Справа № 367/3188/16-ц
Провадження №2/367/34/2019
Іменем України
07 серпня 2019 року Ірпінський міський суд Київської області у складі
Головуючої судді Саранюк Л.П.
за участі секретаря с/з Бабакової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про поділ частини будинку в натурі між співвласниками та визначення порядку користування земельною ділянкою, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Ірпінської міської ради Київської області, третя особа на боці відповідача-1, ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованого майна на земельній ділянці та встановлення сервітуту,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про поділ частини будинку в натурі між співвласниками та визначення порядку користування земельною ділянкою, мотивуючи свої вимоги, що йому та відповідачам у справі на праві спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_1 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.12.2014, виданого Ірпінською міською державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 2-3625, позивач є власником 1/8 частини вказаного будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд. Його право власності на цю частину будинку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідачка ОСОБА_2 має право на 1/8 частину вказаного будинку, так як вона прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, і брата позивача, ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та який був власником цієї частини будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.12.2014, виданого Ірпінською міською державною нотаріальною конторою.
Попереднім власником зазначеної 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про спадщину був батько позивача ОСОБА_8 , який успадкував частину будинку після смерті його матері ОСОБА_9 , що була власником цієї частини будинку на підставі договору купівлі-продажу від 21 червня 1967 року, посвідченого Ірпінською міською держнотконторою та зареєстрованого в БТІ м. Ірпеня 07.07.1967.
Відповідачка ОСОБА_3 є власником 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 .
Відповідачці ОСОБА_10 належить на праві власності 1/4 частина вказаного будинку.
На час набуття матір'ю позивача права власності на 1/4 частину будинку (станом на липень 1967 року) між співвласниками цього будинку склався фактичний порядок користування будинком та земельною ділянкою, який існує до теперішнього часу.
За договором купівлі-продажу у користування матері позивача ОСОБА_9 та її сім'ї перейшли приміщення будинку 2-1 веранда, кухня площею 11,3 кв.м.; 2-2 житлова кімната площею 20,8 кв.м.; 2-3 житлова кімната площею 14,6 кв.м., сарай «Д», які становили квартиру №2 та були розміщені на відокремленій земельній ділянці площею 271 кв.м.
Згодом батьками позивача була проведена перебудова, добудова до частини будинку і станом на теперішній час 1/4 частина будинку, 1/8 частина якої належить йому та право на іншу 1/8 частин у якої має відповідачка ОСОБА_2 , складається з приміщень 2-1 кухня площею 8,0 кв.м.; 2-2 коридор площею 12,0 кв.м.; 2-3 житлова кімната площею 14,9 кв.м.; 2-4 житлова кімната площею 20,8 кв.м.; 2-5 ванна площею 4,4 кв.м.; 2-6 котельня площею 4,8 кв.м., господарських будівель і споруд сараїв «В», »Г», вбиральні «Д», частини огорожі №4-5.
Належна відповідачці ОСОБА_3 1/4 частина будинку становить квартиру № 1 та складається з приміщень: 1-1 коридор площею 3,1 кв.м.; 1-2 ванна площею 4,0 кв.м.; 1-3 кухня площею 7,3 кв.м.; 1-4 житлова кімната площею 15,3 кв.м.; 1-5 житлова кімната площею 10,6 кв.м.; 1-6 житлова кімната площею 13,8 кв.м.; 1-7 житлова кімната площею 20,9 кв.м.; 1-8 кухня площею 11,9 кв.м.; 1-9 коридор площею 8,0 кв.м., а також надвірних споруд: вбиральні «Л», душу «З», зливної ями №8, частини огорожі №6-7. Вказана частина будинку розташована на земельній ділянці площею 600 кв.м. Також у користуванні ОСОБА_3 знаходиться самочинні сараї «И», «К».
У користуванні відповідачки ОСОБА_10 знаходиться квартира №3 , яка складається з приміщень будинку 3-1 коридор площею 6,3 кв.м.; 3-2 житлова кімната площею 14,9 кв.м.; 3-3 житлова кімната площею 16,0 кв.м.; 3- 4 житлова кімната площею 11,4 кв.м.; 3-5 ванна площею 4,8 кв.м.; 3-6 туалет площею 1,5 кв.м., господарських будівель і споруд колодязя №1, частини огорожі №3, самочинно збудованих сараїв «Н, «Т», гаража «Б». Ця частина будинку розташована на земельній ділянці площею 329 кв.м.
Фактично будинок має три відокремлені квартириі з окремими входами. Земельна ділянка розділена огорожами і в користуванні кожного із співвласників перебуває окрема частина земельної ділянки.
На доказ фактичного порядку користування будинком та земельною ділянкою наявні копії технічних паспортів на будинок за 1966, 1980, 1983, 1984, 1989, 1998, 2010 роки.
Спору з приводу користування будинком між позивачем та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_10 не виникає. Порядок користування будинком між ними визначений і кожен користується відокремленою частиною будинку.
Водночас на протязі останнього часу між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 виник спір щодо належності м у будинку конкретних приміщень, які становлять квартиру №2 .
ОСОБА_2 відмовляється укласти з позивачем нотаріальний договір про порядок користування 1/4 частиною будинку, тому позивач хоче виділити в натурі належну йому на праві власності частину будинку, щоб припинити право спільної часткової власності на будинок.
У зв'язку з вищевикладеним просить суд виділити йому в натурі 1/8 частину будинку АДРЕСА_1 , тобто, 1/2 частину із 1/4 частини будинку, складається з приміщень 2-1 кухня площею 8,0 кв.м.; 2-2 коридор площею 1 кв.м.; 2-3 житлова кімната площею 14,9 кв.м.; 2-4 житлова кімната площею 2 кв.м.; 2-5 ванна площею 4,4 кв.м.; 2-6 котельня площею 4,8 кв.м., господарей будівель і споруд сараїв «В», »Г», вбиральні «Д», частини огорожі №4-5,визнавши за ним право власності на вказану частину будинку.
В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги (25.05.2016, 26.03.2018 та 17.05.2018).
Згідно останньої заяви про уточнення позовних вимог, позивач вказує, що відповідно до відомостей, що внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на 1/8 частину будинку АДРЕСА_1 зареєстроване за покійним чоловіком відповідача ОСОБА_2 , його братом ОСОБА_7 .
ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка і має право на вказану частину будинку, однак свідоцтво про право на спадщину вона не отримувала і своє право власності на 1/8 частину будинку АДРЕСА_1 у встановленому законодавством порядку не реєструвала.
Враховуючи наведене вважає, що прохальну частину його позовних вимог щодо розподілу в натурі 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 у вигляді конкретних приміщень між ним та ОСОБА_2 необхідно викласти в іншій редакції, а тому просив суд в порядку розподілу в натурі 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 між ним та ОСОБА_2 за другим варіантом висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №12656/16-43/385/386/18-43 від 31.01.2018
- виділити ОСОБА_1 у власність приміщення 2-1 площею 8,0 кв.м.; 2-2 коридор (частину) площею 9,0 кв.м.; 2-3 житлова кімната площею 14,9 кв.м., що становлять 10/100 частин будинку АДРЕСА_1 .
Визначити порядок користування земельною ділянкою площею 262 кв.м. між ним та ОСОБА_2 за другим варіантом висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №12656/16-43/385/386/18-43 від 31.01.2018, за яким
- ОСОБА_1 , виділити у користування земельну ділянку площею 131 кв.м., в тому числі 46,6 кв.м. ділянка спільного користування, по лініях розподілу:
- від точки А1, по існуючій межі з квартирою №1 5,97 м в точку А ;
- від точки А2 0,87 м в точку АЗ;
- від точки АЗ по лінії розділу будинку в точку БЗ;
- від точки БЗ 2,14 м в точку Б2;
- від точки Б2 9,94 м в точку Б1;
ОСОБА_2 виділити у користування земельну ділянку площею 131 кв.м., в тому числі 46,6 кв.м. ділянка спільного користування, по лініях розподілу:
- по точках В1, В2, ВЗ, В4, В5 по існуючій межі між квартирами №3 та №2;
- від точки В5 - по лінії розділу будинку в точку ВЗ;
- далі, по стіні будинку в точку Б4;
- від точки Б4 3,98 м +1,2 м у точку Б5;
- від точки Б5 до бічної межі ділянки у точку Б6.
Ділянка спільного користування Б1-Б2-БЗ-Б4-Б5-Б6 площею 46,6 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у сумі 1 887,00 грн.; витрати за проведення експертизи в сумі 5 284,80 грн. та комісію банку за перерахунок коштів по оплаті експертизи в сумі 52,85 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позовну заяву з уточненими позовними вимогами підтримали у повному обсязі і просили її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 підтримала і просила його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась. Подала до суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність.
Відповідачі по справі - ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та представник проти позову ОСОБА_1 - заперечували і в його задоволенні просили відмовити. Подали зустрічну позовну заяву.
Згідно зустрічної позовної заяви ОСОБА_6 звертається з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Ірпінської міської ради Київської області, третя особа на боці відповідача-1, ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованого майна на земельній ділянці та встановлення сервітуту, свої вимоги мотивує тим, що вона та ОСОБА_4 є співвласниками в рівних долях 1/4 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно, іншими співвласниками вказаного будинку є:
- ОСОБА_1 - частка 1/8;
- ОСОБА_2 - частка 1/8, успадкована після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_7 ;
- ОСОБА_3 - частка 1/2.
Крім того, позивачам на праві власності належить земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, загальна площа 0,0368га, кадастровий номер НОМЕР_1 . Дана земельна ділянка межує з земельною ділянкою, що перебуває у власності територіальної громади м. Ірпінь та булла надана в користування ОСОБА_8 , спадкоємцями після якого є ОСОБА_1 , а також померлий ОСОБА_7 , спадкоємцем після якого є ОСОБА_2 .
Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток спів власників у праві спільної часткової власності.
Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.
Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на кого припиняється.
Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, закон передбачає два правових режими, внаслідок яких змінюється склад часток співвласників:
- Виділ однієї чи кількох часток. При цьому право спільної часткової власності на все майно зберігається.
- Поділ спільного майна. При цьому режим права спільної часткової власності на все майно припиняється.
Вказує, що як видно з матеріалів справи у спільній частковій власності зазначених в позові осіб перебуває весь будинок, а не якісь його окремі частини. В той же час в уточненій позовній заяві мова йде про поділ майна між двома співвласниками. Така вимога не відповідає ст. 367 ЦК України та не може бути задоволена.
Відповідно до чинного земельного законодавства право користування земельною ділянкою виникає або при набутті земельної ділянки у власність, або при укладенні договору оренди з власником земельної ділянки. В установлених законом випадках може виникати право користування чужою земельною ділянкою (сервітут, емфітевзис, суперфіцій).
У матеріалах справи немає жодних доказів існування та оформлення відповідно до закону прав на земельну ділянку площею 262 кв.м., яку експерт розподілив у своєму висновку, та про розподілякої просить суд позивач за первісним позовом.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Вона зверталась до відповідачів та Ірпінської міської ради з пропозиціями укласти договір сервітуту частини земельної ділянки, яка перебуває у власності Ірпінської міської ради та про поділ якої подано основний позов, для забезпечення її проходу до частини спільного будинку, яка належить їй та перебуває у його фактичному володінні та користуванні. Однак жодних відповідей від жодного із відповідачів позивач не отримав.
У зв'язку з вищевикладеним просить суд зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знести самочинно збудоване майно на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: сараї літ. В, Г, вбиральню літ. Д.
Встановити безстроковий безоплатний сервітут щодо земельної ділянки площею 262 кв.м., який полягає у праві ОСОБА_5 на безперешкодний прохід через зазначену земельну ділянку з метою доступу до належної їй 1/8 частини будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні ОСОБА_6 та її представник зустрічну позовну заяву підтримали в повному обсязі і просили її задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_1 , його представник та ОСОБА_2 зустрічний позов не визнали і в його задоволенні просили відмовити.
Відповідач ОСОБА_4 проти позову не заперечувала.
Представник відповідача Ірпінської міської ради Київської області в судове засідання не з'явився, про час слухання справи належно повідомлявся, просили розглядати справу за їх відсутності.
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи своєчасно і належним чином повідомлена.
Суд, вислухавши учасників судового провадження, дослідивши письмові докази по справі, вважає основний позов ОСОБА_1 таким, що підлягає до задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_6 таким, що не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_1 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.12.2014, виданого Ірпінською міською державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 2-3625, ОСОБА_1 є власником 1/8 частини вказаного будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд. Його право власності на цю частину будинку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до відомостей, що внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на 1/8 частину будинку АДРЕСА_1 зареєстроване за покійним чоловіком відповідача ОСОБА_2 , його братом ОСОБА_7 .
ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка і має право на вказану частину будинку, однак свідоцтво про право на спадщину вона не отримувала і своє право власності на 1/8 частину будинку АДРЕСА_1 у встановленому законодавством порядку не реєструвала.
Попереднім власником зазначеної 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про спадщину був батько ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , який успадкував частину будинку після смерті його матері ОСОБА_9 , що була власником цієї частини будинку на підставі договору купівлі-продажу від 21 червня 1967 року, посвідченого Ірпінською міською держнотконторою та зареєстрованого в БТІ м. Ірпеня 07.07.1967.
Відповідачка ОСОБА_3 є власником 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 .
Відповідачці ОСОБА_10 належить на праві власності 1/4 частина вказаного будинку.
На час набуття матір'ю ОСОБА_1 права власності на 1/4 частину будинку (станом на липень 1967 року) між співвласниками цього будинку склався фактичний порядок користування будинком та земельною ділянкою, який існує до теперішнього часу.
За договором купівлі-продажу у користування матері ОСОБА_1 - ОСОБА_9 та її сім'ї перейшли приміщення будинку 2-1 веранда, кухня площею 11,3 кв.м.; 2-2 житлова кімната площею 20,8 кв.м.; 2-3 житлова кімната площею 14,6 кв.м., сарай «Д», які становили квартиру №2 та були розміщені на відокремленій земельній ділянці площею 271 кв.м.
Згодом батьками ОСОБА_1 була проведена перебудова, добудова до частини будинку і станом на теперішній час 1/4 частина будинку, 1/8 частина якої належить йому та право на іншу 1/8 частин у якої має відповідачка ОСОБА_2 , складається з приміщень 2-1 кухня площею 8,0 кв.м.; 2-2 коридор площею 12,0 кв.м.; 2-3 житлова кімната площею 14,9 кв.м.; 2-4 житлова кімната площею 20,8 кв.м.; 2-5 ванна площею 4,4 кв.м.; 2-6 котельня площею 4,8 кв.м., господарських будівель і споруд сараїв «В», »Г», вбиральні «Д», частини огорожі №4-5.
Належна відповідачці ОСОБА_3 1/4 частина будинку становить квартиру № 1 та складається з приміщень: 1-1 коридор площею 3,1 кв.м.; 1-2 ванна площею 4,0 кв.м.; 1-3 кухня площею 7,3 кв.м.; 1-4 житлова кімната площею 15,3 кв.м.; 1-5 житлова кімната площею 10,6 кв.м.; 1-6 житлова кімната площею 13,8 кв.м.; 1-7 житлова кімната площею 20,9 кв.м.; 1-8 кухня площею 11,9 кв.м.; 1-9 коридор площею 8,0 кв.м., а також надвірних споруд: вбиральні «Л», душу «З», зливної ями №8, частини огорожі №6-7. Вказана частина будинку розташована на земельній ділянці площею 600 кв.м. Також у користуванні ОСОБА_3 знаходиться самочинні сараї «И», «К».
У користуванні відповідачки ОСОБА_10 знаходиться квартира №3 , яка складається з приміщень будинку 3-1 коридор площею 6,3 кв.м.; 3-2 житлова кімната площею 14,9 кв.м.; 3-3 житлова кімната площею 16,0 кв.м.; 3- 4 житлова кімната площею 11,4 кв.м.; 3-5 ванна площею 4,8 кв.м.; 3-6 туалет площею 1,5 кв.м., господарських будівель і споруд колодязя №1, частини огорожі №3, самочинно збудованих сараїв «Н, «Т», гаража «Б». Ця частина будинку розташована на земельній ділянці площею 329 кв.м.
Фактично будинок має три відокремлені квартириі з окремими входами. Земельна ділянка розділена огорожами і в користуванні кожного із співвласників перебуває окрема частина земельної ділянки.
На доказ фактичного порядку користування будинком та земельною ділянкою наявні копії технічних паспортів на будинок за 1966, 1980, 1983, 1984, 1989, 1998, 2010 роки.
Спору з приводу користування будинком між ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_10 не виникає. Порядок користування будинком між ними визначений і кожен користується відокремленою частиною будинку.
Водночас на протязі останнього часу між ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 виник спір щодо належності м у будинку конкретних приміщень, які становлять квартиру №2 .
ОСОБА_2 відмовляється укласти з ОСОБА_1 нотаріальний договір про порядок користування 1/4 частиною будинку, тому він хоче виділити в натурі належну йому на праві власності частину будинку, щоб припинити право спільної часткової власності на будинок.
Крім того, судом встановлено, що будинок
АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить:
- ОСОБА_1 - 1/8 частина;
- ОСОБА_2 - 1/8 частина;
- ОСОБА_3 - 1/2 частина;
- ОСОБА_4 - 1/8 частина;
- ОСОБА_5 - 1/8 частина;
Не дивлячись на те, що будинок в натурі між співвласниками не розподілений, спору щодо належності конкретних приміщень у будинку між ними не виникає.
Порядок користування конкретними приміщеннями цього будинку склався ще на час набуття у червні 1967 року матір'ю ОСОБА_1 права власності на 1/4 частину будинку.
За договором купівлі-продажу від 21 червня 1967 року посвідченим Ірпінською міською держнотконторою та зареєстрованого в БТІ м. Ірпеня 07.07.1967 року, у користування матері ОСОБА_9 та її сім'ї перейшли приміщення будинку 2-1 житлова кімната площею 11,3 кв.м.; 2-2 житлова кімната площею 20,8 кв.м.; 2-3 житлова кімната площею 14,6 кв.м., сарай «Д», які становили кімнату № 2 та були розміщені на відокремленій земельній ділянці площею 271 кв.м.
Співвласник будинку ОСОБА_11 користувався у 1967 році, а ОСОБА_3 користується в теперішній час приміщеннями будинку 1 по плану, які становлять квартиру № 1 .
Мати позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , ОСОБА_10 користувалась приміщеннями будинку 2 , що становлять квартиру № 2 .
Всі три частини співвласників будинку повністю відокремлені. До кожної із частин здійснюється окремий вхід. Кожна частина будинку обладнана окремими приладами постачання та обліку газу та електрики.
Спір щодо належності у будинку конкретних приміщень існує лише між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що запропонований ОСОБА_1 варіант розподілу в натурі 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 не потягне зміни часток інших співвласників у праві власності на будинок, зокрема, частка ОСОБА_2 становитиме 15/100, частка ОСОБА_1 становитиме 10/100, а разом їм належатиме 25/100 або 1/4 частина будинку, а отже, право ОСОБА_6 чи інших співвласників порушене не буде.
При цьому, земельна ділянка площею 1200 кв.м. для будівництва будинку АДРЕСА_8 рішенням виконкому Києво-Святошинської райради від 12 січня 1955 року була надана у безстрокове користування ОСОБА_12 , який був забудовником будинку на підставі рішення Києво-Святошинської райради від 04 вересня 1954 року.
Відповідно до технічних паспортів на будинок, починаючи із 1966 року між колишніми співвласниками будинку ОСОБА_11 , ОСОБА_9 і ОСОБА_13 був визначений порядок користування земельною ділянкою.
Як вбачається зі схеми земельної ділянки із технічного паспорта станом на 11.08.1966 року, в користуванні ОСОБА_11 (1/2 частина будинку) знаходилось 600 кв.м., ОСОБА_14 (яка подарувала свою 1/4 ОСОБА_9 ) - 271 кв.м., ОСОБА_13 (після якої право на 1/4 частину набула ОСОБА_10 ) - 329 кв.м. земельної ділянки.
Земельна ділянка ОСОБА_14 ( ОСОБА_9 ) була виморожена парканами, а ОСОБА_11 і ОСОБА_13 , маючи у користуванні відокремлені ділянки, ще й спільно користувались проїздом загального користування.
В подальшому відповідно до схем земельної ділянки із технічних паспортів на будинок за період 1970-2010 років на проїзд загального користування існувати перестав, а земельна ділянка розділена між співвласниками будинку парканами, місце розташування яких не змінювалось на протязі багатьох років.
Таким чином, порядок користування земельною ділянкою між співвласниками будинку склався фактично існує більше 50 років.
Спорів щодо порядку користування земельною ділянкою між співвласниками будинку починаючи із 1966 року і до теперішнього часу не виникало.
Так як спочатку мати позивача ОСОБА_9 , а після її смерті батько позивача ОСОБА_8 мали у відокремленому користуванні земельну ділянку площею 271 кв.м., а ОСОБА_1 та ОСОБА_7 прийняли спадщину після смерті батька, то до них згідно чинного законодавства перейшло право на користування цією земельною ділянкою в рівних частинах. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_2
Проведеними геодезичними вимірами встановлено, що на теперішній час площа земельної ділянки, що перебувала у користуванні батьків ОСОБА_1 і перейшла у його користування з ОСОБА_2 складає 262 кв.м. Різниця між площею землі 262 кв.м. замість 271 кв.м. виникла внаслідок проведення обмірів за допомогою сучасних більш точних геодезичних приладів.
Згідно другого варіанту висновку судової земельно-технічної експертизи №12656/16-43/385/386/18-43 від 31.01.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливо виділити у користування земельні ділянки площею по 131 кв.м. кожному, 46,6 кв.м. - ділянка спільного користування, по лініях розподілу, що визначені експертизою, при цьому, право інших землекористувачів порушене не буде.
Також встановлено, що внаслідок визначення між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 порядку користування земельною ділянкою доступ до частин будинку, яка перебуває у користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , ніяк не обмежується. Будь-які докази необхідності проходу ОСОБА_6 через земельну ділянку, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також докази обмеження доступу до своєї частини будинку (квартири №2 ) позивачем за зустрічним позовом не надані.
Враховуючи, що ОСОБА_10 мала у відокремленому користуванні земельну ділянку площею 329 кв.м., разом з переходом її права на 1/4 частину будинку до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перейшло право на користування земельною ділянкою вказаної площі, вимогу ОСОБА_6 про встановлення земельного сервітуту суд вважає необґрунтованою, такою, що суперечить наявним у справі доказам і діючому законодавству.
Після набуття права власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 батьки ОСОБА_1 біля своєї частини будинку здійснили самочинне будівництво сараїв «В» і «Г».
Однак, рішенням виконкому Ірпінської міської ради № 43а від 19.01.1981 року самочинне будівництво сараїв «В» і «Г» було узаконене.
Вбиральня «Д» згідно інформації, що міститься в технічній документації на будинок за період 1980-2010 років, не є самочинним будівництвом.
Отже, вимога ОСОБА_6 про знесення самочинного будівництва також є необґрунтованою і не підлягає до задоволення.
Враховуючи вищевикладене зустрічна позовна заява не підлягає до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У свою чергу, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» в контексті вказаної конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а саме - існування достатніх і тривалих зав'язків із конкретним місцем. Утрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання в право на житло.
Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, у тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно ч.2 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
В справах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину, яка відповідає розміру часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток із присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
У разі поділу жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона становить, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13 та у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 161/5405/15-ц (провадження № 61- 2053св18).
В п.6 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7 від 04.10.91р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» встановлено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, береться до уваги, що кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, виділ може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири, а у п.7 даної постанови роз'яснено, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні ст.181 ЦК України.
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року N 55. Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
Згідно статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилового будинку, будівлі або споруди.
Таким чином, позов ОСОБА_1 в частині виділення у власність 10/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та визначення порядку користування земельною ділянкою площею 262 кв.м. підлягає до задоволення. В решті заявлених вимог суд відмовляє.
Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 887,00 грн. та половину вартості проведеної в процесі судового розгляду експертизи в сумі 2 642,40 грн.
Керуючись п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.91р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», ст.ст. 16, 364, 367 ЦК України, ст. 120 ЗК України, 76-78, 81, 141, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про поділ частини будинку в натурі між співвласниками та визначення порядку користування земельною ділянкою,- задоволити частково.
Виділити ОСОБА_1 , у власність приміщення 2-1 кухня площею 8,0 кв.м.; 2-2 коридор (частину) площею 9,0 кв.м.; 2-3 житлова кімната площею 14,9 кв.м., що становлять 10/100 частин будинку АДРЕСА_1 .
Визначити порядок користування земельною ділянкою площею 262 кв.м. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за другим варіантом висновку судової будівельно- технічної та земельно-технічної експертизи №12656/16-43/385/386/18-43 від 31.01.2018 року, за яким
ОСОБА_1 , виділити у користування земельну ділянку площею 131 кв.м., в тому числі 46,6 кв.м. ділянка спільного користування, по лініях розподілу:
-від точки А1, по існуючій межі з квартирою №1 5,97 м в точку А ;
-від точки А2 0,87 м в точку АЗ;
-від точки АЗ по лінії розділу будинку в точку БЗ;
-від точки БЗ 2,14 м в точку Б2;
-від точки Б2 9,94 м в точку Б1;
ОСОБА_2 виділити у користування земельну ділянку площею 131 кв.м., в тому числі 46,6 кв.м. ділянка спільного користування, по лініях розподілу:
-по точках В1, В2, ВЗ, В4, В5 по існуючій межі між квартирами №3 та №2;
-від точки В5 - по лінії розділу будинку в точку ВЗ;
-далі, по стіні будинку в точку Б4;
-від точки Б4 3,98 м +1,2 м у точку Б5;
-від точки Б5 до бічної межі ділянки у точку Б6.
Ділянка спільного користування Б1-Б2-БЗ-Б4-Б5-Б6 площею 46,6 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судові витрати: судовий збір у сумі 1887 гривень (тисяча вісімсот вісімдесят сім грн.); половину витрат на проведення експертизи в сумі 2642,40 (дві тисячі шістсот сорок дві гривні сорок копійок).
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Ірпінської міської ради Київської області, третя особа на боці відповідача-1, ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованого майна на земельній ділянці та встановлення сервітуту,- відмовити.
Повний текст рішення буде виготовлено на протязі десяти днів 17.08.2018 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з моменту виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя: Л.П. Саранюк