22 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 1140/3407/18 (2-ап/340/12/19)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року в адміністративній справі №1140/3407/18 (2-ап/340/12/19) (головуючий суддя першої інстанції Хилько Л.І.) за позовом ОСОБА_2 до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, (третя особа - ОСОБА_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач 13.12.2018 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.09.2017 року за № 610 про відмову в надання дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою про передачу земельної ділянки у власність для ведення садівництва.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 06 вересня 2017 року №610.
Зобов'язано Соколівську сільську раду Кіровоградського району Кіровоградської області не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повторно розглянути звернення ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0600 га «для індивідуального садівництва», у тому числі по угіддях: 0,0600 га - сади, за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення, яка перебуває в комунальній власності і розташована на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, третя особа - ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованим, прийнятим судом при неповному з'ясуванні обставин та при неправильному застосуванні судом норм матеріального права.
Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому проси апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у справі та від них не надійшло клопотань про розгляд справи за їх участю, за таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 21.09.2012 року №900-р припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 7,6 га, наданою Кіровоградському тролейбусному управлінню для саду, відповідно до державного акту на право користування землею 7,6 га (серія НОМЕР_1 ), зареєстрованого 1988 за № 56 на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с.85).
Рішенням Соколівської сільської ради від 24.12.2014 року №2092 вирішено закріпити земельну ділянку СТ «Тролейбусник», загальною площею 7,6 га., яка розташована на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району та області, для передачі учасникам антитерористичної операції (а.с.86).
Згідно заяви ОСОБА_3 (представника ОСОБА_2 ), поданої до Соколівської сільської ради 19.07.2017 року (вх.№2626/02-40), остання просила повторно надати учаснику АТО ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1200 га для індивідуального садівництва згідно наданих схем. До заяви ОСОБА_3 додала дві схеми. На одній схемі вказала місце розташування земельної ділянки № НОМЕР_2 , а на іншій схемі місце розташування земельної ділянки № НОМЕР_3 ( обидві ділянки колишнього СТ «Тролейбусник»).
06.09.2017 року Соколівською сільською радою прийнято рішення за №609, яким відкладено на доопрацювання питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0600 га щодо з'ясування права власності інших осіб на зазначену ділянку (а.с.87).
Крім того, 06.09.2017 року Соколівською сільською радою прийнято рішення №610, яким відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0600 га «для індивідуального садівництва», у тому числі по угіддях: 0,0600 га - сади, за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення, яка перебуває в комунальній власності та розташована на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області у зв'язку з тим, що земельна ділянка рахується та обробляється іншою особою (а.с.88).
Не погодившись з рішенням №610 від 06.09.2017 року, ОСОБА_2 оскаржив його до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що в оскаржуваному рішенні відповідача відсутні посилання на підстави відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачені ст.118 Земельного кодексу України.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача, та зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки саме по собі судове рішення про скасування рішення відповідача про відмову в наданні такого дозволу не відновлює порушеного права позивача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Повноваження сільської, селищної, міської ради у галузі земельних відносин передбачені, зокрема, статтіми 12, 122 Земельного кодексу України.
Сільські,селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст.122 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно із частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Відмова у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0600 га «для індивідуального садівництва», обгрунтована тим, що така земельна ділянка рахується та обробляється іншою особою.
Як зазначено у відзиві на адміністративний позов та в апеляційній скарзі, спірною земельною ділянкою з лютого 1998 року володіє і користується гр. ОСОБА_1 , що підтверджується наявністю в останнього членської книжки СТ «Тролейбусник» (а.с.67).
Суд апеляційної інстанції вказані посилання до уваги не приймає та зазначає наступне.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Доказів проведення державної реєстрації такого права за ОСОБА_4 апелянтом судам першої та апеляційної інстанції не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Наявність у ОСОБА_1 членської книжки СТ «Тролейбусник» не може буди доказом ані володіння особою земельною ділянкою, ані право користування такою ділянкою. До того ж, суд звертає увагу, що членська книжка видана на ім'я ОСОБА_5 , на земельну ділянку загальною площею 0,0600 га, запис про те, що ділянка на ім'я ОСОБА_1 не скріплена печаткою та не зазначено підстави такого запису (а.с.67).
Далі, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Соколівської сільської ради №985 від 25.01.2018 року йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 0,0700 га - сади «для індивідуального садівництва, ділянка № НОМЕР_2 (а.с.89).
Рішення відповідача №985 від 25.01.2018 року колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки не зрозуміло, яке відношення визначена у цьому рішенні земельна ділянка № НОМЕР_2 , загальною площею 0,0700 га - сади «для індивідуального садівництва, має до земельної ділянки без номера, визначеної рішенням №610 від 06.09.2017 року, загальною площею 0,0600 га.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією є надання уповноваженим органом дозволу на розробку вказаного проекту, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 360/2334/17.
Крім того, як зазначалось вище, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
В оскаржуваному рішенні відповідача від 06.09.2017 №610 відсутні посилання на підстави, передбачені ст.118 Земельного кодексу України.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції про скасування рішення відповідача №610 від 06.09.2017 року та зобов'язання Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області повторно розглянути звернення ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не порушує прав ОСОБА_4 , оскільки судом не вирішувалось питання про речові права ані позивача, ані третьої особи.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року в адміністративній справі № 1140/3407/18 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року в адміністративній справі № 1140/3407/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя Н.І. Малиш