23 серпня 2019 р.Справа № 520/2203/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Мороз М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 11.07.19 року по справі № 520/2203/19
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України треті особи ОСОБА_2 , Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Акціонерне Товариство "Універсал Банк"
про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень просить суд визнати протиправною і скасувати постанову від 20.12.2018 про передачу виконавчих проваджень, винесену в.о. директора департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4. в частині передачі виконавчого провадження ВП №57221426.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова винесена всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2019р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказане рішення винесене з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, не відповідає обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не розглянув одну із вимог, зазначених у позовній заяві, а саме за наслідками розгляду позову - винести окрему ухвалу стосовно порушень закону «Про виконавче провадження» в частині відсутності з 05.10.2016 у Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України визначених законом «Про виконавче провадження» правових підстав самостійно визначати підвідомчість виконавчих проваджень без згоди стягувача. Зазначає, що суд першої інстанції не узяв до уваги, що ПАТ "Універсал Банк" та головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України О.В.Медведева не є стороною та учасником виконавчого провадження №57221426. Ці цілком сторонні для виконавчого провадження №57221426 особи не наділені жодними правами або обов'язками у цьому виконавчому провадженні. Вказує, що позивач не заявляв про факти того, що наявність іншого виконавчого провадження перешкоджає виконанню рішення в рамках виконавчого провадження №57221426, яке було протиправно передано до ДДВС, отже підстав для передачі виконавчого провадження №57221426 до ДДВС не існувало. Також зазначає, що позивач в суді першої інстанції, заявляв клопотання про витребування доказів з приводу повноважень особи, яка прийняла оскаржувану постанову, оскільки загально відомо, що ОСОБА_3 був заступником директора, а не в.о. директора. Також вказує, що існують виконавчі провадження щодо того самого боржника, які не передані до ДДВС (наприклад ВП № 54675556) і це жодним чином не ускладнило здійсненню продажу арештованого майно боржника в іншому виконавчому провадженні в інтересах ПАТ "Універсал Банк». Враховуючи вищевикладене просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 скасувати, винести нове рішення, яким позов задовільними - визнати протиправною і скасувати постанову від 20.12.2018 про передачу виконавчих проваджень, винесену в.о. директора департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4. в частині передачі виконавчого провадження №57221426, за наслідками розгляду апеляційної скарги - винести окрему ухвалу стосовно грубих зумисних порушень судом першої інстанції.
Також від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів та винесення окремої ухвали. В клопотанні просить витребувати від AT «Універсал Банк» копії договорів, що підтверджують наявність грошових зобов'язань ОСОБА_2 перед AT «Універсал Банк» та документів, що підтверджують суму грошових зобов'язань по цих договорах та винести окрему ухвалу про виявлення в діях представників AT «Універсал Банк» ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 190 Кримінального кодексу України, що виявилось у намаганні шляхом обману заволодіти грошовими коштами ОСОБА_2 .
В задоволенні клопотання про витребування доказів було відмовлено, оскільки вони не стосуються предмету спору, а виконавчий документ за яким проводиться стягнення знаходиться в матеріалах справи.
Від Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення , в яких зазначає, що з апеляційною скаргою позивача не погоджується, вважає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ПАТ "Універсал Банк", замінено на АТ "Універсал Банк".
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві.
Окрім того, за правилами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 287 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З матеріалів справи судом встановлено, що представник третьої особи ОСОБА_2 повідомлена про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмами від 22.08.2019р. (а.с.77 ).
Треті особи повідомлялись на електронні адреси, які містяться а матеріалах справи.
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Треті особи в судове засідання не прибули про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від імені Акціонерного товариства "Універсал Банк" до суду надійшла заява про відкладення судового засідання та долучення до матеріалів справи документів щодо зміни найменування та типу банку, який є учасником процесу по справі № 520/2203/19.
Клопотання Акціонерного товариства "Універсал Банк" надійшли на електронну пошту Другого апеляційного адміністративного суду, проте, вказані файли не підписані електронним цифровим підписом, що підтверджується актом про відсутність ЕЦП.
Інструкція з діловодства в адміністративних судах України, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 № 174 (далі - Інструкція), встановлює правила ведення діловодства у Вищому адміністративному суді України, апеляційних та окружних адміністративних судах і регламентує порядок роботи з документами з моменту надходження чи створення в суді до знищення в установленому порядку або передачі до державної архівної установи чи архіву суду.
Положеннями п.п. 2.2.7. п. 2.2 Інструкції встановлено, що надсилання офіційного листа електронною поштою здійснюється за умови реєстрації документа та запису вихідного реєстраційного номера і дати документа у файл, що відповідає конкретному документу. Електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом.
Відповідно до п.п. 2.2.18. п.2.2 Інструкції для підтвердження офіційного статусу документів, отриманих електронною поштою, не скріплених електронно-цифровим підписом, або отриманих каналами факсимільного зв'язку, повинні бути надані (надіслані) їх оригінали.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що правовий статус електронного цифрового підпису визначає Закон України «Про електронні довірчі послуги». Згідно приписів п. 12 ст. 1 цього Закону електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
За приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року N 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Таким чином, оскільки клопотання не містить електронного цифрового підпису, воно не може розглядатися як документ, у суду відсутні підстави для його розгляду.
При цьому колегія суддів зазначає на особливості та строки розгляду даної категорії справ.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів ПАТ "Універсал Банк" протокол № 2-2018 від 31.10.2018р. ПАТ "Універсал Банк" було змінено на приватне акціонерне товариство та перейменовано на Акціонерне товариство "Універсал банк", що також підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадянських формувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в провадженні Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебуває виконавче провадження ВП №57221426 про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача суми боргу, в якому позивач є стягувачем.
Дане виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису нотаріусу №1-569 виданого 13.09.2018.
20.12.2018 згідно постанови про передачу виконавчих проваджень дане виконавче провадження передано до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в провадженні якого перебуває зведене виконавче провадження №49176475 про стягнення з ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
Дана постанова про передачу виконавчих проваджень від 20.12.2018 була прийнята на підставі клопотання ПАТ "Універсал Банк" від 29.11.2018 №1250-юд та подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України О.В.Медведєва про передачу матеріалів виконавчого провадження від 20.12.2018.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.
Положенням про Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Мін'юсту 01.03.2019 № 616/к, визначено, що Департамент є самостійним структурним підрозділом Міністерства юстиції України, основними завданнями якого є забезпечення реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів; забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.
У той же час, нормами Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, визначено, що до органів державної виконавчої служби відноситься Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень.
Пунктом 6.4. Положення про Департамент державної виконавчої служби Мін'юсту також передбачено, що до складу Департаменту входять структурні підрозділи, у тому числі відділ примусового виконання рішень.
Отже, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є органом державної виконавчої служби утвореним Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Відповідно ч. 4 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Абзацом шостим пункту 14 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що у разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби або відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження передається на виконання до цих відділів.
Пунктом 7 розділу V вказаної Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, інших органів ДВС та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо будь-яких виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби.
Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Вперше виконавче провадження, боржником за яким є ОСОБА_2 , відкрито у відділі примусового виконання рішень Департаменту 14.04.2011 (ВП №25886852).
У Броварському МР ВДВС ГТУЮ у Київській області виконавче провадження відносно згаданого боржника відкрито лише 11.02.2016 (ВП №50149136)., провадження в якому стягувачем виступає позивач ВП № 57221426 від 25.01.2019р.
Таким чином, відповідач правомірно, згідно вимог ч. 1 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" прийняв постанову про передачу виконавчого провадження ВП №57221426 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, як до органу державної виконавчої служби, державний виконавець якого відкрив перше виконавче провадження щодо божника ОСОБА_2 .
Щодо доводів позивача стосовно того, що АТ "Універсал Банк" та головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України О.В.Медведева не є стороною та учасником виконавчого провадження №57221426 та на порушення відповідачем ч. 5 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" при прийнятті спірної постанови, а саме, передання виконавчого провадження без заяви стягувача та на підставі постанови, яка прийнята не виконавцем по даному провадженню, суд не погоджується з огляду на наступне.
Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що в даному випадку було передано саме виконавче провадження, а не тільки виконавчий документ, що свідчить про застосування відповідачем ч. 4 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки під час передачі виконавчого провадження передається і виконавчий документ.
Однак в даному випадку наявність відповідної заяви стягувача не є обов'язковою, оскільки імперативною нормою ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника.
Дана норма повинна виконуватись державним виконавцем самостійно, без наявності будь яких заяв та клопотань.
Щодо посилань позивача на те, що існують виконавчі провадження щодо того самого боржника, які не передані до ДДВС (наприклад ВП № 54675556) і це жодним чином не ускладнило здійсненню продажу арештованого майно боржника в іншому виконавчому провадженні в інтересах АТ "Універсал Банк", колегія суддів зазначає наступне.
Дані доводи жодним чином не впливають на правомірність чи не правомірність постанови від 20.12.2018 про передачу виконавчих проваджень, винесену в.о. директора департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4. в частині передачі виконавчого провадження ВП №57221426.
Дані посилання можуть бути підставою звернення до суду з позовом щодо визнання протиправними дій (бездіяльності) органів виконавчої служби щодо не передання до ДДВС для об'єднання виконавчих проваджень, а саме виконавчого провадження № ВП № 54675556.
Щодо посилань позивача на те, що у судовому засіданні суду першої інстанції позивач заявляв клопотання про витребування доказів щодо повноваження особи яка підписала оскаржувану постанову, та те що ОСОБА_3 був заступником директора, а не в.о. директора, колегія суддів зазначає наступне.
На думку колегії суддів суд першої інстанції помилково не витребував документи щодо повноважень ОСОБА_4 .
Проте в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 мав повноваження згідно п. 7 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, щодо прийняття рішення про передачу даного виконавчого провадження до іншого органу державної виконавчої служби.
Це також підтверджується наданим Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, наказу № 1533/6 від 17.12.2018р. відповідно до якого з 20 по 21 грудня 2018 року на заступника директора ОСОБА_5 покладено виконання обов'язків директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Щодо доводів позивача стовно того, що наявність іншого виконавчого провадження перешкоджає виконанню рішення в рамках виконавчого провадження №57221426 не заявляв, а отже підстав для передачі виконавчого провадження №57221426 до ДДВС не існувало, колегія суддів зазначає наступне.
Ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" не пов'язує передачу виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника з будь яким ускладненням виконання того чи іншого виконавчого провадження.
Доводи позивача стосовно того, що виконавче провадженням за яким стягувачем виступає АТ "Універсал Банк" передбачає стягнення з ОСОБА_2 майна, а виконавче провадження де стягувачем є позивач передбачає стягнення з ОСОБА_2 коштів, є помилковими, оскільки за виконавчим провадженням АТ "Універсал Банк" теж відбувається стягнення з ОСОБА_2 в солідарному порядку коштів, хоч і шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки ( ВП № 2588652)
Джерело стягнення за виконавчими документами який застосовано в тому чи іншому випадку не змінює його вид та самої суті стягнення, а саме стягнення коштів.
Враховуючи вищенаведене доводи позивача щодо протиправності постанови від 20.12.2018 про передачу виконавчих проваджень, винесену в.о. директора департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4. в частині передачі виконавчого провадження ВП №57221426 є помилковими.
Щодо посилань позивача на те, що його не було повідомлено про вчинення дій стосовно передачі виконавчого провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
В матеріалах справи містяться супровідні листи, відповідно до яких позивача було сповіщено про приєднання виконавчих проваджень.
Крім того, колегія суддів зазначає, що несвоєчасне надсилання постанов державного виконавця жодним чином не свідчить про неправомірність даної постанови, в тому числі на момент її винесення.
Щодо порушень права позивача, як стягувача в виконавчому провадженні, що до необізнаності його про клопотання АТ "Універсал Банк", та відповідно неможливості подати заперечення на чому він наполягав в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Процедура передачі виконавчого провадження не передбачає обов'язковість її прийняття в межах виконавчого провадження позивача.
Позивач не був позбавлений можливості її оскаржити.
Щодо посилань позивача на те, що суд першої інстанції не розглянув одну із вимог, зазначених у позовній заяві, а саме щодо винесення окремої ухвали стосовно порушень закону «Про виконавче провадження» в частині відсутності з 05.10.2016 у Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України визначених законом «Про виконавче провадження» правових підстав самостійно визначати підвідомчість виконавчих проваджень без згоди стягувача, колегія суддів зазначає наступне.
Дана вимога не є позовною вимогою.
Суд приймаючи рішення не встановив протиправних дій Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час прийняття постанови від 20.12.2018 про передачу виконавчих проваджень.
Щодо заявленого апелянтом клопотання про ухвалення окремої ухвали стосовно грубих, умисних порушень судом першої інстанції , колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відповідно до ч.1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Так, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Реалізація такої процесуальної дії як постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, а рішення про ухвалення такого різновиду ухвал, приймається при виявленні таких порушень закону, які вимагають інформування компетентних органів, уповноважених на вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Колегія суддів зазначає, що заявлене позивачем клопотання на думку колегії суддів не містить обґрунтованих та достатніх підстав, які б давали підстави для постановлення судом апеляційної інстанції окремої ухвали.
Колегія суддів не вбачає підстав для винесення окремої ухвали.
Щодо клопотання позивача про прийняття ухвали про виявлення в діях представників AT «Універсал Банк» ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 Кримінального кодексу України, що виявилось у намаганні шляхом обману заволодіти грошовими коштами ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Колегії суддів не вбачає достатніх підстав для постановлення судом апеляційної інстанції окремої ухвали.
Крім того, колегія суддів зазначає, що питання наявності боргу за договорами не є предметом даної справи, а вирішені в порядку цивільного судочинства.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Необхідною умовою залучення третіх осіб є той факт, що судове рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки осіб, які не є стороною у справі.
Предметом розгляду даної справи є правомірність прийняття відповідачем постанова від 20.12.2018 про передачу виконавчих проваджень, винесену в.о. директора департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4. в частині передачі виконавчого провадження ВП №57221426.
Дана постанова про передачу виконавчих проваджень від 20.12.2018 була прийнята на підставі клопотання АТ "Універсал Банк" від 29.11.2018 №1250-юд та подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України О.В.Медведєва про передачу матеріалів виконавчого провадження від 20.12.2018.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 49 КАС України, залучення до участі у справі третьої особи є обов'язком суду, якщо рішення суду може вплинути на їх права та обов'язки.
Проте, судом першої інстанції в порушення ст. 49 КАС України, АТ "Універсал Банк", за клопотанням якого прийнято оскаржену постанову не залучено як третю особу.
Під час розгляду справи, суд першої інстанції належним чином не дотримався та не вирішив питання в порядку передбачених ст.49 КАС України, стосовно можливості залучити до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, передбачених ст. 49 КАС України, що з урахуванням приписів п. 4 ч.3 ст.317 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Однак наведені в даній постанові порушення не є підставою винесення окремої ухвали, оскільки вони підлягають виправленню за правилами ст. 317 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 року по справі № 520/2203/19 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош