Справа № 2-а-2628/2011
Провадження №6-а/525/6/2019
23 серпня 2019 року сел. Велика Багачка
Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого- судді - Хоролець В.В., при секретарі Хоменко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Багачка заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження по адміністративній справі №2-а-2628/2011 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області про визнання дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку (підвищення) до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2010 року по даний час, -
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , після її смерті він є спадкоємцем за заповітом, до складу спадкового майна, поряд з іншим, увійшла невиплачена пенсія в Пенсійному фонді України Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, що була стягнута рішенням суду на належала померлій матері заявника ОСОБА_2 . Заявник вказує, коли він отримав від Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області листа № 5436/04 від 18.12.2018 року, де вказано, що є невиплачена сума по рішенню суду щодо проведення перерахунку пенсії як дитині війни. Погашення заборгованості за таким рішенням здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішенням суду виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. № 440.
Посилаючись на вищевикладені обставини, положення ст.129 Конституції України та ст.52 КАС України, заявник ОСОБА_1 звернулася із заявою до суду, в якій просив здійснити заміну стягувача ОСОБА_2 на правонаступника стягувача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 району Полтавської області, АДРЕСА_2 по адміністративній справі №2-а-2628/2011 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області про визнання дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавки (підвищення) до пенсії як дитині війни (а.с.а.с.27-29).
Провадження за даною заявою відкрито ухвалою судді від 02.07.2019 року (а.с.42), також, цією ухвалою до участі у справі залучено як учасника процесу Великобагачанський районний відділ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, розгляд заяви призначений на 23.08.2019 року.
Суд проводить дане засідання з урахуванням положень ч.4 ст.229 КАС України.
Суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи №2-а-2628/2011 приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10.11.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області про стягнення суми недоплаченої надбавки до пенсії як дитині війни задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області за період з 20 січня 2011 року по 22 липня 2011 року включно в частині невиплати ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни у встановленому законом розмірі та зобов'язано УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 2о січня 2011 року по 22 липня 2011 року включно з урахуванням фактично проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.12).
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10.11.2011 року залишено без змін (а.с.а.с.22-23).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого виконавчим комітетом Остап'ївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (а.с.31).
Син померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті матері, отримав відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.а.с.35,38).
Відповідно до ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішення суду.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За нормою ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220,1222,1270 ЦК України).
Відповідно до ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.
Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).
Європейський Суд з прав людини визначив, що оскільки призначенням Конвенції є захищати реальні права людини, а не ілюзорні, справедливий баланс між різними інтересами, що розглядаються, може бути порушено не тільки тоді, коли відсутні положення для захисту гарантованих прав, а й коли їх не дотримуються належним чином (пункти 56 та 61 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Морено Гомес проти Іспанії», заява № 4143/02).
В рішенні Європейського суду з прав людини «Проніна проти України» в пп.25,26 Європейський суд, визнаючи порушення вимог ч.1 ст.6 Конвенції зазначив, що національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з точки зору доводів заявниці щодо порушення вимог Конституції України попри пряме посилання у кожній судовій інстанції, хоча ці доводи були специфічними, доречними та важливими.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно-правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 року у справі №15-рп/2004 зазначив, що «верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права».
У разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником (ст.52 КАС України).
Відповідно до п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього закону суб'єкти, не було виконано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Згідно абзацу 12 п.4 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №440 від 03.09.2014 року, у разі заміни стягувача за судовим рішення на його спадкоємця (правонаступника) до виконавчого документа або рішення суду заявник додає відповідну ухвалу суду.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, реалізації положень ст.129 Конституції України, ст.ст. 1216-1218,1227 ЦК України, з метою забезпечення реалізації ОСОБА_1 спадкових прав, які за життя належали його матері ОСОБА_2 , вбачаються підстави для заміни сторони стягувача-правонаступником за вищевказаним судовим рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.129 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.52 КАС України, суд, -
Замінити сторону стягувача ОСОБА_2 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на правонаступника стягувача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 району Полтавської області АДРЕСА_2 по адміністративній справі №2-а-2628/2011 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області про визнання дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку (підвищення) до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2010 року по даний час.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду шляхом подання апеляційної скарги через Великобагачанський районний суд Полтавської області.
Суддя В.В. Хоролець