15.08.2019
Справа № 469/911/18
2/469/197/19
06 серпня 2019 року Березанський районний суд Миколаївської області у складі :
головуючої судді - Гапоненко Н.О.,
за участю секретаря судового засідання - Потриваєвої М.А.,
учасники справи:
представник позивача Кіріченко В.М. - не з'явився
відповідач ОСОБА_1 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Березанка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області з вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до договору № б/н від 27.12.2013 року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, сплачувати комісії та штрафи.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором його заборгованість станом на 04 червня 2018 року склала 42834,51,41 грн., у тому числі: тіло кредиту 7814,75 грн., відсотки за користування кредитом 16024,77 грн., пеня 16479,06 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 2015,93 грн., тому позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судовий збір.
Ухвалою суду від 17 серпня 2018 року позовну заяву залишено без руху, 05 вересня 2018 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
28 вересня 2018 року судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог. У наданій суду відповіді від 28 грудня 2018 року на відзив відповідача представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У відповіді на відзив позивач зазначав, що сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат та здійснював розрахунку через термінали в касах магазинів; частково сплачував заборгованість за договором, вбачається, що відповідачу були відомі і зрозумілі умови договору, тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, відповідача повідомлено про зміну процентної ставки по кредиту, але заяв про розірвання кредитного договору від відповідача не надходило. Заперечення відповідача щодо незаконності нарахування одночасно пені та штрафу є помилковим, оскільки згідно ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, тому одночасне застосування пені та штрафу не суперечить вимогам ст.61 Конституції України. Стосовно строку позовної давності представником позивача зазначено, що відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки, строк пере випущеної картки встановлено до останнього дня серпня місяця 2017 року, позивач же звернувся до суду з позовом 06 серпня 2018 року, тобто до спливу строку позовної давності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки про виклик до суду (а.с.97). Надав суду відзив на позовну заяву (а.с.48-51), у якому зазначив, що не згоден з сумою позову, посилаючись на те, що при отриманні картки не вказано бажаний кредитний ліміт по платіжній картці, йому не була вручена пам'ятка клієнта. Вважає, що позивач не мав права змінювати процентну ставку, оскільки встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку; в порушення п.1.1.3.22.3 та 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг позивач виписку про стан картрахунку йому не надавав, інформацію про зміну тарифів та умов обслуговування відповідач не отримував, у зв'язку з чим вважає, що сума процентів нарахована неправильно, підвищення процентної ставки є неправомірним. Крім того, відповідач вважає, що одночасне стягнення пені та штрафу є неприпустимим; вимога про стягнення пені може бути задоволена лише в межах строку позовної давності - одного року з дати надходження позовної заяви до суду, тобто з серпня 2017 року. Вважає, що розмір суми заборгованості підлягає перерахунку в зв'язку з тим, що позивачем поетапно збільшувалась сума заборгованості шляхом включення в суму боргу нарахованих процентів, штрафів та пені, а чергове нарахування відсотків, штрафів та пені відбувалось на збільшену суму боргу; у задоволенні вимог про стягнення боргу по сумах, які виникли до серпня 2015 року повинно бути відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності. Тому, відповідач вважає, що стягненню підлягає заборгованість по кредиту, розмір якої повинен бути відкорегований з урахуванням сум, які не підлягають стягненню у зв'язку із пропуском строку позовної давності та за виключенням сум штрафів і пені, на які позивач неправомірно поетапно збільшував суму боргу.
З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2013 року ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.8). У вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Позивачем також надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» від виду кредитної карти («Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» чи «Універсальна GOLD») (а.с.9), та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 04.06.2018 року становить - 42834,51., з яких: 7814,75 грн. - тіло кредиту, 16024,77 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 16479,06 грн. - нараховано пені; 2515,93 грн. - судові штрафи (а.с.5-7).
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
В Анкеті-заяві позичальника від 27.12.2013 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути з відповідача складові кредитного договору, зокрема суму тілу кредиту, нараховані відсотки за користування кредитом, нараховану пеню, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.12.2013 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та на Умови та Правила надання банківських послуг.
У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У разі, якщо Умови та Правила надання банком кредиту, не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальником.
Тобто, при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинами банки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо.
Надані Умови та Правила надання банком кредиту, без підтвердження того, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, не повинні оцінюватися судами, як належний доказ у справах з аналогічними фактичними обставинами.
Зазначені висновки сформовані Великою палатою Верховного суду у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 342/180/17-ц.
Подані банком до суду першої інстанції докази на підтвердження позовних вимог зокрема Анкета-заява, на яку позивач посилається, як на підставу відкриття карткового рахунку та отримання відповідачем кредиту, за своїм змістом цієї обставини не підтверджує, а поданий позивачем розрахунок заборгованості також не можна взяти до уваги, оскільки він є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, який повинен бути доведений первинними документами, що підтверджують підстави виникнення таких грошових зобов'язань.
Тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
За таких обставин, відсутність належних та допустимих доказів по суті заявлених позовних вимог унеможливлює встановити чи взагалі здійснювалось кредитування відповідача та на яких умовах, отже відсутні й підстави для застосування правових наслідків порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Тому, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за кредитним договором від 27 грудня 2013 року за тілом отриманого та неповернутого кредиту в сумі 2801,35 коп. (отримано коштів в рахунок тіла кредиту 31506,47 грн.-сплачено 28705,12 грн.), сума якого вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.5-7) та виписки з особового разхунку (а.с.40-42).
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, на р/рахунок НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2013 року за тілом отриманого кредиту в сумі 2801 (дві тисячі вісімсот одна) гривня 35 копійок, а також судовий збір в сумі 183,21 грн., всього стягнути 2984 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 56 копійок.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата виготовлення повного тексту рішення 15 серпня 2019 року.
Суддя: