1Справа № 335/11815/17 1-кп/335/121/2019
23 серпня 2019 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080060001274 від 31 березня 2017 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Дагестану, громадянки України, з середньою освітою, не одружена, працююча прибиральницею в ГУНП Запорізької області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засуджена,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
представника потерпілої адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6 ,
31 березня 2017 року, приблизно о 07 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись в коридорі приміщення буд. АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, на ґрунті неприязних відносин з потерпілою ОСОБА_7 , нанесла останній удари долонями рук в область обличчя, чим спричинила ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді синця в області лівої виличної кістки, садна в області лівої щоки, в області підборіддя зліва, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 789 від 31 березня 2017 року, кваліфікується як легке тілесне ушкодження.
Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні не визнала, суду пояснила, що 31 березня 2017 року близько 07 години ранку за місцем її проживання у в коридорі гуртожитку будинку АДРЕСА_2 між нею та її сусідкою - потерпілою ОСОБА_7 виник словесний конфлікт на ґрунті особистих неприязних стосунків. Про обставини конфлікту обвинувачена ОСОБА_3 повідомила суду наступне. Так, в день конфлікту з ранку вона виявила, що її пральна машинка залита водою, в цьому вона запідозрила потерпілу ОСОБА_7 , про що і сказала останній. В свою чергу ОСОБА_7 почала її ображати і обзивати. На цих підставах розпочався словесний конфлікт. Разом з цим, обвинувачена ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_7 будь яких тілесних ушкоджень вона не наносила.
Проте, незважаючи на позицію обвинуваченої щодо невизнання вини, її винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за обставин встановлених судом, доведена повністю, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів досліджених безпосередньо в судовому засіданні, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_7 , показами свідка ОСОБА_8 , слідчими експериментами за участю потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 , висновками судових експертиз, іншими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження і які відповідають вимогам належності та допустимості, передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України.
Зокрема, показаннями у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_7 , яка пояснила суду, що проживає у гуртожитку в будинку АДРЕСА_2 . 31 березня 2017 року близько 07 години ранку вона разом зі своєю сусідкою ОСОБА_8 сиділи в коридорі гуртожитку та спілкувалися. В цей час поруч з ними проходила сусідка ОСОБА_3 , яка в її адресу висловилась образливо. Через кілька хвилин ОСОБА_3 підійшла до них та почала звинувачувати її у тому, що вона облила її пральну машинку водою та почала наносити їй удари долонями рук в область голови та обличчя. Під час нанесення їй ударів вона сиділа на стільці, прикривала обличчя руками та навіть не могла піднятися. В цілому ОСОБА_3 нанесла їй близько п'яти - семи ударів в область голови. В свою чергу ОСОБА_8 намагалася захистити її від цих ударів, намагалася стримувати ОСОБА_3 . В цей же день вона звернулася до поліції з відповідною заявою про вчинене відносно неї ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, а також звернулася до експертної установи з метою встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона проживає у гуртожитку в будинку АДРЕСА_2 . 31 березня 2017 року близько 07 години ранку вона разом з ОСОБА_7 сиділи в коридорі гуртожитку та спілкувалися. В цей час поруч них проходила ОСОБА_3 та почала звинуватила ОСОБА_7 в тому, що остання начебто облила водою її пральну машинку. При цьому, ОСОБА_3 підійшла до них та почала наносити долонями рук удари по обличчю ОСОБА_7 . Під час нанесення ударів ОСОБА_7 , остання сиділа на стільці, прикривала обличчя руками. Відразу вона втрутилась в конфлікт та почала розбороняти ОСОБА_3 і ОСОБА_7 . Після побиття у ОСОБА_7 на обличчі був синець та подряпина. В цей же день ОСОБА_7 звернулась до поліції про її побиття.
Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 31 березня 2017 року потерпіла ОСОБА_7 звернулася з заявою про вчинення кримінального правопорушення, повідомивши, що 31 березня 2017 року о 07-00 год. за адресою вул. Незалежної України 39-А її побила сусідка, чим завдала фізичного болю та тілесні ушкодження (т. 1 а.с. 192).
Відомості про вчинене кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_7 внесено до ЄРДР за № 12016080070001274 31березня 2017 року о 13:06:21 (т. 1 а.с. 190).
Відповідно до висновку експертаКУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради № 789 від 31 березня 2017 року встановлено, що синець в області лівої виличної кістки, садна в області лівої щоки, в області підборіддя зліва у гр. ОСОБА_7 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (згідно п. 2.3.5. „Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р.”). Дані ушкодження утворились від дії тупих предметів. Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку, вказаному в обставинах справи. Характерні особливості травмуючих предметів на наявних у гр. ОСОБА_7 тілесних ушкодженнях, не відобразилися (т. 1 а.с. 197).
21 червня 2017 року був проведений слідчий експеримент за участю потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 , в ході якого потерпіла ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_8 розповіли про обставини, за яких обвинувачена ОСОБА_3 вчинила протиправні дії щодо ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 193-195).
В судовому засіданні був відтворений відеозапис слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 21 червня 2017 року на якому зафіксовано пояснення потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 про обставини, за яких обвинувачена ОСОБА_3 вчинила протиправні дії щодо ОСОБА_7 .
Так, при проведенні слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 від 21 червня 2017 року, потерпіла ОСОБА_7 пояснила обставини, за яких 31 березня 2017 року приблизно о 07-00 годині ранку між нею та обвинуваченою ОСОБА_3 виник конфлікт, в процесі якого обвинувачена нанесла потерпілій ОСОБА_7 удари долонями рук в область голови та обличчя, від яких остання відчула біль. В свою чергу свідок ОСОБА_8 при проведенні слідчого експерименту підтвердила пояснення потерпілої ОСОБА_7 щодо обставин нанесення обвинуваченою ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_7 ударів долонями рук в область голови та обличчя (т. 1 а.с. 187-188 ).
Відповідно до протоколу огляду предмету від 21 червня 2017 року слідчим в присутності понятих оглянуто комп'ютерний диск CD-R 52Х, обсяг пам'яті 700 МВ 80 min, фірми „VIDEX”, на якому знаходиться відеозапис слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_8 та встановлено, що відеозапис триває 5 хвилин 35 секунд (т. 1 а.с. 187-188).
Вказаний комп'ютерний диск CD-R 52Х, обсяг пам'яті 700 МВ 80 min, фірми „VIDEX” визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню № 12017080060001274 від 31 березня 2017 року (т. 1 а.с. 189).
Відповідно до висновку експертаКУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради № 260/к від 29 червня 2017 року судово-медична експертна комісія дійшла наступних підсумків:
1. При огляді 31 березня 2017 року у ОСОБА_7 були виявлені наступні тілесні пошкодження: синець в області лівої виличної кістки, садна в області лівої щоки, в області підборіддя зліва. Дані ушкодження виникли за механізмом тупої травми, в кількості не менше 4-х травматичних впливів у травмовані ділянки тіла.
2. Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 21 червня 2017 року за участю потерпілої ОСОБА_7 , яка пояснює, що ОСОБА_3 почала наносити удари обома руками в область обличчя, в область голови та рук.
3. Співставляючи локалізацію і характер ушкоджень у гр. ОСОБА_7 з механізмом їх утворення за показами потерпілої ОСОБА_7 , можна зробити висновок, що можливість утворення ушкоджень в ділянці обличчя, при вказаних обставинах, не виключається. Покази потерпілої ОСОБА_7 про нанесення ударів руками в область голови та рук не знайшли підтвердження під час (т. 1 а.с. 198-199).
Згідно протоколу слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 від 16 серпня 2017 року та фототаблиці до нього: 31 березня 2017 року близько 07 години ранку ОСОБА_3 в ході виниклого конфлікту з потерпілою ОСОБА_7 почала почергово наносити удари в область правої та лівої щок, скроней долянями обох рук в обличчя потерпілої ОСОБА_7 . За показами ОСОБА_7 . ОСОБА_3 під час нанесення останній тілесних ушкоджень спричинила їй приблизно від 4 до 7 ударів долонями рук в область голови та крім цього в момент нанесення тілесних ушкоджень нігтями подряпала ліву щоку. В свою чергу свідок ОСОБА_8 підтвердила покази ОСОБА_7 щодо обставин конфлікту та завданих потерпілій тілесних ушкоджень ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 204-212).
Згідно висновку експерта КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради № 324/к від 18 серпня 2017 року:
1. При огляді 31 березня 2017 року у ОСОБА_7 були виявлені наступні тілесні ушкодження: синець в області лівої виличної кістки, садна в області лівої щоки, в області підборіддя зліва. Дані ушкодження виникли за механізмом тупої травми, в кількості не менше 4-х травматичних впливів у травмовані ділянки тіла.
2. Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 16 серпня 2017 року за участю потерпілої ОСОБА_7 , яка пояснює, що їй наносились удари долонями рук в область правої та лівої щок, скроней, в обличчя, по голові, нігтями розцарапала ліву щоку.
3. Співставляючи локалізацію та характер ушкоджень у гр. ОСОБА_7 з механізмом їх утворення за показами потерпілої ОСОБА_7 , можна зробити висновок, що можливість утворення ушкоджень в ділянці лівої половини обличчя, при вказаних обставинах, не виключається.
Покази потерпілої ОСОБА_7 про нанесення ударів руками в ділянку правої половини обличчя, область голови не знайшли підтвердження під час проведення судової-медичної експертизи у вигляді тілесних ушкоджень (т. 1 а.с. 202-203).
Допитані в судовому засіданні лікар судово-медичний експерт КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради ОСОБА_9 та лікар судово-медичний експерт КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради ОСОБА_10 , повністю підтвердили обставини викладені у висновках № 260/к від 29 червня 2017 року, № 324/к від 18 серпня 2017 року, а експерт ОСОБА_9 повністю підтвердив обставини викладені у висновку № 789 від 31 березня 2017 року.
Отже, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено та оцінено з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів оцінено з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Досліджені в судовому засіданні докази логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв'язку.
Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих не оспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпцій факту.
При їх оцінці суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України».
Незважаючи на не визнання обвинуваченою ОСОБА_3 вини у скоєному, її вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у судовому засіданні повністю підтверджується дослідженими судом доказами, а саме: послідовними показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка вказала на обставини події, що відбулася між нею та ОСОБА_3 31 березня 2017 року та зазначила у своїх показаннях про завдання їй ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, а також показами свідка ОСОБА_8 , яка в сукупності підтвердила показання потерпілої та була безпосереднім очевидцем події, що відбулася між потерпілою та обвинуваченою 31 березня 2017 року.
Ці показання потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 узгоджуються із даними, що містяться у протоколах слідчих експериментіввід 21 червня 2017 року (з відеозаписом) та від 16 серпня 2017 року, за участю потерпілої та свідка ОСОБА_8 , які розповідали про обставини, за яких обвинуваченою щодо потерпілої було вчинено протиправні дії.
Окрім того, показання потерпілої узгоджуються з іншими доказами, безпосередньо сприйнятими судом, зокрема висновками експертівКУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради № 789 від 31 березня 2017 року, № 260/к від 29 червня 2017 року, № 324/к від 18 серпня 2017 року.
Ставити ці показання під сумнів, підстав немає. Окрім того, судом не встановлено доказів, які б підтверджували отримання потерпілою тілесних ушкоджень при інших обставинах.
Характер умисних дій обвинуваченої та локалізація завданих нею тілесних ушкоджень потерпілій свідчать, що умислом ОСОБА_3 охоплювалося спричинення потерпілій тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні обвинувачена скористалася правом допитати потерпілу, що відповідає вимогам п.1 підп.«d» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, із забезпеченням їй можливості надати аргументи на спростування наданих в суді показань, однак жодних об'єктивних даних для того, щоб ставити їх під сумнів, суд не встановив.
Тяжкість тілесних ушкоджень, спричинених потерпілій, їх кількість, можливість заподіяння за вказаних в обвинувальному акті обставин, встановлені висновками експертів, які сумнівів в обґрунтованості та кваліфікації експертів не викликає.
Оцінюючи показання самої обвинуваченого, які в силу ст. 84 КПК України є доказом у кримінальному провадженні, суд враховує, що вони досліджені в судовому засіданні.
Не визнання вини обвинуваченою ОСОБА_3 у навмисному заподіянні легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_7 , суд розцінює як позицію обвинуваченої, вказані покази обвинуваченої не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, логічно пояснюються обраною обвинуваченою позицією захисту від обвинувачення, що є її правом.
Інших доказів, які б вказували на непричетність обвинуваченої до інкримінованого їй кримінального правопорушення матеріали справи не містять.
Підстав для критичної оцінки показань потерпілої та свідка ОСОБА_8 судом не встановлено, оскільки доводи обвинуваченої в цій частині зводяться до того, що взаємини між нею та цими особами є недоброзичливими, водночас, мотивів можливої нечесності та наявність серйозних приводів для обмовляння як підстав давати неправдиві свідчення суду не доведено, репутація цих осіб не дискредитована, довіра до їх показань не підірвана.
Посилання обвинуваченої на те, що свідок ОСОБА_8 взагалі не перебувала на місці подій, тому її показання є недостовірними, спростовані показаннями потерпілої ОСОБА_7 , показаннями самого свідка ОСОБА_8 , які за змістом повністю узгоджуються з показаннями потерпілої, вказані особи попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення.
Відповідно до ст. 7 ч. 1 п. 16 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься, безпосередність дослідження показань, речей і документів.
В силу ст. 95 КПК України, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні,що мають значення для цього кримінального провадження. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судове рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
З огляду на вказані положення закону судом відхилено клопотання сторони захисту щодо необхідності дослідження під час судового розгляду протоколів допиту потерпілої та свідків наданих під час досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Доводи захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме неврахування доктрини «плодів отруєного дерева» та про необхідність визнання недопустимими доказами висновків судових експертиз КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради № 789 від 31 березня 2017 року, № 260/к від 29 червня 2017 року, № 324/к від 18 серпня 2017 року та протоколів слідчих експериментів, є безпідставними.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree) недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
У кримінальному процесуальному законі дана доктрина має своє правове втілення у положеннях ч. 1 ст. 87 КПК України, згідно з якою недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Ч. 1, 4 ст. 223 КПК України передбачає, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів у кримінальному доказів; проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.
Правила проведення слідчого експерименту визначені ст. 240 КПК України.
Суд не встановив порушень органом досудового розслідування вимог ст. 240 КПК України при проведенні слідчих експериментів, а відповідно і підстав для визнання протоколів слідчих експериментів від 21 червня 2017 року та 16 серпня 2017 року недопустимими доказами у даному кримінальному провадженні, і як наслідок - висновків експертів, наданих за результатами вказаних слідчих експериментів.
Згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я N 6 від 17.01.95 судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з Кримінальним та Кримінально-процесуальним кодексами України і цими Правилами. П. 4.1. Правил передбачає, що судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. В необхідних випадках судово-медичний експерт може використовувати відомості досліджень, що проводяться із залученням відповідних спеціалістів, не обстежуючи потерпілого особисто. За п. 4.9. Правил при експертизі тілесних ушкоджень у висновках експерта (акті) повинні бути відображені: характер ушкоджень з медичної точки зору (садно, синець, рана, перелом кістки тощо), їх локалізація і властивості; вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені ушкодження; механізм виникнення ушкоджень; давність (термін) спричинення ушкоджень; ступінь тяжкості тілесних ушкоджень із зазначенням кваліфікаційної ознаки - небезпека для життя, розлад здоров'я, стійка втрата загальної працездатності тощо.
Згідно Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95р. N 6 проведення судово-медичної експертизи здійснюється фахівцями державних установ судово-медичних експертиз МОЗ України. Судово-медична експертиза проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду. Первинна судово-медична експертиза може бути проведена як одним, так і кількома експертами.
Порядок складання висновку експерта та його зміст передбачені ст.ст. 101 та 102 КПК України.
За клопотанням сторони захисту судом були допитані експерти КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради лікар судово-медичний експерт ОСОБА_9 та лікар судово-медичний експерт КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради ОСОБА_10 , які повністю підтвердили обставини викладені у висновках № 260/к від 29 червня 2017 року, № 324/к від 18 серпня 2017 року, а експерт ОСОБА_9 повністю підтвердив обставини викладені у висновку № 789 від 31 березня 2017 року.
При дослідженні судом висновків судово-медичних експертиз КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради № 789 від 31 березня 2017 року, № 260/к від 29 червня 2017 року, № 324/к від 18 серпня 2017 року порушень експертами вищезазначених норм законів при їх складанні судом не встановлено, вони не ґрунтуються на доказах, визнаних судом не допустимими, а тому суд визнає дані висновки допустимими доказами у даному кримінальному провадженні.
За таких обставин підстав для застосування доктрини «плодів отруєного дерева» у даному кримінальному провадженні не встановлено.
Разом з цим, суд визнає неналежним доказом у даному кримінальному провадженні покази допитаних під час судового розгляду свідків зі сторони обвинувачення: свідка ОСОБА_11 , зі сторони захисту: свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , оскільки вказаним особам про обставини кримінального правопорушення особисто нічого не відомо, останні не були очевидцями конфлікту між обвинуваченою та потерпілою, отже вказані покази свідків не містять інформації про обставини, що підлягають доказуванню в межах судового розгляду. Покази вказаних осіб не спростовують, не підтверджують висунутого ОСОБА_3 обвинувачення.
Виключення цих доказів не має вирішального значення у цьому кримінальному провадженні, не впливає і не може вплинути на висновки суду про доведеність вчинення обвинуваченою злочину, який ставиться їй за провину, що підтверджується іншими належними та допустимими доказами у їх сукупності та взаємозв'язку.
Механізм спричинених потерпілій ОСОБА_7 тілесних ушкоджень обвинуваченою ОСОБА_3 , який встановлено судом за викладених вище обставин, ґрунтується на безпосередньо досліджених під час судового розгляду доказах, зокрема на показах потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 , а також на досліджених під час судового розгляду протоколів слідчих експериментів від 21 червня 2017 року (з відеозаписом) та від 16 серпня 2017 року.
Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_3 у межах пред'явленого їй обвинувачення за ч. 1 ст. 125 КК України, за ознаками умисного заподіяння легкого тілесного ушкодження.
Відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлені пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обвинуваченої обставини.
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При визначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, обставини справи та особу обвинуваченої, яка вину не визнала, проте, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце роботи і проживання, має міцні соціальні зв'язки, характеризується позитивно, на спеціальних обліках не перебуває, її вік та стан здоров'я.Також суд враховує думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні обвинуваченій.
Зважаючи на викладені обставини та враховуючи положення ч.ч. 2, 4 ст. 5 КК України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України слід призначити покарання у вигляді штрафу.
На погляд суду, враховуючи всі обставини справи у їх сукупності та з урахуванням особи обвинуваченої, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і досягне мети не лише кари останньої за вчинене, а й буде слугувати для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Згідно з вимогами ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
З урахуванням положень п. 2 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України є злочином невеликої тяжкості, оскільки передбачено покарання у вигляді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
Згідно вимог ч. 5 ст. 74 КК України суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою підставою, але може звільнити таку особу від покарання в зв'язку з закінченням строків давності.
Обвинувачена ОСОБА_3 під час судового слідства своєї вини в інкримінованому їй злочині не визнала, злочин вчинено ОСОБА_3 у момент фактичного вчинення діяння - 31 березня 2017 року, від слідства та суду вона не ухилялася, тому суд звільняє її від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Потерпілою ОСОБА_7 подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди у розмір 18 615 грн.
Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого.
У відповідності до вимог ст.ст. 127, 128, 129 КПК України обов'язок про відшкодування матеріальної та моральної шкоди вироком покладається на підозрюваного, обвинуваченого.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_7 обґрунтувала з посиланням на те, що в результаті протиправних дій обвинуваченої вона пережила моральні страждання через фізичний біль, якого зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, відчуває себе приниженою, проте винуватець заподіяння шкоди ОСОБА_3 не принесла вибачень.
ОСОБА_3 цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди вважає пред'явленим до неї безпідставно, оскільки доказів заподіяння потерпілій моральної шкоди у визначеному вище розмірі не надано.
Статтею 23 ЦК України установлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів.
Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Аналізуючи наведене суд встановив, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову в цій частині, знайшли своє підтвердження сукупністю доказів, які логічні, послідовні, достовірні та достатні для висновку про те, що ОСОБА_7 внаслідок заподіяння шкоди здоров'ю завдана моральна шкода, яка полягає у перенесених фізичному болю та стражданнях через побиття, потерпіла очевидно відчувала себе принизливо.
Вирішуючи питання, що пов'язані з розміром відшкодування моральної шкоди, яка відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, суд керується принципами умовної рівності втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей; поміркованості - відповідності вимогам здорового глузду і розважливості; розумності - об'єктивного відображення дійсності, розсудливого, врівноваженого мислення; справедливості - неупередженого ставлення до всіх учасників спору. Принципи розумності і справедливості виявляються в тому, що більш глибоким моральним стражданням відповідає більший розмір відшкодування.
Приймаючи до уваги ступінь тяжкості заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень, що не потягло розладу здоров'я, обставини їх заподіяння, відсутність тяжких наслідків, суд визначає відшкодування моральної шкоди потерпілій у розмірі 1000 грн., що є достатнім для компенсації немайнових втрат.
Частиною 2 ст. 120 КПК визначено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий.
Відповідно до ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Отже, на підозрюваного, обвинуваченого покладається обов'язок відшкодування документально підтверджених процесуальних витрат, зокрема, і виплати, пов'язані з правовою допомогою представника потерпілого.
Судом встановлено та підтверджується документально (т. 2 а.с. 98-100) понесені потерпілою витрати на правову допомогу у розмірі 4 080 грн., які суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої на користь потерпілої.
Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.
Арешт на майно по кримінальному провадженню не накладався.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_3 , визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. (вісімсот п'ятдесят грн.).
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_3 звільнити від призначеного покарання за злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою АДРЕСА_3 ), відшкодування завданої злочином моральної шкоди у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою АДРЕСА_3 ), відшкодування виплат, пов'язаних з правовою допомогою представника потерпілого у розмірі 4080 (чотири тисячі вісімдесят) гривень.
Речовий доказ: комп'ютерний диск CD-R 52Х, обсяг пам'яті 700 МВ 80 min, фірми „VIDEX” визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню № 12017080060001274 від 31 березня 2017 року, долучений до матеріалів судового провадження - зберігати в матеріалах судового провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1