23 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 280/1391/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року в адміністративній справі №280/1391/19 (головуючий суддя І-ї інстанції Сацький Р.В.) за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання здійснити певні дії,-
Позивач 26.03.2019 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати неправомірною відмову у врахуванні під час обчислення розміру пенсії довідки про заробітну плату №19 від 28.04.2015 року, виданої Спеціалізованим комунальним підприємством «Запорізька ритуальна служба», за період роботи з липня 1995 року по червень 2000 року з 17.10.2018 року;
- зобов'язати враховувати під час обчислення розміру пенсії довідку про заробітну плату №19 від 28 квітня 2015 року, виданої Спеціалізованим комунальним підприємством «Запорізька ритуальна служба» період роботи з липня 1995 року по червень 2000 року з 17.10.2018 року.
В обґрунтування позову зазначено, що 14.02.2019 року позивач звернувся до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя із заявою про врахування наданої при призначенні пенсії довідки про заробітну плату за період з 1995 року по 2000 рік. Листом від 28.02.2019 року №105/К-1 відповідач повідомив про відсутність підстав для обчислення розміру призначеної пенсії з урахуванням вищевказаної довідки про заробітну плату, оскільки довідка не підтверджена первинними документами. У своїй відмові відповідач посилається на лист від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому зазначається, що відсутня можливість проведення перевірки довідки про заробітну плату від 28.04.2015 року №19, оскільки на підприємстві відсутні первинні документи, необхідні для такої перевірки.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
В суді апеляційної інстанції розгляд справи можливо здійснювати без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 17.10.2018 року та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-1V.
При зверненні за призначенням пенсії позивачем серед інших документів була надана довідка про заробітну плату за період з липня 1995 року по червень 2000 року, видана Спеціалізованим комунальним підприємством «Запорізька ритуальна служба» за №19 від 28.04.2015 року.
Проте, вказана довідка при розрахунку розміру пенсії позивачу пенсійним органом не застосована.
14.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про врахування вказаної вище довідки при розрахунку пенсії (а.с.14).
Пенсійний орган листом від 28.02.2019 року №105/К-1 повідомив відповідача про відсутність підстав для обчислення розміру призначеної пенсії з урахуванням вищевказаної довідки про заробітну плату, оскільки довідка не підтверджена первинними документами. У своїй відмові відповідач посилається на лист від ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому зазначено, що відсутня можливість проведення перевірки довідки про заробітну плату від 28.04.2015 року №19, оскільки на підприємстві відсутні первинні документи, необхідні для такої перевірки.
Позивач не погодився з такими діями відповідача, та оскаржив їх до суду.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV) визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Спірні правовідносини в даній справі виникли з приводу не врахування пенсійним органом при розрахунку позивачу розміру пенсії довідки про його заробітну плату №19 від 28 квітня 2015 року, виданої Спеціалізованим комунальним підприємством «Запорізька ритуальна служба» за період роботи з липня 1995 року по червень 2000 року.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок), для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку до заяви про призначення пенсії за віком надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).
За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подасться довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року (додаток 1).
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з пунктом 2.10 Порядку, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що до загального трудового стажу позивача при призначенні пенсії враховано період його роботи на посаді начальника автогосподарства з липня 1995 року по червень 2000 року у Спеціалізованому комунальному підприємстві «Запорізька ритуальна служба» (раніше назва - Запорізьке Спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуал»).
Вказана обставина не є спірною.
Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 19 від 28 квітня 2015 року заробіток позивача, який враховується при обчислені пенсії, склав 25639,73 грн., на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок). Вказана довідка видана на підставі особових рахунків за 1995-2000 роки, завірена керівником Спеціалізованого комунального підприємства «Запорізька ритуальна служба» Мамотенко О.М. та головним бухгалтером Желясковою Р.М. , довідка містить печатку підприємства та кутовий штамп (а.с.12).
Під час огляду трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно із записом №15 ОСОБА_1 працював у Спеціалізованому комунальному підприємстві «Запорізька ритуальна служба» (раніше назва - Запорізьке Спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуал») в період з 20.08.1985 року по 29.07.2016 року, на посаді начальника автогосподарства в період з липня 1995 року по червень 2000 року (а.с.10-11).
Враховуючи встановлені обставини та зазначене вище правове регулювання, колегія суддів вважає, що відомості щодо даного періоду роботи позивача підтверджуються належно оформленими записами в його трудовій книжці.
Пенсійний орган, відмовляючи позивачу у врахуванні довідки при розрахунку пенсії позивача послався на неможливість проведення перевірки відповідності спірної довідки первинним документам, при цьому не зазначив з яких підстав такі документи відсутні.
Судом першої інстанції вказана обставина також не перевірена.
Апелянтом до скарги надана довідка Спеціалізованого комунального підприємства «Запорізька ритуальна служба» від 30.08.2018 року, згідно якої бухгалтерія підприємства не має змоги підтвердити інформацію стосовно заробітної плати за період роботи позивача з липня 1995 року по червень 2000 року, оскільки 06.07.2015 року з території підприємства скоєне викрадення бухгалтерських документів з архіву (а.с.41).
Зазначене підтверджується відповіддю Шевченківського відділення поліції Ленінського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області від 17.02.2016 року, в якому повідомляється про порушення кримінального провадження за заявою СКП «Ритуальна служба» від 15.07.2015 року (повідомлення 07.07.2015 року) про зникнення документів архіву бухгалтерії. Інформацію внесено до ЄРДР за №12015080080002837 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України (а.с.43).
Апеляційний суд приймає до уваги, що обставини, які підлягали встановленню у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховує відсутність вини позивача у неможливості надани повного об'єму необхідних для реалізації його прав документів з огляду на те, що такі документи викрадені.
Відповідачем не наведено зауважень щодо оформлення спірної довідки та обґрунтування сумнівів щодо зазначеної в довідці інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 11.07.2019 року у справі №127/4189/17.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки відповідач не довів правомірність свого рішення щодо відмови в розрахунку позивачу пенсії за віком із врахуванням відомостей, зазначених в довідці Спеціалізованого комунального підприємства «Запорізька ритуальна служба» за період №19 від 28 квітня 2015 року.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
За приписами пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року в адміністративній справі №280/1391/19 задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року в адміністративній справі №280/1391/19 скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання здійснити певні дії задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо врахування під час обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 довідки про заробітну плату №19 від 28.04.2015 року, виданої Спеціалізованим комунальним підприємством «Запорізька ритуальна служба» за період роботи з липня 1995 року по червень 2000 року.
Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 17.10.2018 року з урахуванням довідки про заробітну плату №19 від 28 квітня 2015 року, виданої Спеціалізованим комунальним підприємством «Запорізька ритуальна служба» за період роботи з липня 1995 року по червень 2000 року, та провести виплату перерахованої пенсії з урахуванням фактично здійснених виплат.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва