справа № 761/40506/16-ц
провадження № 22-ц/824/10744/2019
22 серпня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Волошиної В. М. , Писаної Т. О.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад», Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Унікомбанк», Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Євробанк», Публічне акціонерне товариство «ОКСІ Банк», Національний банк України, ОСОБА_2 про визнання майнових прав на об'єкт нерухомого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року в складі судді Фролової І. В.,
встановив:
16 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 31.01.2019 року, просила визнати за нею майнові права на двокімнатну квартиру загальною площею 76,50 кв.м під номером № АДРЕСА_1 .
Посилалась на ті підстави, що 12 лютого 2009 року між нею, як довірителем, було укладено договір №фк00261016 з ПАТ "Банк Столиця" про участь у фонді фінансування будівництва'Столиця-8" виду А, згідно якого вона мала здійснити інвестування будівництва квартири АДРЕСА_1. Вона повністю виконала свої обов'язки за договором щодо проведення розрахунків. На час звернення до суду з даним позовом об'єкт інвестування перебував у незавершеному стані, що призвело до порушення її прав. В подальшому було встановлено, що будівля, де знаходиться об'єкт інвестування, введена в експлуатацію, а об'єкт інвестування змінив технічні характеристики.
30 січня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад», Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Унікомбанк», Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Євробанк», Публічне акціонерне товариство «ОКСІ Банк», Національний банк України про визнання майнових прав на об'єкт нерухомого майна, в якому просив визнати за ним майнове право на об'єкт інвестиції за Договором № фк00261016 з ПАТ «Банк Столиця» про участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-8» виду А- квартиру АДРЕСА_1 .
Посилався на ті підстави, що 27 січня 2017 року укладено письмовий договір про відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_3 , як первісний кредитор, передала належне їй право вимоги згідно з договором від 12 лютого 2009 року № фк00261016 з ПАТ "Банк Столиця", а він, як новий кредитор, прийняв право вимоги, яке належить первісному кредитору за основним договором.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року клопотання ОСОБА_2 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, задоволено частково. Залучено ОСОБА_2 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачу з підстав, передбачених п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року про повернення йому позовної заяви про визнання майнових прав на об'єкт інвестиції за договором № фк00261016 з ПАТ "Банк Столиця" про участь у фонді фінансування будівництва "Столиця-8" виду А - квартиру АДРЕСА_1, яка подана ним як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у даній справі. Постановити ухвалу про прийняття вказаної позовної заяви до розгляду і залучення його до справи № 761/40506/16-ц в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції постановив дві ухвали щодо єдиної вимоги про його залучення до розгляду справи в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на підставі раніше поданої позовної заяви. При цьому суд, не виходячи до нарадчої кімнати, безпідставно залучив його до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Відповідна ухвала в судовому засіданні не оголошувалась, що є порушенням ч.4 ст.259 ЦПК України.
Зазначив, що процесуальним законом унормовано право третьої особи заявити самостійні вимоги щодо предмета спору у даній справі, яке не може обмежуватись позицією суду про необхідність залучення цією особи до участі у розгляді справи без самостійних вимог щодо предмету спору. Право на такі самостійні вимоги щодо предмета спору реалізується особою шляхом подання позову до однієї або декількох сторін, що і було ним зроблено у даній справі.
Отримавши його позов, суд мав встановити чи позовну заяву подано з додержанням вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу. В оскаржуваній ухвалі не зазначено про порушення ним зазначених процесуальних унормувань. Повернення позовної заяви можливе лише у випадках, визначених ст. 185 ЦПК України. В даному випадку будь-які підстави, визначені цією процесуальною нормою відсутні.
Посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України є безпідставним, оскільки згідно ст. 49 ЦПК України він має необхідну процесуальну дієздатність, позовна заява підписана ним, він не є особою, посадове становище якої не вказано.
Також судом безпідставно залучено його у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, хоча ним заявлялось клопотання про залучення в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Наявністю ухвали про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суд першої інстанції обґрунтовує оскаржувану ухвалу про повернення його позовної заяви. Висновки суду про те, що заявлені ним та заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не є взаємопов'язані та мають різний предмет спору не відповідають фактичним обставинам справи. Відмінністю між позовними вимогами ОСОБА_1 та його вимогами є визначення номеру квартири. Вказане пояснюється тим, що на даний час відповідно до затвердженої нової проектної документації та наказу ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» № 0216-2/од від 16.02.2017 р. «Про затвердження нумерації квартир», об'єкту нерухомості (квартирі) , що відноситься до предмету спору, змінено № 16 на №1.
При постановленні оскаржуваної ухвали судом порушено його права, визначені ст. 52 ЦПК України та унормовані чинним законодавством принципи доступу до правосуддя, а також порушено право на ефективний захист порушених прав, який можливий саме в цьому судовому провадженні.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Катишев С. В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначив, що підставою позову ОСОБА_1 є невизнання її прав як довірителя з боку відповідачів Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад», Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1» у зв'язку з відсутністю в останніх оригіналів документації на права інвесторів.
Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовуються наявністю договору про відступлення права вимоги від 27.01.2017 року, який є неукладеним, оскільки не посвідчений нотаріально, відсутня згода управителя на відступлення права вимоги, а ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2019 року за цими ж підставами йому відмовлено в залученні як правонаступника позивача. Предмети спору за вказаними позовами є різними. ОСОБА_2 не позбавлений права звернутися до суду в загальному порядку із позовною заявою про захист його права набувача за договором про відступлення права вимоги від 27 січня 2017 року і доводити його дійсність в передбаченому законом порядку.
Відповідно до положень ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження та до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до одного або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
Відповідно до статті 195 ЦПК України положення статей 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.
Відповідно до положень ч.2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що останнього залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а тому він не має права на звернення до суду із матеріально-правовою вимогою щодо предмета спору, а відтак, з врахуванням положень п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України, позовна заява є такою, що підлягає поверненню.
З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Відповідно до положень п. 1 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана цією особою або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Та обставина, що ОСОБА_2 було залучено судом до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не позбавляло останнього процесуальної дієздатності на подання позовної заяви.
30.01.2019 року, до закінчення підготовчого провадження, ОСОБА_2 подав до сторін в даній справі, а саме ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад», Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Унікомбанк», Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Євробанк», Публічне акціонерне товариство «ОКСІ Банк», Національний банк України позов про визнання майнових прав на об'єкт нерухомого майна - об'єкт інвестиції за договором № фк00261016 з ПАТ «Банк Столиця» про участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-8» виду А- квартиру АДРЕСА_1 .
Вказаний позов є взаємопов'язаний з позовом ОСОБА_1 , оскільки позови виникають з одного договору - договору № фк00261016 з ПАТ «Банк Столиця» про участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-8» виду А, та стосуються одного і того самого предмета спору - майнових прав на двокімнатну квартиру загальною площею 76,50 кв. м під номером АДРЕСА_1 . При цьому задоволення позову ОСОБА_2 може виключити повністю задоволення первісного позову ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про можливість повернення позовної заяви ОСОБА_2 з підстав, передбачених п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: В. М. Волошина
Т. О. Писана