Ухвала
23 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 127/8601/18
провадження № 51- 4122 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу та доповнення до неї (далі - касаційна скарга) засудженого ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2018 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 22 травня 2019 року щодо нього,
встановив:
У касаційній скарзі засудженим порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог п.п. 1, 4 ч. 2, ч. 3 цієї статті.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, зазначаються: найменування суду касаційної інстанції; обґрунтування вимог особи із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. В обґрунтуванні обов'язково слід навести мотиви, чому особа вважає рішення незаконним, тобто в чому полягає неправильність застосування норм матеріального і/або процесуального права.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. В силу ст. 433 КПК касаційний суд не перевіряє правильності установлених фактичних обставин кримінального провадження, не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а при вирішенні справи виходить з обставин, установлених у вироку.
Проте наведених положень процесуального закону засудженим не дотримано.
Так, не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, зазначає про неповноту судового розгляду, що згідно зі статтями 433, 438 КПК не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.
Також засудженим, при подачі касаційної скарги не враховані положення п. 21 ч. 1 ст. 3 КПК відповідно до яких судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Крім того, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК) та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) є дві самостійні підстави для скасування або зміни судових рішень, які потребують самостійного обґрунтування у касаційній скарзі, що засудженим при оскарженні судових рішень не дотримано.
Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, вирок суду першої інстанції був предметом перевірки в порядку апеляційної процедури й ухвалою від 22 травня 2019 року його залишено без змін. Однак засудженим не зазначено у чому саме полягає незаконність та необґрунтованість такої ухвали та які конкретно порушення закону, на його думку, було допущено апеляційним судом при розгляді даного кримінального провадження в порядку апеляційної процедури, відтак й немає обґрунтування незаконності ухвали апеляційного суду.
За правилами ч. 3 ст. 427 КПК України якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає це в касаційній скарзі. Однак подана скарга не містить жодних застережень щодо вказаної обставини.
Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Водночас Суд роз'яснює засудженому, що для складання та подання касаційної скарги він може скористатись правовою допомогою. У разі недостатності коштів засуджений може скористатися безоплатною правовою допомогою, звернувшись до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в порядку п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» № 3460-VI від 02 червня 2011 року.
Щодо клопотання засудженого про зупинення виконання вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2018 року, то зазначене питання відповідно до п. 4 ч.1 ст. 430 КПК, може бути вирішено лише після відкриття касаційного провадження.
Враховуючи наведене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2018 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 22 травня 2019 року щодо нього залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3