Справа № 522/874/19
Провадження по справі № 1-кс/522/13264/19
21 серпня 2019 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси - ОСОБА_1 , розглянувши клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12014160500002813 від 04.04.2014 року, -
Представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси із клопотанням про арешт з майна у кримінальному провадженні №12014160500002813 від 04.04.2014 року, мотивуючи наступним.
В обґрунтування клопотання заявник посилаються на те, що в провадженні у Приморського ВП в м.одесі ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження № 12014160500002813 від 04.04.2014 року.
ОСОБА_2 визнаний потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
Враховуючи те, що у потерпілого було обгрунтована підозра того, що майно, яке визнано речовим доказом може зникнути, бути знищеним або видозмінитись, до Приморського районного суду м. Одеси було подано клопотання про накладення арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 із забороною відчуження, розпорядження і користування, а також із забороною будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об'єкту нерухомого майна.
Ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/874/19 від 06.03.2019 р. було задоволено клопотання цивільного позивача ОСОБА_2 та накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 із забороною відчуження, розпорядження і користування, а також із забороною будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об'єкту нерухомого майна.
Зазначена ухвала була направлена до виконання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, проте з незрозумілих причин вказаний арешт та заборону не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у встановленому законом порядку.
25.04.2019 р. ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прийняли у спільну часткову власність у рівних частках ізольовану квартиру під АДРЕСА_1 . Зазначений договір купівлі-продажу був зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 під № 433.
07.05.2019 р. державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського райони Одеської області ОСОБА_9 було прийнято рішення № 46794307 про закриття об'єкту нерухомого майна (РНОНМ 249629551101, квартира АДРЕСА_1 ) на підставі висновку про можливість поділу, серія та номер: 88-91.19 від 06.05.2019 р., видавник: ПП «Коло друзів».
В результаті зазначеного поділу, всупереч чинній і ніким не скасованій ухвалі слідчого судді ОСОБА_1 Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/874/19 від 06.03.2019 р. було закрито розділ квартири 2 та створено 4 самостійні об'єкти нерухомості:
1)Приміщення 2/1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1825833151101;
2)Приміщення 2/2, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1825933251101;
3)Приміщення 2/3, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1826013851101;
4)Приміщення 2/4, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1826092551101.
На теперішній час, у приміщеннях 2/1, 2/2, 2/3 та 2/4, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які є речовими доказами по кримінальному провадженню 12014160500002813 від 04.04.2014 року, проводяться будівельні роботи, що підтверджується фотофіксацією.
Представник заявника до судового засідання не з'явився, написав заяву про розгляд клопотання за їх відсутності, обставини викладені у клопотанні підтримує в повному обсязі.
Прокурор в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом, в зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності слідчого.
У відповідності до ч.4 ст. 107 КПК України, розгляд клопотання проведено за відсутності учасників судового провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів, оскільки всі особи, які беруть участь у судовому провадженні до суду не з'явилися.
На підставі ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття учасників кримінального провадження для розгляду клопотання, не перешкоджає його розгляду.
Розглянувши клопотання, вивчивши надані до нього матеріали, вважаю необхідним клопотання задовольнити, з наступних підстав.
Дослідивши матеріали додані до клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наступне.
Згідно зі ст. 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична чи юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Пунктом 6 розділу 2.6 «Узагальнень судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження», прийнятих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 0001740-14 зазначено, що метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам'ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов'язаний навести ці підстави у рішенні.
Враховуючи те, що цивільним позивачем доведено належним чином, що майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12014160500002813 від 04.04.2014 року вже після застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту було відчужено, а в подальшому розділено на 4 самостійні об'єкти нерухомості, а також враховуючи те, що на теперішній час на вказаних об'єктах проводяться будівельні роботи, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме накладенням арешту на зазначені об'єкти нерухомості, забороною користування, розпорядження, вчинення будь-яких реєстраційних дій та забороною проведення будівельних робіт, є необхідною умовою для забезпечення кримінального провадження та є розумним та співрозмірним обмеженням права власності завдання кримінального провадження.
З урахуванням вище викладеного, слідчий суддя вважає, що вказане майно безпосередньо стосуються вчиненого кримінального правопорушення, а тому з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження, збереження від втрати вказаного у клопотанні майна, що в подальшому може спричинити значну матеріальну шкоду, особі, потерпілій від вчинення злочину, з метою забезпечення відшкодування завданої шкоди та забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що в даному випадку розумним та співрозмірним обмеженню права власності буде накладення арешту на майно, а тому клопотання представника цивільного позивача є обґрунтованим. Виключно найобтяжливіший спосіб накладення арешту може забезпечити виконання завдань вказаних у ст. 170 КПК України.
Керуючись ст.ст.131-132, 167, 170-171, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 про накладання арешту в рамках кримінального провадження № 12014160500002813 від 04.04.2014 року - задовольнити.
Накласти арешт на приміщення 2/1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1825833151101), приміщення 2/2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1825933251101), приміщення 2/3 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1826013851101), приміщення 2/4 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1826092551101), розташовані за адресою: АДРЕСА_2 із забороною відчуження, розпорядження, користування, проведення будівельних робіт, а також із забороною будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об'єкту нерухомого майна.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду на протязі 5 (п'яти) днів.
Слідчий суддя:
21.08.2019