справа № 375/472/19
провадження № 22-ц/824/10927/2019
22 серпня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів :
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Волошиної В. М., Писаної Т. О.,
розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 02 травня 2019 року у складі судді Литвина О. В.,
встановив:
05.03.2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 29.09.2009 року в розмірі 11 070,21 грн та судових витрат в розмірі 1 921 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29.09.2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Умов та Правил надання кредитних послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною картою», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має розрахунок заборгованості за договором.
У зв'язку з зазначеним порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 31.01.2019 року має заборгованість в сумі 11 070,21 грн, з яких: 1 112,04 грн - заборгованість за кредитом; 6 854,83 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 100 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи - 500 грн (фіксована частина) та 503,34 грн (процентна складова).
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 02 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
На вказане рішення суду представник АТ КБ "ПриватБанк" - Крилова О. Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції в порушення ст. 12 ЦПК України не роз'яснив позивачу його право щодо надання додаткових доказів на підтвердження позовних вимог. Позивач надав до суду розрахунок заборгованості, копію анкети-заяви від 29.09.2009 року, довідку про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна 55 днів пільгового періоду, Умови та правила надання банківських послуг. Натомість, відповідач заперечень проти вимог банку не подавав, розмір обчисленої заборгованості не оспорював, факт отримання кредитних коштів, ознайомлення з Умовами та правилами, Тарифами банку не заперечував. Рішення суду першої інстанції щодо безпідставності та недоведеності позовних вимог ґрунтується на припущеннях.
Зазначила, що 29.09.2009 року відповідачем було погоджено та підписано Довідку про умови кредитування з використання кредитної картки - Універсальна, 30 днів пільгового періоду", яка передбачає тип картки МаsterCardMass, тип кредитної лінії - відновлювальна, базова відсоткова ставка в місяць - 2,5%, розмір та термін внесення щомісячних платежів -7% від суми заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітнім, відповідальність ( нарахування пені і штрафу 500 грн +5% від суми заборгованості) за порушення сплати грошових зобов'язань. Відсутність підпису ОСОБА_1 на Умовах та правилах не свідчать про необізнаність з умовами договору.
Крім того, доказом користування кредитними коштами також є виписка по рахунку, в якій відображено всі операції із використання кредитних коштів, зняття грошових коштів, а також розмір нарахованих відсотків та штрафних санкцій за порушення зобов'язання.
Кошти на сплату заборгованості частково сплачувались відповідачем, але не в повному обсязі, що і призвело до виникнення простроченої заборгованості, що також є підтвердженням наявності кредитних правовідносин, визнанням умов договору, а тому посилання суду на недоведеність правовідносин відповідача з банком за даним кредитним договором та погодження його умов є безпідставними.
Суд першої інстанції не дослідив належним чином розрахунок заборгованості та помилково визнав заборгованість недоведеною.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася.
Відповідно до положень ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності з огляду на відсутність доказів ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, доказів того, що саме ці Умови та Правила та Тарифи мала на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також доказів перерахування грошових коштів на рахунок відповідача або визнання цього факту відповідачем, належних доказів на підтвердження розміру заборгованості.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов'язків щодо обраного ними кола відносин.
Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правовідносини між сторонами можуть виникати унаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (стаття 634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (стаття 207 ЦК України).
Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором
Кредитна банківська платіжна картка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту.
Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії).
Підставою позову у цій справі є невиконання кредитних зобов'язань, що пов'язані із видачею кредитних коштів.
Статтею 1054 ЦК України установлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цій справі АТ КБ "ПРИВАТБАНК").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Саме банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна уважати, що в такому випадку споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 УК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні.
Як убачається з матеріалів справи, 29 вересня 2009 року ОСОБА_1 у Заяві заповнила інформацію про персональні та контактні дані, а також поставила свій підпис у розділі "Виявляю бажання оформити на своє ім'я кредитку".
Зазначений розділ передбачає проставляння відміток навпроти запропонованого виду карток, а також суму бажаного кредитного ліміту.
Необхідні відмітки проставлені навпроти "Кредитка "Універсальна", "55 днів пільгового періоду", в графі про кредитний ліміт проставлено "500 грн.". Розділ містить підписи ОСОБА_1 , зокрема і щодо підтвердження отримання кредитної картки та ПІН.
Згідно із розділом "Відмітки банку" номер картки " НОМЕР_1 ".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк посилається, в тому числі, на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід'ємну частини спірного договору.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи вищевказану заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Крім того, надана позивачем копія Умов та правил належним доказом не може бути, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка сама може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.
Разом з тим, до справи додано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", яка містить дані про базову процентну ставку (2,5% на місяць), розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, відповідальність (штраф фіксований та процентна складова), іншу інформацію, яка містить особистий підпис ОСОБА_1 та дату "29.09.2009".
Відтак колегія суддів визнає такими, що погоджені сторонами та прийняті відповідачем умови, визначені у Довідці про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду.
З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем факт отримання кредитних коштів та їх використання, ураховуючи положення частини 2 статті 530 ЦК України, колегія суддів уважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 1 112,04 грн, оскільки такий розмір фактично отриманих, використаних та не повернутих коштів відповідачем не спростовано.
Щодо вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 6 854,83 грн, колегія суддів зазначає наступне.
З наданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості убачається, що відсоткова ставка протягом періоду з вересня 2009 року по січень 2019 року змінювалась в сторону збільшення. Проте будь-яких обґрунтувань зміни відсоткової ставки позивачем не надано, а також не надано відомостей про інформування позичальника про зміну відсоткової ставки відповідно до умов договору та вимог закону.
Таким чином, колегія суддів визнає вказане нарахування відсотків таким, що не відповідає умовам укладеного між сторонами договору, уважає наданий розрахунок відсоткової ставки неналежним доказом, та за відсутності розрахунку за узгодженою між сторонами базовою ставкою 2,5% на місяць, приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом.
При цьому колегія зазначає, що нарахування відсотків відповідно до вказаних вище умов кредитування, визначених у довідці з підписом відповідача, є залежним від суми залишку заборгованості за кожний період нарахування, кредитування, суми встановленого конкретного ліміту у визначений період, конкретної дати та визначеної суми погашення заборгованості із можливістю використання пільгового періоду нарахування процентів. Проте матеріали справи таких даних не містять, що унеможливлює проведення судом розрахунку процентів за базовою ставкою 2,5% на місяць та визначити можливість застосування пільгового періоду кредитування.
В частині вимог щодо стягнення пені та штрафу колегія зазначає наступне.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та зміст статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.
Із даних підписаних відповідачем умови кредитування убачається, що нарахування кожного виду відповідальності є залежним від розміру та терміну погашення заборгованості, визначення таких чинників у відповідності до цих умов позивачем не проведено, при цьому суду першої інстанції не було надано даних про термін дії виданої відповідачу картки, відтак колегія суддів не убачає підстав для задоволення вимог в частині застосування цивільно-правової відповідальності.
Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 29 вересня 2009 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Ураховуючи вище викладене, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1 112,04 грн.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального права, а тому оскаржуване судові рішення у частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 112,04 грн підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України).
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог та апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви 192,87 грн та за подання апеляційної скарги 289,30 грн, а всього 482,17 грн (10,04 % від задоволених позовних вимог).
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 02 травня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) заборгованість за кредитом в сумі 1 112,04 грн ( одна тисяча сто дванадцять гривень чотири копійки).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 482,17 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: В. М. Волошина
Т. О. Писана