08 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 335/1094/18(2-а/335/139/2018)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дурасової Ю.В.,
суддів: Баранник Н.П., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2018 року (головуючий суддя Калюжна В.В.)
у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору,-
Позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, звернулось з позовом до відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Позивач в позові просив визнати протиправними та скасувати постанову відповідача:
- про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2018 року ВП № 55591405;
- про стягнення виконавчого збору від 19.01.2018 ВП №55137433;
- зупинити виконання постанови від 19.01.2018 ВП №55137433 (а.с. 2-4).
Позов обґрунтовано тим, що оскаржувані постанови є незаконними, протиправними та такими, що порушують права управління, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Згідно ч. 1 ст. 2 Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901 від 05.06.2012 держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є, зокрема державний орган. Виконання рішень про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Тому виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі №335/10489/17 здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що в свою чергу свідчить про незаконність стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі, встановленому статтею 27 ЗУ «Про виконавче провадження».
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2018 позов задоволено. Скасовано постанови відповідача про стягнення виконавчого збору з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та про відкриття виконавчого провадження.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що судовим рішенням було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (боржника у виконавчому провадженні) провести перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.01.2016 року, згідно постанови КМУ №988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Пенсія є періодичним платежем, а тому виконавчий збір за примусове виконання рішення суду не повинен стягуватися відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», таким чином, стягнення з Позивача виконавчого збору є безпідставним.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що виконання рішення з приводу якого виник спір повинно проводитись відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» і норми ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» не поширюються на дані правовідносини.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року закрито апеляційне провадження у справі № 335/1094/18 (2-а/335/139/2018) за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 4 липня 2018 року (а.с. 109-110).
Постановою Верховного Суду від 26.06.2019 ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року щодо закриття апеляційного провадження у справі № 335/1094/18 (2-а/335/139/2018) за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень - скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (а.с. 149-155). Верховний суд в своїй постанові зазначив, що належними відповідачами з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідні органи державної виконавчої служби. Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС є структурним підрозділом органу державної виконавчої служби - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Проте, з огляду на те, що суд першої інстанції розглянув і вирішив справу за участю відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС, останній як учасник справи має право на апеляційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2018 року на підставі ч. 1 ст. 293 КАС України.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 розгляд справи призначено на 08.08.2019 в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.09.2017 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок та виплату недоплаченої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за пенсійною справою № 86/13640 від 18.08.2017 року.
На виконання судового рішення було видано виконавчий лист № 335/10489/17 від 10.11.2017 року, який пред'явлено стягувачем до примусового виконання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІІ, норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV, норми Постанови КМУ України №103 від 21 лютого 2018 року, Постанови Кабінету Міністрів України №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначена Конституцією та законами України.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половніковим Р.С. від 19.01.2018 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №55137433 по виконанню виконавчого листа № 335/10489/17, виданого 10.11.2017 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок та виплату недоплаченої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за пенсійною справою № 86/13640 від 18.08.2017 року (а.с. 5).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що пенсія є періодичним платежем, а тому виконавчий збір за примусове виконання рішення суду не повинен стягуватися відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», таким чином, стягнення з Позивача виконавчого збору є безпідставним.
Натомість з такою позицією суду першої інстанції не може погодитися суд апеляційної інстанції, оскільки пенсія не є періодичним платежем. Пенсія - це одноразова або регулярна грошова виплата (у розрахунку на місяць), яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення певних категорій осіб за принципами пенсійного страхування, загальнолюдської солідарності та субсидування. Право на пенсію може виникнути протягом всього життя людини, починаючи з народження.
При цьому, періодичні платежі - це грошові кошти, що виплачуються певний період на погашення відповідної суми, наприклад, періодичні платежі по погашенню кредитних зобов'язань, або періодичні платежі по погашенню зобов'язань по відшкодуванню шкоди та ін. При цьому пенсія не є періодичним платежем, оскільки має, постійний (щомісячний) характер.
Матеріалами справи підтверджується, що Постановою від 19.01.2018 року ВП №55137433 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 12 800 грн. (п. 1). Вказана постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, про що зазначено в п. 3 цієї Постанови (а.с. 5).
Водночас, державний виконавець Постановою про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2018 року ВП 55591405 - відкрив виконавче провадження з виконання Постанови від 19.01.2018 року ВП №55137433 про стягнення з ГУ ПФУ в Запорізькій області заборгованості в розмірі 12 800грн. (а.с. 6).
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що виконавче провадження ВП №55137433 відкрито 13.11.2017 року на виконання рішення Орджонікідзевського райсуду м. Запоріжжя про що виданий виконавчий лист 10.11.2017 року №335/10489/17.
На виконання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 13.11.2017 року ВП55137433 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом вих. № 16394/07 від 20.11.2017р. повідомлено старшого державного виконавця про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 та направлення коштів донарахованої пенсії на виплату, яка буде проведена у грудні одночасно з виплатою пенсії за грудень.
Однак, в силу того, що рішення суду боржником (ГУ ПФУ в Запорізькій області) виконано в повному обсязі лише після відкриття виконавчого провадження, то державний виконавець в силу ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення постановив стягнути з боржника (ГУ ПФУ в Запорізькій області) виконавчий збір в розмірі 12 800грн., про що й зазначив в Постанові про стягнення виконавчого збору від 19.01.2018 року ВП №55137433.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 14 КАС України, ч.1-2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За правилами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно із ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Отже, примусове виконання рішення встановлює сплату виконавчого збору.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Згідно із ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Натомість матеріали справи не містять доказів, що рішення суду було виконане до відкриття виконавчого провадження.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за примусове виконання рішення суду справляється відповідний збір, про що державний виконавець зобов'язаний зазначити при відкритті виконавчого провадження та прийняти окреме рішення про стягнення з боржника виконавчого збору, що й було зроблено державним виконавцем у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», а саме:
- відкрито виконавче провадження від 13.11.2017 року ВП №55137433,
- прийнята Постанова від 19.01.2018 року ВП №55137433 про стягнення виконавчого збору в сумі 12 800грн.,
- прийнята Постанова від 23.01.2018 року про відкриття виконавчого провадження з виконання Постанови від 19.01.2018 року ВП №55137433 про стягнення виконавчого збору в сумі 12 800грн.
Таким чином, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Виконавче провадження виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору, що й було здійснено державним виконавцем шляхом прийняття зазначених вище постанов.
Позивач зазначає, що виконавчий збір не підлягає стягненню, оскільки згідно п. 3 ч. 5 ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавчий збір не стягується: якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Колегія суддів не приймає до уваги дані доводи з огляду на наступне.
Стаття 1 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.
Стаття 2 вищезазначеного Закону зазначає, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
Згідно пункту 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень затверджена Наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до виконавчого листа № 335/10489/17 (2-а/335/478/2017) боржником по справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, тобто орган державної влади. Разом з тим, вищезазначений виконавчий лист містить вимогу про зобов'язання вчинити певні дії, а не стягнення коштів чи майна, що виключає можливість застосування норм ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" в процесі виконання судового рішення.
Виконавчий лист у даній справі виданий на виконання рішення зобов'язального характеру. Такий виконавчий лист передбачає одноразовий характер виконання перерахунку та виплати пенсії, а не стягнення періодичних платежів.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що норми пункту 3 частини 5 статті 27 Закону «Про виконавче провадження» не поширюються на спірні правовідносини.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 31 січня 2019 року по справі № 161/502/17 та від 23 травня 2018 року по справі №286/125/17.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, оскільки при відкритті виконавчого провадження державний виконавець зобов'язаний вирішити питання про стягнення з боржника виконавчого збору, до відкриття виконавчого провадження фактично боржником судове рішення виконано не було, обставини, які б свідчити про відсутність підстав для справляння збору під час розгляду справи не надавались, а тому колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість і неправомірність оскаржуваних постанов державного виконавця.
Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись ст. 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2018 року - задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 20.08.2019.
Головуючий суддя Ю.В. Дурасова
суддя Н.П. Баранник
суддя Л.А. Божко