14 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 340/540/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року (суддя Пасічник Ю.П., м. Кропивницький) у справі № 340/540/19
за позовом Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
до Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У лютому 2019 року Дочірнє підприємство «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось до суду із позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.10.2018р.: №0002541304 в частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 59400 грн. та штрафної санкції в розмірі 254920,44 грн.; №0002551304 в частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 5700 грн. та штрафної санкції в розмірі 25554,23 грн. (т. 1 а.с. 61, 62).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 позовні вимоги задоволено. Рішення суду мотивовано необхідністю застосування до спірних правовідносин норм ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки має місце несвоєчасна сплата позивачем узгоджених податкових зобов'язань. Водночас застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених ст. 127 Податкового кодексу України, є протиправним, оскільки при виплаті доходу на користь третіх осіб, а саме заробітної плати своїм працівникам, позивачем було нараховано, утримано та перераховано усі податки, передбачені Кодексом. З огляду на це, враховуючи відсутність заперечень щодо позовних вимог про часткове скасування спірних податкових повідомлень-рішень в частині нарахування основного зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 59 500 грн. та з військового збору у сумі 5 800 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі (т. 2 а.с. 48-50).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Кіровоградській області оскаржило його в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник послався на обставини, що були встановлені під час проведення перевірки, зокрема щодо не утримання позивачем із заробітної плати працівників підприємства - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4 103,28 грн. та військового збору на суму 341,95 грн. Зазначив, що перевіркою встановлено не сплата позивачем податку на доходи фізичних осіб на суму 117 213,02 грн. та військового збору на суму 8 883,20 грн. Крім того, скаржник вказав на незрозумілість рішення суду першої інстанції, оскільки сам факт правомірності застосування до нього штрафної санкції скаржником не спростовується, мова йде лише про правильність застосування до спірних правовідносин норм ст. 126 або ст. 127 Податкового кодексу України. Окрім цього, зазначає, що спірні рішення не можуть бути скасовані повністю з підстав часткової сплати позивачем суми основного зобов'язання, оскільки у цьому випадку предметом спору є не стягнення податкового боргу, а скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначено такі зобов'язання. З огляду на це, скаржник стверджує про неможливість скасування спірних рішень у повному обсязі.
Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В судове засідання 14.08.2019 р. скаржник, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, свого представника не направив, з клопотанням про відкладення судового розгляду не звертався.
Позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, свого представника у судове засідання 14.08.2019 також не направив, з клопотанням про відкладення судового розгляду не звертався, відзив на апеляційну скаргу не надав.
З огляду на це, враховуючи норми ч. 2 ст. 313 КАС України, справу розглянуто без участі представника скаржника.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та сторонами не заперечується, що посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку філії «Гайворонський РАД» ДП «Кіровоградський облавтодор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2018, валютного - за період з 01.07.2016 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2016 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт від 05.10.2018 №14/11-28-14-09/26177204 (т. 1 а.с. 7-31).
В ході перевірки встановлено порушення платником податків п.п. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4., 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 1717.1 ст. 171, п.п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.4, п.п. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки, відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України відповідачем 22.10.2018 прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0002541304, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 117213,02 грн. - основне зобов'язання, 254920,44 грн. штрафних санкцій та 6423,08 грн. пені (т.1а.с.35-37);
- №0002551304, яким визначено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 8883,20 грн. - основне зобов'язання, 25554,23 грн. штрафних санкцій та 520,42 грн. пені (т. 1 а.с. 32,33).
Правомірність застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених ст. 127 Податкового кодексу України відповідно до вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору у межах цієї справи. Також, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач заперечує правомірність нарахування йому податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 59400 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0002541304 та податкових зобов'язань з військового збору у сумі 5700 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0002551304, посилаючись на факт сплати вказаних зобов'язань (т. 1 а.с. 61, 62).
Судом першої інстанції встановлено, доводами апеляційної скарги не спростовано та підтверджено матеріалами справи факт часткової сплати суми основного зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, визначеного ГУ ДФС у Кіровоградській області, що підтверджено копіями платіжних доручень: №1133 від 04.07.2018 на суму 100 грн. (т.1а.с.63), №1140 від 05.07.2018 на суму 33400 грн. (т.1а.с.64), №1217 від 21.08.2018 на суму 26000 грн. (т.1а.с.65), всього на суму 59500 грн., а також суми основного зобов'язання з військового збору, що підтверджено копіями платіжних доручень: №1134 від 04.07.2018 на суму 100 грн. (т.1а.с.66), №1139 від 05.07.2018 на суму 2900 грн. (т.1а.с.67), №1216 від 21.08.2018 на суму 2800 грн. (т.1а.с.68), всього на суму 5800 грн.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 54.1, п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Згідно з п.п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Згідно з п.п. 68.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач не заперечує виплати заробітної плати із затримкою, крім того він не заперечує проти суми пені, нарахованої оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Згідно з п.п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пунктом 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Отже, положення ст. 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України.
Водночас положеннями ст. 127 Податкового кодексу України встановлена міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Таким чином, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 03.04.2018 у справі № П/811/616/17 (№ рішення в ЄДРСР 73173167), яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахована судом при вирішенні справи.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставного застосування скаржником до позивача штрафних санкцій, передбачених ст. 127 Податкового кодексу України, якою передбачено накладення штрафу за ненарахування, неутримання та несплату (неперерахування) податків, оскільки при розгляді справи встановлено, що такий обов'язок позивачем було виконано в повному обсязі, що відображено в акті перевірки, з якого встановлено, що під час виплати заробітної плати податок було утримано в повному обсязі та перераховано до бюджету.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на факт не сплати (не перерахування) позивачем до державного бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 117 213,02 грн. та військового збору у сумі 8 883,20 грн., оскільки таке твердження спростовано матеріалами справи (т. 1 а.с. 71-250, т. 2 а.с. 1-26).
Також колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на факт неутримання позивачем із заробітної плати його працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4 103,28 грн. та військового збору у сумі 341,95 грн., оскільки окремо вказані суми зобов'язань скаржником не виокремлені. Штрафні санкції саме за ці порушення скаржником окремо не нараховані.
Аналогічно, враховуючи факт сплати позивачем частини основного зобов'язання, визначеного спірними податковими повідомленнями-рішеннями, скаржником не проведено перерахунок основного зобов'язання з відповідним перерахунком штрафних санкцій, що підлягають застосування виходячи саме з залишку суми основного боргу, що має наслідком подвійне оподаткування позивача та безпідставне застосування до нього штрафних санкцій.
Колегія суддів звертає увагу, що нормами ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладено саме на скаржника.
Також колегія суддів зазначає, що суд не наділений компетенцією здійснювати перерахунок здійснених контролюючим органом нарахувань, що належить виключно до компетенції скаржника.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 340/540/19 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 21.08.2019 р.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя С.М. Іванов
Суддя В.Є. Чередниченко