Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/350/19
Провадження 2/382/415/19
Іменем України
/заочне/
20 серпня 2019 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Литвин Л.І.
при секретарі Чемерис С.О.
за участю адвоката Черних В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, в котрому зазначено, що 11 серпня 2018 року о 21 год. 35 хв. під час руху ОСОБА_1 на власному автомобілі в м. Яготин по вул. Незалежності в районі радгоспу 30-річчя Перемоги з правого боку дорожнього покриття раптово на автомобіль вистрибнув зляканий кінь, який випасався без будь-якого супроводу власника чи погонича. В результаті даної пригоди його автомобіль ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Вказані обставини підтверджується постановою Яготинського районного суду Київської області від 9 листопада 2018 року, згідно якої справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки саме власником тварини, ОСОБА_2 , було порушено пункти ПДР. 30 серпня 2018 року він звернувся до ФОП ОСОБА_3 з наміром відновити належний йому транспортний засіб ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 . Того ж дня ФОП ОСОБА_3 було надано йому акт огляду автомобіля, з якого вбачається, що загальний розмір необхідних витрат для відновлення транспортного засобу становить 61 650 грн. Таким чином, шкода спричинена власнику автомобіля, стала наслідком відсутності належного контролю з боку особи, зобов'язаної здійснювати такий контроль, тобто власника коня ОСОБА_2 , дії якого не забезпечили безпеку чужого майна, а тому саме ОСОБА_2 повинен відшкодувати йому спричинену шкоду. Крім того, внаслідок вказаних подій йому було також завдано моральної шкоди, оскільки він фактично втратив можливість вільно користуватись своїм транспортним засобом, змушений витрачати значний час для пересування громадським транспортом, витратив немало часу на поїздки до станцій технічного обслуговування, органів судової влади та державної автомобільної інспекції, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на сім'ю та роботу. При цьому, переніс значений переляк та стрес, а тому розмір моральної шкоди він оцінює в сумі 10 000 грн. Просив стягнути з відповідача 61 650 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні 14 травня 2019 р. позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. В судове засідання, призначене до розгляду на 20 серпня 2019 р. позивач та його представник не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, представник позивача в заяві до суду просив розглянути справу у їх відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення свідка, дослідивши докази, враховуючи, що в справі є достатньо доказів для її заочного розгляду, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
З показів свідка ОСОБА_4 даних під час розгляду справи вбачається, що він перебував в автомобілі разом із ОСОБА_1 в якості пасажира та вони їхали по вул. Незалежності у м. Яготин. Під час руху раптово на капот їх автомобіля вискочив кінь із правої сторони по ходу руху, внаслідок чого розбилося скло, кінь опинився у салоні автомобіля, що спричинило механічні пошкодження автомобіля ОСОБА_1 . Коли кінь вистрибнув на автомобіль, то удар прийшовся на його сторону, зламалося сидіння, в автомобілі розбилося скло та він порізав руки, обличчя, скло попало йому в очі. Після чого приїхала швидка допомога, прибіг власник коня, який почав кричати, що його кінь відірвався. Близько двох тижнів він перебував у лікарні. Власник коня навіть не цікавився їх станом здоров'я.
Верховний суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 758/11064/14-ц зазначив, що «У порушення наведеного та вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року суди не звернули уваги на те, що наданий позивачем рахунок-фактура від 8 листопада 2012 року, складений ТОВ «Саміт Моторз Україна», підтверджує розмір збитків, завданих позивачу, і такі витрати є необхідні для виконання робіт для відновлення автомобіля.
У зв'язку з цим посилання судів, що на час пред'явлення позову чи ухвалення рішення суду позивач вже зобов'язаний надати акт виконаних робіт і квитанції та чеки про їх оплату, не відповідає вимогам закону, оскільки саме для відновлення (ремонту) пошкодженого автомобіля позивач і пред'явив позов з метою отримання коштів».
25 квітня 2018 року ВС у справі № 760/5618/16-ц підтверджує дану позицію та зазначає наступне: «Верховний Суд виходить з того, що хоча рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а має лише інформаційний характер, втім містить вичерпну інформацію про вартість матеріалів та запчастин, необхідних під час ремонту пошкодженого транспортного засобу. Позивач звернувся до суду з метою стягнення з відповідача грошових коштів для здійснення відновлення (ремонту) пошкодженого автомобіля. Відсутність розрахункового документа за проведене відновлення транспортного засобу (ремонт) не є підставою для звільнення відповідача від виконання обов'язку та відшкодування реальних витрат, яких зазнав позивач відповідно до статті 22 ЦК України.
Верховний Суд у своєму висновку керується правилами частин першої та другої статті 22 ЦПК України, відповідно до яких реальними збитками є також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, тобто такі дії, які настануть в майбутньому.
Висновки про наявність права у потерпілої сторони на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, без підтвердження оплати проведеного відновлювального ремонту автомобіля, сформульовані також у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, а також у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року №61-1836св17, від 28 лютого 2018 року № 61-134св18. Верховним Судом не встановлено підстав відступити від зазначених правових висновків».
Згідно із п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто зазначена норма передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав, на них поширюється режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюється законом.
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання. А також ця особа та особа, яка супроводжує домашню тварину зобов'язана забезпечити безпеку сторонніх людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною, безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою, крім того фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 12 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Верховний Суд 28 лютого 2018 року у справі даної категорії № 281/618/15 зазначає наступне: «Апеляційний суд на підставі доказів, яким було надано належну оцінку, встановив, що винними діями ОСОБА_5, які виразилися у тому, що останній не супроводжував домашню тварину, яку утримує, поза місцями її постійного утримання, залишив її бездоглядну та неправильно прив'язану, у результаті чого вона відірвалася, забігла на АДРЕСА_1 , де біля будинку ОСОБА_4 пошкодила належний їй автомобіль, чим позивачу завдано майнової шкоди, розмір якої підтверджується належними та допустимими доказами і стороною відповідача не спростовано.»
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Пункт 9 Постанови ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6 містить роз"яснення, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
Аналогічний правовий висновок було сформовано Верховним Судом України у своїй постанові від 2 грудня 2015 року по цивільній справі 6-691цс15.
Таким чином, позивач має право на повне відшкодування збитків, якими є як реальна вартість пошкодженого транспортного засобу, так і вартість робіт, виконання яких необхідно для повного відновлення транспортного засобу.
Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. ч. 3 - 5 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В силу п.п. 9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При заподіянні особі моральної шкоди обов'язок по її відшкодуванню покладається на осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов"язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
В судовому засіданні установлено, що 11 серпня 2018 року о 21 год. 35 хв. під час руху ОСОБА_1 на власному автомобілі ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 в м. Яготин по вул. Незалежності в районі радгоспу 30-річчя Перемоги з правого боку дорожнього покриття раптово на автомобіль вистрибнув зляканий кінь, який випасався без будь-якого супроводу власника чи погонича. В результаті даної пригоди належний позивачу автомобіль отримав механічні пошкодження та розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 становить 61 650 грн., (акт огляду автомобіля від 30 серпня 2018 року, а.с.14-15, фототаблиця, а.с. 21-33).
Обставини, зазначені позивачем підтверджуються постановою Яготинського районного суду Київської області від 9 листопада 2018 року (а.с. 54-56 матеріалів адміністративної справи № 382/1446/18), з котрої вбачається, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки саме власником тварини, ОСОБА_2 , було порушено п.п. 7.6, 7.7 "в""г", 7.8 ПДР України. Під час розгляду адміністративної справи також було встановлено, що кінь, належний ОСОБА_2 , випасався без супроводу, в результаті чого забіг на АДРЕСА_2 . АДРЕСА_1 Яготин та пошкодив автомобіль позивача.
Таким чином, саме відповідач, як власник коня, повинен був забезпечити належний контроль за твариною, а тому обов"язок по відшкодуванню завданої позивачу матеріальної шкоди покладається саме на нього.
Діями відповідача позивачу також завдана моральна шкода.
Так, внаслідок пошкодження належного ОСОБА_1 автомобіля, позивач втратив можливість вільно користуватись своїм транспортним засобом, змушений витрачати час для пересування громадським транспортом, витрачав час на поїздки до станцій технічного обслуговування, органів судової влади та державної автомобільної інспекції, його права, як власника автомобіля були порушені.
Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, їх тривалість, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є обгрунтованими та зазначений ним розмір шкоди у 10 000 грн. відповідає вимогам розумності та справедливості, є достатнім для відновлення порушеного права на відшкодування завданої шкоди, у зв"язку з чим, позов в цій частині підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги грунтуються на законі та підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 81,82, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.22, 23,180,1166, 1167, 1192 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 61 650 (шістдесят одну тисячу шістсот п"ятдесят) гривень, 10 000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди, а також 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) судового збору.
Повний текст рішення буде виготовлено до 25 серпня 2019 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Литвин Л.І.