Справа № 462/3393/19
(заочне)
13 серпня 2019 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді Колодяжного С.Ю.
з участю секретаря судового засідання Аврамишиної Д.О.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
третьої особи ОСОБА_3
представника третьої особи Скочко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житлом - квартирою АДРЕСА_1 . Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що дане житло не приватизоване, вона зареєстрована в такому з 17.12.1998 року. Згідно розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №746 від 09.04.2019 року вона являється наймачем даної квартири. У квартирі окрім неї та її доньки ОСОБА_5 зареєстрований також відповідач - її чоловік ОСОБА_4 , який 07.12.2017 року добровільно залишив це житло, забрав з квартири всі свої речі і покинув сім'ю, припинивши будь-які сімейні стосунки. Поряд з цим, обов'язків по утриманню квартири та оплаті комунальних послуг відповідач не несе, хоча оплата за такі послуги нараховується з врахуванням трьох зареєстрованих в помешканні осіб. Також через відсутність відповідача і його згоди було відмовлено їхній доньці ОСОБА_3 у реєстрації в даній квартирі. Крім цього, позивач не може без відповідача оформити документи щодо приватизації житла. Вважає, що за таких обставин реєстрація відповідача в даній квартирі порушує її права, тому з підстав, передбачених ст.71 ЖК України просить визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування вказаною квартирою.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, покликаючись на мотиви такого, та доповнили, що чоловік позивача - відповідач ОСОБА_4 в грудні 2017 року добровільно залишив квартиру АДРЕСА_1 , де зареєстрований, проте ще час від часу в цьому житлі з'являвся, а з квітня 2018 року по даний час жодного разу в помешканні не з'являвся. На даний час відповідач проживає у АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №34 від 03.01.2019 року. Зазначили, що будь-які перешкоди у користуванні спірною квартирою ніхто і ніколи відповідачу не чинив, жодних його речей у квартирі немає та витрат на утримання такої він не несе. Реєстрація відповідача в даній квартирі порушує права позивача, оскільки вона має намір провести приватизацію даного приміщення, а також прописати їхню спільну доньку ОСОБА_3 , яка була раніше зареєстрована у цій квартирі, а на даний час не має місця реєстрації. Просять позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзиву не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належно був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, наслідки неявки.
За таких обставин, відповідно до ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Третя особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що є донькою сторін, проживає разом з матір'ю в спірному житлі без реєстрації. Відповідач з квітня 2018 року в квартирі не проживає, його речей немає, витрат по утриманню житла не несе. Протягом навчання в Дніпропетровському університеті вона була зареєстрована в м. Дніпрі, а після закінчення інституту подала документи, щоб зареєструватися в спірній квартирі, проте їй було відмовлено, у зв'язку з ненаданням дозволу інших прописаних осіб, а саме відповідача, який пообіцяв підписати відповідні документи, проте цього не зробив.
Представник третьої особи - Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради проти задоволення позову заперечила, зазначивши, що згідно розпорядження Залізничної районної адміністрації ЛМР №746 від 09.04.2019 року вказано, що сім'я складається з трьох осіб, а тому станом на 09.04.2019 року відповідач ОСОБА_4 , згідно даного розпорядження, проживав у спірному житлі.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, третіх осіб та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 не приватизована та перебуває в комунальній власності територіальної громади м.Львова.
Згідно довідки ЛКП «Сигнівка» № 808 від 22.04.2019 року (а.с.14) в даній квартирі зареєстровані троє осіб: позивач ОСОБА_1 - з 17.12.1998 року, її чоловік - відповідач ОСОБА_4 - з 07.04.1988 року та їхня донька ОСОБА_5 - з 25.10.2007 року.
Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 746 від 09.04.2019 року визнано ОСОБА_1 наймачем вказаної квартири та вирішено укласти з нею договір житлового найму цього жилого приміщення.
Також встановлено, що відповідач з квітня 2018 року у вказаній квартирі не проживає, в такій навіть не з'являється, жодних речей відповідача у цьому житлі немає. Наведене стверджується поясненнями позивача і третьої особи, які підтвердили обставини того, що відповідач з квітня 2018 року в спірній квартирі не проживає, а також актами ЛКП «Сигнівка» від 04.01.2019 року, 07.02.2019 року, 14.03.2019 року та 20.05.2019 року (а.с.17, 18, 19, 20).
Згідно довідки Верхненської сільської ради №34 від 03.01.2019 року ОСОБА_4 на даний час постійно проживає в будинку батьків за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16).
Суд приймає до уваги доводи позивача, що вона несе витрати на утримання квартири АДРЕСА_1 самостійно, без участі відповідача, оскільки це підтверджується копіями наданих нею квитанцій і роздруківки витрат на комунальні послуги з липня 2018 по травень 2019 року (а.с. 33-36).
Доводи представника третьої особи в заперечення проти позову суд оцінює критично, оскільки з матеріалів справи достовірно встановлено, що сім'я Стебівка користується приміщенням №53 будинку (раніше - гуртожиток ДЖКП ДК «Лорта») на АДРЕСА_3 Львові з 1998 року, а з 2007 року також і приміщенням № АДРЕСА_4 , що підтверджується інвентаризаційним актом володіння фізичною (фізичними) особою жилими приміщеннями у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.13).
Таким чином сім'я сторін на час винесення 09.04.2019 року розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 746 вже довгий час була зареєстрована і користувалась вказаною квартирою. Вказання відповідача у цьому розпорядженні, як члена сім'ї наймача ОСОБА_1 не спростовує факт непроживання ним у квартирі АДРЕСА_1 з квітня 2018 року, який підтверджується дослідженими судом доказами.
Судом не приймаються до уваги письмові пояснення ОСОБА_6 (а.с.21), ОСОБА_7 (а.с.23), ОСОБА_8 (а.с.26), ОСОБА_9 (а.с.28), оскільки вони не є показаннями свідків в розумінні ч. 1 ст. 90 ЦПК України, згідно якої показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Згідно з ч.1 ст. 213 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі. Отже, показання свідків можуть виступати як доказ лише у випадку їх допиту судом під час розгляду справи, проте позивачем не було заявлено клопотання про допит даних осіб в суді.
Поряд з цим, суду не надано доказів на спростування повідомлених позивачем обставин того, що відповідачу ніхто і ніколи не чинив перешкод у користуванні спірним жилим приміщенням, однак, він не користувався таким та не приймає участі в утриманні житла протягом вказаного періоду часу.
Відповідно до ч.1 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Відповідно до ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
З роз'яснень, які містяться у п.11 Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вбачається, що на ствердження вибуття особи суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що відповідач відсутній за місцем своєї реєстрації на АДРЕСА_5 і не проживає в цьому житлі понад шість місяців, в судовому засіданні не встановлено поважності причини його відсутності чи наявності домовленості між ним і позивачем чи власником житла щодо порядку користування квартирою, тому ОСОБА_4 слід визнати таким, що втратив право користування житлом - квартирою на АДРЕСА_5 .
З огляду на те, що позивач просила усі судові витрати залишити за нею, суд, виходячи з принципу диспозитивності, закріпленого ст.11 ЦПК України, вважає за можливе не стягувати при задоволенні позову з відповідача судові витрати.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 258, 263-265, 268, 280, 282ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_5 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень, 40 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем, третіми особами в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду, відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - через Залізничний районний суд м. Львова.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навродження, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 ; адреса фактичного перебування: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_6 .
ОСОБА_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 .
Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Ідентифікаційний код юридичної особи: 04056084, місце знаходження: 79000, м. Львів, вул. Виговського, 34.
Повний текст рішення складено 19 серпня 2019 року.
Суддя: (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя: С.Ю.Колодяжний