23 серпня 2019 року місто Київ
справа № 753/8428/19
провадження № 22-ц/824/11491/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Мазурик О.В., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишняківська-9»
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дарницького районного суду м.Києва від 2 липня 2019 року, постановлену у складі судді Коренюк А.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишняківська-9» про зобов'язання здійснити перерахунок за надані житлово-комунальні послуги,
Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 2 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСББ «Вишняківська-9» про зобов'язання здійснити перерахунок за надані житлово-комунальні послуги - визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись з такою ухвалою, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі посилається на те, що ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що висновок суду про те, що позивачем не усунуті недоліки не відповідає встановленим обставинам та не ґрунтується на законі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2019 року ОСОБА_1 подав позовну заяву про зобов'язання ОСББ «Вишняківська-9» здійснити перерахунок за житлово-комунальні послуги.
Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 6 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху, а ОСОБА_1 надано строк для усунення недоліків з підстав, що позивач не надав доказів на підтвердження звільнення від сплати судового збору, а саме те, що він є споживачем наданих відповідачем послуг, крім цього не надано копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів для відповідача, не зазначена ціна позову, позов не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, подані документи не скріплені власноручним підписом позивача, відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Копію ухвали суду отримано позивачем 25 червня 2019 року.
На виконання зазначеної ухвали суду, 1 липня 2019 року позивачем ОСОБА_1 надана до суду уточнена позовна заява.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 2 липня 2019 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу у зв'язку з тим, що недоліки, зазначені в ухвалі суду від 6 травня 2019 року, не були усунуті в повному обсязі.
Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не усунуті недоліки позовної заяви в повному обсязі. Позивач не надав доказів на підтвердження звільнення від сплати судового збору - те, що позивач є споживачем наданих відповідачем послуг (правовстановлюючий документ на житло, довідка з місця проживання/ реєстрації тощо), відповідно не надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на звернення особи до суду є її абсолютним правом.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість пред'явити до суду позовну заяву, яка є процесуальною формою звернення за захистом порушеного права.
При цьому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів слід розуміти у праві такої особи на подання відповідних документів та доказів, певне обґрунтування позовних вимог у тій мірі, в якій вона вважає за необхідне, оскільки одним із визначальних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, а особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Частинною 3 ст. 185 ЦПК України, визначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що позивач подавши заяву про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 6 травня 2019 року, так і не усунув їх в повному обсязі. ОСОБА_1 не сплатив судовий збір або не надав доказів на підтвердження того, що він є споживачем послуг, що дає підстави для звільнення його від сплати судового збору.
Стаття 175 ЦПК України закріплює вимоги до форму і змісту позовної заяви. Однак, судом першої інстанції не враховані положення ст. 197 ЦПК України, відповідно до п.7 ч.2 якої, у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Питання про характер правовідносин, належність та допустимість доказів суд повинен вирішувати у відповідності з вимогами ст. 89 ЦПК України.
Крім того, зазначення підстави звільнення позивача від сплати судового збору є факультативною вимогою до тексту позовної заяви, яка зазначається в тому разі, якщо позивач відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від його сплати, тобто це звільнення відбувається відповідно до закону.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у позові зазначив підставу звільнення від сплати судового збору, а саме ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відмова в судовому захисті суперечить положенням ст. ст.55, 124 Конституції України.
За наведених обставин висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , з підстав невиконання вимог закону, визначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, є безпідставним та не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Так, у справі «Belletv. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для повернення позовної заяви позивачу не було, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 369, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м.Києва від 2 липня 2019 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: О.Ф. Мазурик
А.М. Стрижеус