Справа № 461/1/19
Провадження №1-кп/461/1/19
22.08.2019 Галицький районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
прокурор ОСОБА_3
адвокат ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_5
потерпілий ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, 09.02.2018 року вироком Галицького районного суду м.Львова за ч.2 ст.186 КК України у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням 3 років іспитового строку,-
-у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_5 , 06 травня 2018 року о 05:30 год. перебуваючи у приміщенні «Національної лотереї», що на вулиці Князя Романа, 18 у м.Львові, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав з-за касової зони вказаного закладу належний ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Prestigio» модель «Muze B3», вартістю 1889 гривень у силіконовому чохлі вартістю 120 гривень, із сім-картою мобільного оператора «Київстар» вартістю 30 гривень та мобільного оператора «Лайфселл» вартістю 30 гривень, а також планшет марки «Sigma» моделі «X-Style Tab F81»вартістю 4068 гривень, у чохлі вартістю 150 гривень, із сім-картою мобільного оператора «Київстар» вартістю 30 гривень, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 6317 гривень, тобто, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, не визнав та пояснив суду, що до крадіжки речей у потерпілого ОСОБА_6 немає відношення; в приміщенні «Національної лотереї» на вул.Кн.Романа,18 в означений день та час не перебував; вважає, що останній його оговорює.
З врахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Не зважаючи на не визнання обвинуваченим своєї вини, суд вважає, що вчинення кримінального правопорушення та винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, стверджується наступними доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що 06 травня 2018 року о 05:30 год. перебував у приміщенні «Національної лотереї», що на вулиці Князя Романа, 18 у м.Львові, де проходив стажування на роботу охоронця. Окрім нього, та адміністратора в залі перебував ОСОБА_5 , який грав на автоматах; інших людей в закладі не було. Свої речі мобільний телефон марки «Prestigio» модель «Muze B3», вартістю 1889 гривень у силіконовому чохлі вартістю 120 гривень, із сім-картою мобільного оператора «Київстар» вартістю 30 гривень та мобільного оператора «Лайфселл» вартістю 30 гривень, а також планшет марки «Sigma» моделі «X-Style Tab F81»вартістю 4068 гривень, у чохлі вартістю 150 гривень, із сім-картою мобільного оператора «Київстар» вартістю 30 гривень, він поклав в касову зону і вийшов на хвилину з залу; коли повернувся, то в приміщенні вже не було ОСОБА_5 , а з під -полиці зони адміністратора пропали його речі. Він відразу вибіг на вулицю і побачив, як по вул. Кн.Романа обвинувачений йде швидкою ходою; він наздогнав ОСОБА_5 , просив віддати телефон і планшет, який він викрав приміщенні «Національної лотереї», однак, останній нічого не відповівши, розвернувся і пришвидшивши ходу втік. Потерпілий також ствердив, що коли наздогнав ОСОБА_5 і торкнувся його,то відчув, що в підсудного під футболкою є щось тверде, по розмірах схоже на планшет. Матеріальна шкода, яка заподіяна злочином становить загальну суму 6317 гривень.
Суд надає віри показанням Потерпілого ОСОБА_6 , на яких він настоює, які є логічними та послідовними та об'єктивно відображають обставини події; до обвинуваченого ОСОБА_6 упереджено не відноситься, не настоює на суворості покарання, не заявляє цивільного позову; вперше його бачив, не має підстав його оговорювати.
ОСОБА_5 покликаючись, що потерпілий його оговорює не навів жодних аргументів, які б свідчили про таку поведінку ОСОБА_6 , відтак, суд розцінює такі доводи як надумані, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Із оглянуто в судовому засіданні відеозапису події, отриманого слідчим в порядку ст..93 КПК України із відділення «Національної лотереї», що по вул.. Кн.Романа,18 в м.Львові за 06.05.2018р. на DVD-R диск вбачається, що ОСОБА_5 , знаходячись у вказаному приміщенні, підходить до стійки адміністратора із полиці викрадає планшет, який ховає під футболку і виходить на вулицю; інших осіб в приміщенні немає.
Потерпілий ОСОБА_6 настоює на тому, що на відео однозначно відображені обставини, які він під присягою, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, стверджує суду. Статура, обличчя, весь зовнішній вигляд ОСОБА_5 дає йому підстави категорично стверджувати, що на відео зображений саме обвинувачений під час вчинення крадіжки.
Суд, з врахуванням обставин справи, показань потерпілого, огляду відео, вважає, що сукупністю доказів доведено винуватість ОСОБА_5 поза розумним сумнівом.
Кваліфікація дій ОСОБА_5 по ч.2 ст.185 КК України є вірною, оскільки він своїми умисними діями вчинив повторно таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості; особу обвинуваченого.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст.66 КК України - судом не встановлено. Обставин, що обтяжують покарання передбачених ст.67 КК України також судом не встановлено.
Щодо особи винного, то такий раніше притягався до кримінальної відповідальності; згідно наданої медичної документації хворіє; згідно висновку судово-психіатричної експертизи №137 від 07.11.2018р. психічними захворюваннями не страждає, морже усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Судом встановлено, що 09 лютого 2018 року вироком Галицького районного суду м.Львова у справі №461/4833/16-к, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі; на підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням 3 років іспитового строку.
Призначаючи покарання суд враховує і вимоги ч.1 ст.71 КК України, якою передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Пунктом 10 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України. Частиною 2 статті 75 КК передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуваннямі призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
З наведеного слідує, що вчинення засудженим нового злочину під час іспитового строку є підставою для застосування до нього ст.71 КК України, і покарання за новим злочином має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, і таке не може бути іншим, аніж позбавлення волі.
Таким чином, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 вироком Галицького районного суду м.Львова від 09.02.2018 року засуджений до 5 років позбавлення волі, то до покарання, призначеного за даним вироком слід частково приєднати ОСОБА_5 невідбуту частину покарання призначеного Галицьким районним судом м.Львова вироком від 09.02.2018 року у виді позбавлення волі.
Питання речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.368, 369-371, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі
На підставі ч.1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднати ОСОБА_5 невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 02.02.2018 року, та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків у виді 5 (п'ять) років і шість місяців позбавлення волі.
Речові докази:
-DVD-R диск із записом камер відеоспостереження від 06.05.2018 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Обраний ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін до вступу вироку в законну силу .
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його фактичного затримання - 27 грудня 2018 року.
вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1