іменем України
Справа №377/631/19
Провадження №2-о/377/24/19
22 серпня 2019 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю: секретаря судового засідання - Прядко Н.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Славутицький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
До суду подана зазначена заява, у якій заявник просить встановити факт смерті її чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Макіївка Червоногвардійського району Донецької області.
Заява обґрунтована тим, що заявник разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 та сином ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , проте у 2014 році вони переїхали проживати до м. Славутич Київської області як внутрішньо переміщені особи, де і було зареєстроване їх місце перебування. У червні 2019 року вона разом із своїм чоловіком тимчасово виїжджали до м. Макіївка Донецької області перевірити стан їх квартири та вивезти речі. Під час цієї поїздки її чоловіку стало погано з серцем, в зв'язку з чим він потрапив на стаціонарне лікування, після якого його виписали. Однак ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_3 помер у квартирі за місцем їх реєстрації у м. Макіївка Донецької області, внаслідок хронічної серцево-судинної недостатності, ішемічної хвороби серця, атеросклеротичного кардіосклерозу СН і Б, гіпертонічної хвороби ІІІ стадії. З метою отримання легітимного документу, свідоцтва про смерть її чоловіка, вона звернулася до Славутицького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану, подавши всі наявні у неї документи на підтвердження смерті, в чому їй було відмовлено з причини відсутності відповідних документів та надано роз'яснення щодо наявності у неї права на звернення до суду з заявою про встановлення факту смерті. Таким чином, отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Встановлення факту смерті необхідно заявнику для відкриття спадкової справи та отримання спадщини, що залишилася після його смерті.
Заявник, заінтересована особа ОСОБА_2 та представник заінтересованої особи - Славутицького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, до канцелярії суду подали заяви, в яких просили проводити судовий розгляд справи за їх відсутності.
Перевіривши письмові докази, суд вважає необхідним задовольнити заяву з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 15 жовтня 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Овруцького району Житомирської області, копія якого долучена до справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, про що був здійснений актовий запис № 125. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_4 , дружині ОСОБА_5 (а. с. 14).
Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть № 319, копія якого долучена до справи, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз СН і Б, гіпертонічна хвороба ІІІ стадії. Місце смерті - м. Макіївка Донецької області (а. с. 15)
Вирішуючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, зокрема, сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей.
Згідно з ч. 1 ст. 2 вказаного Закону правовий статус тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також правовий режим на зазначених територіях визначаються цим Законом, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
Частиною 2 ст. 4 цього Закону визначено, що правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини 2 цієї статті суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Приписами п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Згідно з п. 18 вказаної Постанови рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Порядок державної реєстрації смерті регулюється Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Так, нормою ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
У відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом.
Розділом 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року, передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є:
- лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/130234;
- фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/130234;
- лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
- рішення суду про оголошення особи померлою;
- рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
- повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
- повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 серпня 2019 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області заявнику відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті її чоловіка ОСОБА_3 , оскільки для підтвердження цього факту документи, визначені ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», заявником не надані, а пред'явлено свідоцтво про смерть, видане на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Досліджені докази підтверджують факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Макіївка Донецької області, яке відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» та Указу Президента України № 32/2019 від 07 лютого 2019 року «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, є окупованою територією.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що заявник не має можливості надати для реєстрації смерті чоловіка документи встановленого законодавством України зразка, оскільки лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3 та свідоцтво про смерть, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, а встановлення вказаного факту необхідно для відкриття спадкової справи та отримання спадщини, тому суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265, 319 ЦПК України, -
Заяву задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Макіївка Донецької області.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 22 серпня 2019 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька