Справа № 521/18333/18
Провадження № 2/521/1058/19
15 серпня 2019 року Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гогохія З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання кредитного договору удаваним правочином,
31.10.2018р. до Малиновського районного суду м. Одеси звернулося ПАТ «УкрСиббанк» з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.09.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11217572000, з додатковою угодою № 1 від 19.12.2008р.
Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в сумі 69 160 дол. США, а вона в свою чергу зобов'язувалася повернути наданий кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але не пізніше 18.09.2035 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. За користування кредитними коштами ОСОБА_1 зобов'язувалася сплачувати щомісячно проценти у розмірі 11,9 % річних.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Кредитним договором, між Позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 142363 від 18.09.2007р., а також між Позивачем та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 142369 від 18.09.2007р.
Відповідно до умов Договору поруки, Поручитель зобов'язується відповідати у повному обсязі за виконання Позичальником усіх зобов'язань, що виникли з Кредитного договору. Відповідальність Позичальника та Поручителя є солідарною.
Всупереч умов Кредитного договору ОСОБА_1 не здійснювала своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам протягом тривалого часу, чим порушила взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку із чим Банк направляв відповідачам вимоги щодо усунення порушень договору, проте відповідні вимоги виконано не було.
Станом на 22.10.2018 року заборгованість за кредитним договором не погашена та становить 47718,48 дол. США - заборгованість по кредиту та процентам та 16436,01 грн. - заборгованість по пені, з яких: 43818,02 дол. США - заборгованість за кредитом, 3900,46 дол. США - заборгованість за процентами, 7183,87 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, нарахована за строк з 22.10.2017р. по 22.10.2018р., 9252,14 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів, нарахована за строк з 26.02.2018р. по 22.10.2018р.
Вищевказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідачів солідарно та у рівних частинах сплачений судовий збір.
14.12.2018 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічними позовними вимогами до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання кредитного договору удаваним правочином.
Свої зустрічні позовні вимоги мотивує тим, що вимоги позивача за первинним позовом ПАТ «УкрСиббанк» є несправедливими та такими, що не підлягають задоволенню.
Зазначає при цьому, що у відповідності п. 1.1 Договору Банк надав Позичальнику кредит в сумі 69 160 дол. США, в еквіваленті 349 258 грн. у вигляді одного траншу, тобто шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 . Але по факту кредит був виданий в відділені банку в національній валюті - гривні. Зазначений кредит носив цільовий характер та іноземна валюта була видана їй ( ОСОБА_1 ) на конкретні цілі, тобто для здійснення правочинів з резидентами України, а саме на купівлю 2-х кімнатної квартири, загальною площею 45,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, вважає, що Банк не мав права надавати їй, резиденту України, кредит в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України. Таким чином, позивач за зустрічним позовом, вважає, що відповідний договір є удаваним правочином, оскільки насправді договір був вчинений з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме: надання кредиту в національній валюті України. Також зазначає, що Банк усвідомлював, що акт видачі Позичальнику в кредит готівкової іноземної валюти носить формальний характер, а насправді ця валюта виступає не як засіб платежу, а як еквівалент Національної валюти України, необхідної для використання кредиту за цільовим призначенням.
На підставі зазначеного, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати кредитний договір № 11217572000 від 18.09.2007р., укладений між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк», удаваним правочином, а також визнати зазначений кредитний договір укладеним в національній валюті України в сумі 349258 грн., на умовах визначених в договорі.
Представник позивача за первинним позовом в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити відповідний позов, проти задоволення зустрічного позову заперечував про, що було надано відзив на даний зустрічний позов.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення первинного позову та просив суд задовольнити їх зустрічний позов.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, повідомлялися заздалегідь належним чином, причини нявки суду не повідомляли з заявами та клопотаннями до суду не зверталися.
Суд, вислухавши пояснення сторін по справі та їх представників, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що 18.09.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11217572000, з додатковою угодою № 1 від 19.12.2008р. Цільове призначення (мета) кредиту - кредит надано Позичальнику для його особистих потреб, а саме: купівлю 2-х кімнатної квартири, загальною площею 45,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в сумі 69 160 дол. США, а вона в свою чергу зобов'язувалася повернути наданий кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але не пізніше 18.09.2035 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. За користування кредитними коштами ОСОБА_1 зобов'язувалася сплачувати щомісячно проценти у розмірі 11,9 % річних. (а.с. 18-33)
Відповідно до п. 1.4 Договору про надання споживчого кредиту № 11217572000 від 18.09.2007р. вбачається, що Банк надав Позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 у Банку, код Банку (МФО) 351005. (а.с. 20)
Складовою частиною вищезазначеного кредитного договору є додаток № 1, в якому зазначено зобов'язання позичальника виплачувати Банку суму кредиту відповідно до графіку платежів.
18.09.2007р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11217572000 від 18.09.2007р., відповідно до якої сторони погодили внести відповідні зміни в Договір. (а.с. 34-46)
Крім того, 19.12.2008р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11217572000 від 18.09.2007р., відповідно до якої сторони домовилися викласти п. 1.3.6 договору в новій редакції, викласти Додаток № 1 до Договору «Графік погашення кредиту» в новій редакції згідно з Додатком № 1 до цієї Додаткової угоди. (а.с. 47-57)
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Кредитним договором, між Позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 142363 від 18.09.2007р., а також між Позивачем та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 142369 від 18.09.2007р. (а.с. 58-59, 60-61)
Відповідно до умов Договору поруки, Поручитель зобов'язується відповідати у повному обсязі за виконання Позичальником усіх зобов'язань, що виникли з Кредитного договору. Відповідальність Позичальника та Поручителя є солідарною.
Станом на 22.10.2018 року заборгованість за кредитним договором не погашена та становить 47718,48 дол. США - заборгованість по кредиту та процентам та 16436,01 грн. - заборгованість по пені, з яких: 43818,02 дол. США - заборгованість за кредитом, 3900,46 дол. США - заборгованість за процентами, 7183,87 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, нарахована за строк з 22.10.2017р. по 22.10.2018р., 9252,14 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів, нарахована за строк з 26.02.2018р. по 22.10.2018р.
Таким чином, відповідачі порушили умови кредитного договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, ст. 533 ЦК передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Окрім того ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом або пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно статей 553, 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання - ч.1 ст. 625 ЦК України.
Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня - ч.1 ст. 192 ЦК України.
Пунктом 12 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства про вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012р. № 5, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.
Обґрунтованих заперечень щодо неправильності наданого розрахунку заборгованості відповідачами не надано.
Відповідачами не спростовано жодними належними й допустимими доказами зазначені позивачем обставини.
За даних обставин, суд прийшов до висновку щодо задоволення позовної заяви ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Що стосується зустрічного позову, суд робить наступні висновки.
Як вбачається зі змісту зустрічного позову ОСОБА_1 , позивач вважає укладений договір про надання споживчого кредиту № 11217572000 18.09.2007р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 удаваним, оскільки був вчинений з метою приховання іншого договору, а саме надання кредиту в національній валюті України - гривні.
Проте відповідні посилання позивача за зустрічним позовом спростовуються матеріалами справи.
Так дійсно, як вже зазначалося раніше, 18.09.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11217572000, з додатковою угодою № 1 від 19.12.2008р. Цільове призначення (мета) кредиту - кредит надано Позичальнику для його особистих потреб, а саме: купівля 2-х кімнатної квартири, загальною площею 45,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
За умовами даного кредитного договору, Банк надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в сумі 69 160 дол. США, а вона в свою чергу зобов'язувалася повернути наданий кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але не пізніше 18.09.2035 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. За користування кредитними коштами ОСОБА_1 зобов'язувалася сплачувати щомісячно проценти у розмірі 11,9 % річних. (а.с. 18-33)
Відповідно до п. 1.4 Договору про надання споживчого кредиту № 11217572000 від 18.09.2007р. вбачається, що Банк надав ОСОБА_1 кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 у Банку, код Банку (МФО) 351005. (а.с. 20)
Виникнення відповідних відносин між сторонами підтверджується випискою з поточного рахунку № НОМЕР_1 , який містить інформацію про зарахування на відповідний рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 69 160 дол. США. (а.с. 91)
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та за даних обставин вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Пункт 1 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає право банку здійснювати операції з валютними цінностями.
Згідно з п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (далі Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, банк, як фінансова установа може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, за наявності в нього банківської ліцензії та відповідного письмового дозволу.
Встановлено, що 21 грудня 2001 року АКІБ «УкрСиббанк» отримав ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та пп.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» а також дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 ст.47 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». (а.с. 13-14)
Так судом встановлено та зазначається, що при укладені кредитного договору від 18.09.2007р. ОСОБА_1 була ознайомлена з усіма умовами Кредитного договору, при його підписанні, волевиявлення відповідача було вільним та відповідало його внутрішній волі, та реалізував своє право підписавши дані Договори, будь-яких заперечень з його сторони не було.
Крім того, як вбачається із довідки - рахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_1 на 22.10.2018р. за кредитним договором № 11217572000 від 18.09.2007р., остання здійснювала часткове погашення своїх боргових зобов'язань, вносячи певні суми фактичного погашення за наданим кредитом в іноземній валюті, а саме в дол. США. (а.с. 84-90)
Таким чином, суд робить висновок, що з моменту отримання кредиту, а саме з 18.09.2007 року, ОСОБА_1 виконувала умови договору, була з ними згодна, сумнівів, щодо порушення її прав відповідними договорами не вбачала.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків, на території України за зобов'язанням допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом.
Правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю регулюються Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Статтею 5 цього декрету (в редакції станом на 18.09.2007р.) визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті, чи їх еквівалент. Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється Положенням про порядок видачі банком банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою правління НБУ №275 від 17.07.2001р., у пункті 5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з письмовими цінностями, що перераховані у цьому положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних цінностей, відповідно до Декрету КМУ.
Статті 47 та 49 вказаного Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Пункт 1 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає право банку здійснювати операції з валютними цінностями, вказане також зазначене у п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275.
Таким чином, банк як фінансова установа може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, за наявності в нього банківської ліцензії та відповідного письмового дозволу.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч.1 ст. 638 ЦК недосягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору свідчить про те, що договір не є укладеним, а згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України недійсним може бути визнано лише укладений договір.
Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погодженні між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Цивільний кодекс прямо не визначає будь-яких істотних умов кредитного договору, але зі змісту ст. 1054 ЦК вбачається, що істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, проценти за його використання та обов'язок позичальника повернути суму кредиту, що повинен бути виконаний у певний час.
Зі змісту положень кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_1 , вбачається, що сторони, підписавши Договір про надання споживчого кредиту 11217572000 від 18.09.2007р.., досягли згоди щодо всіх істотних умов, необхідних для кредитних договорів.
Отже, кредитний договір, який був укладений між сторонами, відповідав всім вимогам законодавства України, і ОСОБА_1 з часу його укладання, тобто з 18.09.2007 року по дату звернення до суду із зустрічним позовом, тобто по 14.12.2018 року, не оскаржувався.
Загальними правовими підставами визнання правочину недійсним є порушення умов його дійсності.
Дані положення закону при укладенні договору були дотримані і не порушені.
Згідно ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Тобто, за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.
Отже, оскільки згідно до ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом є дійсна спрямованість волі всіх сторін при укладенні заповіту та з'ясування питання про те, чи не укладена ця угода з метою приховати іншу угоду та яку саме.
Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено судам, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. В даному випадку позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладання правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.
При цьому у відповідності до ст. 235 ЦК України вбачається, що при укладенні удаваного правочину сторони мають намір своїми діями досягнути такого правового результату, який не є за законом наслідком даного волевиявлення, а намагаються досягнути іншого правового результату, про який вони фактично домовились. Тобто, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину, удаваний правочин може бути вчинено його сторонами для приховування іншого правочину між цими ж сторонами. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на настання інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, що передбачені правочином. Для кваліфікації удаваного правочину важливо, щоб частина умов удаваного та прихованого правочину збіглася.
Тобто воля усіх сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. При цьому позивач повинен вказати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного правочину. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.
Позивач, заявляючи вимогу про визнання договору удаваним, має довести:
1)факт укладання правочину, що на його думку є удаваним;
2)спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин;
3)настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
Тобто, позивач повинен довести, що за удаваним договором сторони свідомо, з певною метою, документально оформили кредитний договір про надання кредиту в іноземній валюті, але насправді між ними існують інші правовідносини.
Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач будь-якi (крім договірних) інші домовленості i зобов'язання стосовно позивача відносно кредиту, предмета спору заперечує, а позивач не довів незаконність дій відповідача. Твердження позивача щодо наявності будь-яких iнших зобов'язань стосовно позовних вимог - є припущенням.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені удом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За даних обставин, з відповідачів за первинним позовом підлягає стягненню на користь позивача сплачені ним і документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 20418,57 грн.
Керуючись ст.ст. 203, 215, 235, 533, 553, 554, 610-612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 76-78, 83, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 16.08.2007р. Малиновським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, зареєстрована: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 22.11.2001р. Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області, зареєстрований: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий 16.03.2004р. Кілійським РВ УМВС України в Одеській області, зареєстрована: АДРЕСА_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок № НОМЕР_8 в AT «УкрСиббанк», МФО 351005, код 09807750, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11217572000 від 18.09.2007 р. по кредиту та процентам у розмірі 47 718 (сорок сім тисяч сімсот вісімнадцять) дол. США 48 центів та пеню у розмірі 16 436 (шістнадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 01 коп.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 16.08.2007р. Малиновським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, зареєстрована: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 22.11.2001р. Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області, зареєстрований: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий 16.03.2004р. Кілійським РВ УМВС України в Одеській області, зареєстрована: АДРЕСА_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок № НОМЕР_8 в AT «УкрСиббанк», МФО 351005, код 09807750, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) судовий збір у розмірі 20 418 (двадцять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 57 коп.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання кредитного договору удаваним правочином - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду виготовлено 22 серпня 2019 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН