19 серпня 2019 р.Справа № 440/706/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Сіренко О.І. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 20.05.19 року по справі № 440/706/19
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Держпраці у Полтавській області третя особа Карлівська районна державна адміністрація Полтавської області
про скасування постанови,
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Полтавській області, 3-тя особа: Карлівська районна державна адміністрація Полтавської області, в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ3295/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 13 лютого 2019 року в розмірі 375570,00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Вважає, що спірна постанова винесена відповідачем без достатніх на те правових підстав. Крім того, зазначив про порушення відповідачем порядку розгляду його справи, а також вказував на те, що заходи контролю Управлінням Держпраці у Полтавській області здійснені та оформленні з порушеннями чинного законодавства.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований 07 липня 2016 року як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з ЄДР /а.с. 42/. Згідно відомостей витягу з реєстру платників єдиного податку /а.с. 43/ свою господарську діяльність у сфері діяльності ресторанів, надання послуг мобільного харчування позивач здійснює, зокрема, в кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому за адресою: АДРЕСА_2.
14 грудня 2018 року та 23 січня 2019 року Карлівською районною робочою групою з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення, проведено спостереження за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 у кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому за адресою: АДРЕСА_2 .
За результатами вказаних спостережень складено відповідні довідки від 14 грудня 2018 року та від 23 січня 2109 року, за відомостями яких в ході спостереження виявлено факт здійснення господарської діяльності позивачем із залученням найманих працівників без оформлення з ними трудових відносин /а.с. 84, 86/.
За наслідками вивчення вищевказаної інформації Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено наказ від 01 лютого 2019 року № 31-П "Про проведення заходів державного контролю", відповідно до якого наказано провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 щодо відповідності вимогам законодавства про працю у зв'язку з надходженням листів Карлівської РДА Полтавської області № 01-29/2515 від 19 грудня 2018 року та № 01-29/249 від 29 січня 2019 року /а.с. 88/.
На підставі наказу від 01 лютого 2019 року № 31-П "Про проведення заходів державного контролю" та листів Карлівської РДА Полтавської області № 01-29/2515 від 19 грудня 2018 року та № 01-29/249 від 29 січня 2019 року відповідачем оформлено направлення від 04 лютого 2019 року на проведення заходу державного контролю на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин та оплати праці /а.с. 83/.
На підставі вищевказаного направлення уповноваженою особою відповідача в період з 06 лютого 2019 року по 07 лютого 2019 року проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , результати якого відображені в акті інспекційного відвідування від 07 лютого 2019 року № ПЛ/3295/159/АВ /а.с. 89-98/. Проведеним заходом державного контролю встановлено факт допущення позивачем працівників до роботи без укладення з ними трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням. За вказаним фактом головним державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення від 07 лютого 2019 року № ПЛ3295/159/АВ/П/ПТ та припис № ПЛ3295/159/АВ/П /а.с. 99-102/.
У подальшому начальником Управління Держпраці у Полтавській області справу про накладення штрафу призначено до розгляду на 13 лютого 2019 року в Управлінні Держпраці у Полтавській області за адресою м. Полтава, вул. Пушкіна, 119, про що позивача повідомлено листом від 07 лютого 2019 року /а.с. 106/.
За наслідками розгляду справи, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу від 13 лютого 2019 року № ПЛ3295/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в розмірі 375570,00 грн., примірник якої 13 лютого 2019 року позивачем отримано особисто /а.с. 103-104/.
Із зазначеною постановою позивач не погодився, вважає її незаконною, такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість спірної постанови про накладення штрафу № ПЛ3295/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 13 лютого 2019 року, натомість позивачем правомірність даної постанови належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами не спростовано.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 4 Закону України "Про охорону праці" визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386/2011, затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення № 386/2011), відповідно до пункту 1 якого Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).
Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, зокрема, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.
Одними із основних завдань Держпраці України є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю /пункт 3 Положення № 386/2011/.
За приписами підпункту 1 пункту 4 цього ж Положення Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.
У відповідності до вимог пункту 6 Положення № 386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.
За змістом пункту 7 Положення № 386/2011 Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Крім того, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877).
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Як вбачається з акту перевірки проведеним заходом державного контролю відповідачем встановлено факт допущення позивачем працівників до роботи без укладення з ними трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням.
За вказаним фактом головним державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення від 07 лютого 2019 року № ПЛ3295/159/АВ/П/ПТ за ч. 3 ст. 41 КУпАП та припис № ПЛ3295/159/АВ/П /а.с. 99-102/.
6 березня 2019 року постановою Карлівського районного суду Полтавської області закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 41 ч. 3 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с. 71).
У подальшому начальником Управління Держпраці у Полтавській області справу про накладення штрафу призначено до розгляду на 13 лютого 2019 року в Управлінні Держпраці у Полтавській області за адресою м. Полтава, вул. Пушкіна, 119, про що позивача повідомлено листом від 07 лютого 2019 року /а.с. 106/.
За наслідками розгляду справи, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу від 13 лютого 2019 року № ПЛ3295/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в розмірі 375570,00 грн. на підставі ч. 2 ст. 265 КЗпП України, примірник якої 13 лютого 2019 року позивачем отримано особисто /а.с. 103-104/.
Згідно з частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Частиною третьою статті 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Таким чином, підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, є факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб'єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні Кодексу законів про працю України.
Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини третьої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Колегія суддів звертає увагу, що штраф, передбачений частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф, передбачений частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
При цьому, стаття 265 Кодексу законів про працю України і стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення були викладені в такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року № 77-VIII.
Вказаний закон передбачав введення статтею 265 Кодексу законів про працю України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.
Натомість стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог закону іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.
Тобто головною відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення, завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнуто юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 Кодексу законів про працю України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.
Разом з тим, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України та частини третьої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постанові від 22 квітня 2019 року в справі № 806/2143/18.
Як підтверджується матеріалами справи, Управлінням Держпраці у Полтавській області за допуск позивачем фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору складено протокол про адміністративне правопорушення від 07 лютого 2019 року № ПЛ 3295/159/АВ/П/ПТ та направлено адміністративні матеріали до Карлівського районного суду Полтавської області для прийняття рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.( а.с.38-40 )
Так, постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 6 березня 2019 року в справі № 531/264/19 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 41 ч. 3 КУпАП, на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 06.03.2019 року по справі № 531/264/19 було встановлено, що в суді не було доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, та було встановлено, що обставини, викладені інспектором у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки з переглянутого відеозапису з камер спостереження, вбачається, що у кафе не було жодного відвідувача, обслуговування клієнтів не проводилося, у кафе були лише три особи жіночої статі, які прибирали, та під час їхнього прибирання, заклад відвідали чотири особи з перевіркою, з них був один працівник поліції, пізніше прийшли ще двоє працівників поліції.
Тому, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 41 ч.3 КУпАП має бути закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Зазначена постанова набрала законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку накладення на позивача штрафу за правопорушення, факт якого спростовано рішенням суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова, прийнята відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України, а отже є такою, що підлягає скасуванню.
Отже позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, Суд встановив неправильне застосування положень матеріального та процесуального права судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п.4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року по справі № 440/706/19 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління Держпраці у Полтавській області Щербака Сергія Леонідовича про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ 3295/159/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 13.02.2019 року.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський
Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 23.08.2019 року