ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.08.2019Справа № 910/8474/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон-Експерт»
до Державного підприємства «Київський бронетанковий завод»
про стягнення 106521,52 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гукун Н.В.
Представники сторін:
від позивача - Серафимов І.М. (адвокат);
від відповідача - не з'явився.
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрон-Експерт» (далі - позивач або Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» (далі - відповідач або Підприємство) про стягнення коштів у загальній сумі 106521,52 грн., з яких 93672 грн. заборгованості за отриманий товар, а також 3380,85 грн. 3% річних та 9468,67 грн. інфляційних втрат.
Позов мотивований тим, що у 2018 році на підставі чотирьох видаткових накладних Підприємству було поставлено товар на загальну суму 93672 грн., який останній прийняв, але не оплатив. За порушення строків оплати вказаного товару позивачем, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), нараховані фінансові санкції у вищевказаних сумах.
Відповідач позов не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що дійсно ним було отримано від позивача товар на спірну суму, однак відповідач не погоджується із нарахованими йому фінансовими санкціями. На його думку, оскільки поставка продукції позивачем здійснювалася без укладання відповідного договору, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 530 ЦК України, тобто оплата товару повинна здійснюватися у семиденний строк з дня отриманням відповідачем відповідної вимоги від позивача. Дану вимогу відповідач отримав лише 27.05.2019, а відтак прострочення з оплати поставленого йому товару розпочалося з 04.06.2019. Таким чином, на думку відповідача, заявлена позивачем сума заборгованості є помилково.
Крім того, відповідач наголошує на тому, що його підприємство наразі перебуває у скрутному матеріальному становищі, і при цьому виконує термінові замовлення по виготовленню та ремонту бронетехніки для потреб Міністерства оборони України, Національної гвардії України, яка застосовується при проведенні операції об'єднаних сил на сході України. Наявні кошти відповідач використовує для виконання відповідних державних контрактів. Стягнення в повному обсязі неправильно нарахованим позивачем інфляційних втрат та 3% річних призведе до погіршення фінансового становища підприємства, що в свою чергу ставить під загрозу обороноздатність України. На підставі вищевикладеного відповідач просить суд в позові відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши у судовому засіданні докази та оцінивши їх у сукупності, суд
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2016 між Товариством (Постачальник) та Підприємством (Покупець) було укладено договір № 057/191 поставки товару, термін дії якого в частині поставки продукції, з урахуванням додаткової угоди № 1 до цього договору поставки, сплив 31.12.2017.
Однак, Товариство у 2018 році поставило, а Підприємство прийняло обумовлений поза межами дії вище зазначеного договору поставки №057/191 від 29.03.2016 товар на загальну суму 93672 грн. (разом з ПДВ).
На підтвердження факту поставки відповідачу товару на вказану суму позивачем до матеріалів справи долучені наступні видаткові накладні:
- № 17 від 15.03.2018 на загальну суму 28800 грн. з ПДВ;
- № 19 від 15.03.2018 на загальну суму 28800 грн. з ПДВ,
- № 25 від 11.04.2018 на загальну суму 24048 грн. з ПДВ;
- № 78 від 25.07.2018 на загальну суму 12024 грн. з ПДВ.
Факт поставки вказаного товару на загальну суму 93672 грн. відповідачем не оспорюється та підтверджується. Сторонами також визнається, що зазначені поставки товару відбулися не на підставі договору поставки № 057/191 від 29.03.2016.
Враховуючи зазначені обставини та пояснення сторін, положення статей 181, 265 ГК України, статей 207, 638, 712 ЦК України, суд дійшов висновку, що між Товариством та Підприємством було укладено окремі чотири договори поставки у спрощений спосіб, шляхом складання зазначених видаткових накладних та підтвердження прийняття до виконання замовлень.
Згідно з частиною 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З матеріалів справи не вбачається, що сторонами була досягнута домовленість щодо конкретного строку оплати отриманого відповідачем товару, а тому застосуванню підлягають загальні положення цивільного законодавства щодо строку виконання зобов'язання з оплати товару покупцем.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Таким чином, за загальним правилом, виходячи зі змісту вказаних положень ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати товару одразу після його прийняття, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього правила у разі здійснення попередньої оплати (стаття 693 ЦК України), або застосувавши розстрочення платежу (стаття 695 ЦК України), або визначивши конкретну дату оплати товару в укладеному між ними договорі.
Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату вартості поставленого позивачем товару одразу ж після його прийняття.
Проте, відповідач, як у встановлені строки, так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо оплати вартості поставленого та прийнятого ним товару на суму 93672 грн. не виконав.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Факт наявності у відповідача заборгованості за поставлений товар позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.
Доказів оплати вищевказаної суми боргу матеріали справи не містять.
Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 93672 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За прострочення строків оплати поставленого відповідачу товару, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нарахував відповідачу 3380,85 грн. 3% річних та 9468,67 грн. інфляційних втрат. Нарахування здійсненні з дотриманням вимог статті 253 ЦК України з наступного дня після дати отримання відповідачам товару.
Як було зазначено вище, позивачем правомірно визначено початок прострочення з оплати поставленого ним відповідачу товару.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум 3% річних та інфляційних втрат, і визнано його обґрунтованим та методологічно й арифметично правильним, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Щодо заявлених відповідачем заперечень проти позову, то суд зазначає наступне.
За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів. Тому суд не приймає доводи відповідача про неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів.
Також судом не беруться до уваги посилання відповідача на ті обставини, що ним виконуються державні замовлення у сфері обороноздатності України, оскільки зазначені обставини не звільняють відповідача від обов'язку оплатити отриманий товар з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми, нараховані відповідно до частини 2 статті 615 ЦК України.
Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, усних та письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 34-А, ідентифікаційний код 14302667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон-Експерт» (61017, м. Харків, вул. Лозівська, будинок 5, ідентифікаційний код 37094728) 93672 грн. (дев'яносто три тисячi шістсот сімдесят двi гривні) боргу, 3380,85 грн. (три тисячi триста вісімдесят гривень вісімдесят п'ять копійок) 3% річних, 9468,67 грн. (дев'ять тисяч чотириста шістдесят вісім гривень шістдесят сім копійок) інфляційних втрат, а також 1921 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривню) судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Р.Б. Сташків
Повне рішення складено 23.08.2019