Постанова
іменем України
20 серпня 2019 року
м. Київ
справа №686/12526/17
провадження № 51- 9423 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року та вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 18 вересня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240010003578, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Комсомольське Скадовського району Херсонської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 25 листопада 2015 року вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді арешту строком на три місяці, звільненого 4 травня 2016 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 15 березня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.
Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 18 вересня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 скасовано та ухвалено свій, яким останнього визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.
В решті вирок суду залишено без змін.
За обставин, встановлених судом апеляційної інстанції та детально викладених у вироку, ОСОБА_6 засуджено за те, що він 26 травня 2017 року приблизно
о 18 годині, з метою відкритого заволодіння чужим майном, перескочивши через паркан, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2 та, достовірно знаючи, що в цьому житловому будинку проживає ОСОБА_8 , який є інвалідом першої групи, через незачинені вхідні двері проник до вказаного будинку, відібрав у потерпілого милицю та, здійснюючи за її допомогою погрози застосувати насильство, умисно, з корисливих мотивів відкрито заволодів грошима в сумі 2 500 гривень, що належать потерпілому ОСОБА_8 , після чого залишив приміщення будинку.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник ОСОБА_7 просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що судом першої інстанції не досліджено всі докази, а лише ті, які мають обвинувальний ухил, а суд апеляційної інстанції провів судовий розгляд за 30 хвилин і це свідчить про те, що розгляд апеляційних скарг відбувся формально. Крім того звертає увагу, що на досудовому розслідуванні та у суді першої інстанції йшлось про проникнення через паркан, а не через хвіртку, як зазначено у вироку апеляційного суду, й апеляційним судом вказано не ту суму викраденого, про яку говорив потерпілий та свідки. Також зазначає, що суд у вироку послався лише на сумнівні показання потерпілого ОСОБА_8 у судовому засіданні, які різняться з його ж показаннями на досудовому розслідуванні. При цьому вказує, що потерпілий є інвалідом з дитинства з приводу родової травми та ДЦП і це могло позначитися на достовірності його показань. У зв'язку з цим він заявляв клопотання про обстеження потерпілого з метою встановлення його психічного та психологічного стану чи розумової відсталості, однак судами необґрунтовано було відмовлено в його задоволенні.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Засуджений ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу захисника та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 , який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, засудженого ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_5 ,перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Однак, у своїй касаційній скарзі захисник, серед іншого, вказує на неповноту судового розгляду та не погоджуються із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 було висунуте обвинувачення за ч. 3 ст. 186 КК у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, з проникненням у житло.
Суд першої інстанції, розглянувши кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , встановив, що в діях останнього відсутня кваліфікуюча ознака «проникнення у житло», в зв'язку з чим перекваліфікував його дії з ч. 3 ст. 186 на ч. 2 ст. 186 КК.
Переглядаючи вирок місцевого суду, апеляційний суд скасував вирок щодо ОСОБА_6 і ухвалив свій вирок, яким визнав його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК, дійшовши правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, з проникненням у житло.
При цьому під час апеляційного розгляду апеляційний судповторно безпосередньо дослідив з дотриманням вимог ст. 404 КПК всі докази сторони обвинувачення, яким дав об'єктивну оцінку за критеріями, визначеними ч. 1
ст. 94 КПК.
Обґрунтовуючи рішення, суд послався на показання потерпілого ОСОБА_8 про те, що він з ОСОБА_6 будь-яких стосунків не підтримував, до свого будинку його не запрошував і дозволу заходити в приміщення не давав. Однак, ОСОБА_6 через незамкнені двері зайшов у будинок і попросив дати йому двісті гривень, а почувши відмову, відкрито викрав із шухляди столу гроші в сумі 2500 гривень. Він намагався викликати поліцію, але ОСОБА_6 вихопив у нього милицю та став погрожувати її застосуванням, після чого залишив приміщення будинку.
Також суд послався на показання свідків: ОСОБА_9 , яка підтвердила, що бачила, як з подвір'я будинку вибіг ОСОБА_6 , який раніше винаймав у неї житло, верхній край хвіртки паркану був пошкоджений, а в будинку схвильований та блідий ОСОБА_8 повідомив їй, що ОСОБА_6 , погрожуючи милицею, відкрито викрав у нього приблизно 2 500 гривень; та ОСОБА_10 , яка є дружиною потерпілого і також підтвердила, що 26 травня 2017 року приблизно о 19 годині до неї зателефонував потерпілий і повідомив, що ОСОБА_6 , якого вона знала раніше як сусіда, погрожуючи ОСОБА_8 , відкрито викрав гроші в сумі 2 500 гривень, а повертаючись за місцем проживання, помітила пошкоджений верхній край паркану домоволодіння.
Обставини проникнення ОСОБА_6 у будинок потерпілого підтверджено також відомостями з протоколу огляду місця події від 26 травня 2017 року з фототаблицями, відповідно до якого було виявлено пошкодження верхньої частини хвіртки паркану.
Таким чином, показання потерпілого ОСОБА_8 про незаконне проникнення ОСОБА_6 у його будинок та сума грошових коштів, якими останній заволодів, повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , а також з іншими дослідженими судом доказами, яким надано належну оцінку, у зв'язку з чим у судів як першої, так і апеляційної інстанції не було підстав їм не довіряти.
А тому не було необхідності й здійснювати додаткову перевірку показань потерпілого шляхом встановлення його психічного та психологічного стану чи розумової відсталості, як про це просив захисник.
Згідно з висновком, викладеним у постанові від 18 квітня 2018 року Великої Палати Верховного Суду (справа № 569/1111/16-к), під проникненням у інше приміщення слід розуміти незаконне вторгнення до нього будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання, шляхом обману, з використанням підроблених документів тощо) або за допомогою інших засобів, які дають змогу винній особі викрасти майно без входу до цього приміщення.
Для кваліфікації за ч. 3 ст. 186 КК також важливим є факт усвідомлення особою незаконності входження (потрапляння) у відповідне приміщення або перебування в ньому під час вчинення грабежу. Вчиняючи грабіж, поєднаний з проникненням, особа повинна усвідомлювати протиправність входження (потрапляння) у приміщення або перебування в ньому під час вчинення грабежу.
З огляду на викладене судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що потерпілий ОСОБА_8 з ОСОБА_6 у дружніх відносинах не перебував, грошей йому раніше не позичав, до себе не запрошував, дозволу зайти до будинку не давав і у будинку речей обвинуваченого не було, тому ОСОБА_6 достовірно знаючи про те, що потерпілий перебуває у безпорадному стані і його дружина залишає вхідні двері будинку незачиненими, а хвіртка будинку зачиняється на ключ і кодовий замок, з метою заволодіння його майном, шляхом пошкодження хвіртки проник у домогосподарство і відкрито викрав у потерпілого гроші.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_6 незаконно проник у домоволодіння та до будинку, де мешкав потерпілий ОСОБА_8 , саме з метою заволодіння майном останнього. А тому суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 186 КК як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчиненого повторно з проникненням у житло.
Суд апеляційної інстанції перевірив всі доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , зазначивши мотиви, з яких виходив при постановленні вироку, положення закону, якими керувався, а також указав підстави прийнятого рішення.
Отже, вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Призначене судом апеляційної інстанції засудженому ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень, не встановлено.
Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.
На підставі наведеного та керуючисьстаттями 433, 434, 436, 440-442 КПК України, Суд
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року та вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 18 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3