того, матеріали клопотання містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, обізнаний про свідків.
Разом з тим, прокурор не навів достатніх обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів. Натомість ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, проживає разом з дружиною, має на утриманні малолітню дитину, з метою працевлаштування перебуває на обліку в Центрі зайнятості з травня 2019 року, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення йому не повідомлено.
Вирішуючи питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд також враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, відповідно яким обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 під час досудового розслідування даного кримінального провадження.
На підозрюваного слід покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 184, 193, 194, 376 КПК України,
У задоволенні клопотання слідчого відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 20.10.2019 р., заборонивши йому залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду в період часу з 22.00 год. до 06.00 год.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-прибувати за першою вимогою до слідчого Третього слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_6 або інших слідчих, які входять до групи слідчих, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018120120000383;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-утримуватися від спілкування з потерпілим і свідками;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 23.08.2019 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1