ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
21 серпня 2019 року №826/4002/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., за участі секретаря судового засідання Огнивого Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особа Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Рак Олександр Вячеславович
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відділу надання адміністративних послуг Голосіївської районної адміністрації у місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відділу надання адміністративних послуг Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у задоволенні заяви від 08.12.2016 щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати відділ надання адміністративних послуг Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги вмотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Так, для реєстрації місця проживання в належній позивачеві квартирі, останній надав своїй дочці - ОСОБА_3 нотаріально посвідчену довіреність. В подальшому, ОСОБА_2 (чоловік ОСОБА_3 ) подав відповідну заяву про реєстрацію місця проживання, однак, в задоволенні такої відповідачем було безпідставно відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №826/4002/17 та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 .
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, маючи доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було перевірено інформацію та з'ясовано, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є інформація про державну реєстрацію обтяжень, а саме арешту нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач, надаючи суду заяву про розгляд справи без його участі, також зазначив, що арешт на його квартиру є помилковим, виконавчі провадження щодо нього відсутні, листом Ківерцівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 18.01.2017 №36/03-26/6 підтверджено, що позивач не є боржником за місцем реєстрації, що також підтверджується довідкою Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 01.11.2017 №2646.
Під час судового розгляду належним відповідачем по справі було визначено Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію.
Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Для реєстрації місця проживання у належній позивачеві квартирі ОСОБА_1 надав своїй дочці ОСОБА_3 нотаріально посвідчену довіреність, копія якої наявна матеріалах справи.
Так, 08.12.2016 ОСОБА_2 (чоловік ОСОБА_3 ) подав до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації заяву про реєстрацію місяця проживання у зазначеній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з копії заяви, наявної в матеріалах справи, в останній зазначено, що ОСОБА_3 , діючи на підставі довіреності від 23.11.2016, дає згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, в реєстрації ОСОБА_2 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 було відмовлено, з тих підстав, що на вказану квартиру накладено арешт.
Разом з тим, позивачем зазначено, що відповідно до довідки Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 01.11.2017 №2646, станом на 01.11.2017, ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на обліку та контролі виконання в Першому відділі державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області по стягненню коштів на користь держави, фізичних та юридичних осіб не перебуває.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з відмовою Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , як власник квартири, звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Крім того, пунктом 2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 22.11.2012 №1077 (чинного на момент виникнення спірних відносин), передбачено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України: письмову заяву про реєстрацію місця проживання; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи.
Відповідно до статті 91 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
Аналогічні підстави з яких орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, передбачені і в пункті 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 (далі - Правила №207), а саме, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.
Як вбачається з матеріалів справи, до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, через центр надання адміністративних послуг Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації разом з документами надійшла заява ОСОБА_2 про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в якій ОСОБА_3 , за дорученням (довіреність від 23.11.2016 № 1065) ОСОБА_1 , який є власником даної квартири згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дає згоду на реєстрацію ОСОБА_2 за вказаною адресою.
Відповідачем зазначено, що відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації, маючи доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було перевірено інформацію та з'ясовано, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є інформація про Державну реєстрацію обтяжень, а саме арешт нерухомого майна.
Як вбачається з заяви про реєстрацію місця проживання, начальником відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_4 було відмовлено в реєстрації місяця проживання ОСОБА_2 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що дане нерухоме майно з видом обтяження, а саме: арешт нерухомого майна.
Також, відповідачем зазначено, що ОСОБА_2 відмовлено у реєстрації місця проживання, зокрема, у зв'язку з відсутністю доказів того, що під арештом була саме не заборона вчиняти будь-які дії стосовно реєстрації права проживання в даній квартирі, та за реєстрацією в даній квартирі звертався не власник квартири, а стороння особа.
Разом з тим, слід зазначити, що в даному випадку, з боку відповідача жодним чином не порушено права ОСОБА_1 , зокрема, на користування майном належним йому праві власності.
Суд звертає увагу позивача на те, що обставини щодо наявності арешту квартири за адресою: АДРЕСА_1 , не є предметом даного адміністративного позову. Позивач не позбавлений права звернутися з відповідною позовною заявою, з приводу наявності будь-яких обтяжень щодо нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_1 .
Також, суд наголошує на тому, що оскаржувані дії та рішення відповідача стосуються прав та інтересів третьої особи - ОСОБА_2 , з огляду на що, з відповідним позовом щодо визнання протиправними дій відділу надання адміністративних послуг Голосіївської районної адміністрації у місті Києві щодо відмови у реєстрації місця проживання, мав звертатися саме ОСОБА_2 .
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , не підлягають задоволенню, оскільки його права та інтереси в межах спірних правовідносин не порушено.
Керуючись статтями 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.