Ухвала
5 липня 2019 року
м. Київ
справа № 523/1795/19
провадження № 61-11997ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення на її користь з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 15 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Суворовський районний суд м. Одеси рішенням від 27 лютого 2019 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 15 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, проте не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішення в частині стягнення аліментів в межах місячного платежу допустив до негайного виконання. Стягнув з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Одеський апеляційний суд постановою від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2019 року змінив. Стягнув з ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, проте не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В іншій частині рішення залишив без змін.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про малозначність даної справи, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В оскаржуваній постанові апеляційного суду вказано, що вона може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
18 червня 2019 року подана до Верховного Суду касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2019 року залишити в силі.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 2 частини третьої ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України«Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року становить 1 921 гривня.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
У даній справі ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100 грн).Тому, відповідно до статті 19 ЦПК України, справа є малозначною.
В обґрунтування права на касаційне оскарження судового рішення ОСОБА_1 посилається на те, що справа має для неї виняткове значення, оскільки суд апеляційної інстанції порушив права її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Посилання ОСОБА_1 відхиляються судом, оскільки у касаційній скарзі не наведено переконливого обґрунтування доводів про те, що судом апеляційної інстанції порушено права дитини.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення(пункт 8).
Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко