Справа № 522/605/19
Провадження № 2/522/251/19
14 серпня 2019 року
Приморський районний суд м. Одеси:
під головуванням судді - Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря судового засідання Стогнієнко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради - « про визначення (встановлення) місця проживання дитини»,-
Позивач звернулась до суду із позовом, по якому просить суд встановити ( визначити) місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 24.10.2018 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області зроблено відповідний актовий запис № 4972 з його матір'ю - ОСОБА_1 .
В судове засідання позивач не з'явлась, надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності. В клопотанні зазначила, що не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином у встановленому порядку. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Третя особа до судового засідання не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями СК України.
По справі встановлені наступні фактичні обставини.
28.10.2017 року між позивачем та відповідачем Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області зареєстрований шлюб, про що зроблено актовий запис № 2054.
Від шлюбу є спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 24.10.2018 року складено відповідний актовий запис № 4972 та Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області видано свідоцтво про народження.
Позивач в позові посилається на те, що відповідач по справі з жовтня 2018 року з позивачем та дитиною стосунки не підтримує, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно п.1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Позивачем до суду надана довідка, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Чинне законодавство України сприяє трактуванню дитини як рівноправного члена сім'ї стосовно вирішення умов її життя, як того, хто має власну гідність і право на повагу до неї, право на власну думку і право на протест.
Закон України «Про охорону дитинства» визначає дитинство як період розвитку людини до досягнення повноліття. Водночас дитинство - це й особливий біопсихосоціально-правовий стан людини. У преамбулі Конвенції про права дитини зазначено, що дитина потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист.
Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану.
Загальними підставами виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини є: походження дитини, тобто наявність кровного споріднення між нею та матір'ю, батьком; реєстрація цього походження у порядку, встановленому законом.
Як вбачається з положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Однією із загальних засад регулювання сімейних відносин є рівність прав та обов'язків жінки та чоловіка. Батьківські права як загальна категорія походить від слова «батьки», а отже, їх носіями є мати і батько в рівні мірі.
Батьки зобов'язанні піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також батьки зобов'язані поважати дитину.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Як записано у ст. 5 Хартії прав сім'ї від 1983 року, оскільки батьки дали життя своїм дітям, вони мають первинне і невід*ємне право виховувати їх; отже їх слід вважати первинними та головними вихователями власних дітей.
Права батьків щодо виховання дитини розцінюються як засіб виконання ними своїх обов'язків щодо неї. Право на особисте виховання дитини дає можливість матері, батькові бути нерозлучно з дитиною.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Батьківське право - це можливість або комплекс можливостей, наданих матері, батькові щодо дитини, але водночас вони зобов'язані зважати на право дитини мати свою думку, та її право на охорону здоров'я. батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У положеннях Конвенції про права дитини вживається термін «найкращі» інтереси дитини, тому слід приділяти першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Проживання з матір'ю чи батьком - це право, а не обов'язок дитини. Якщо дитина через певні обставини відмовляється проживати з матір'ю чи батьком, силувати її ніхто не має права. Такий примус був би актом неповаги до дитини.
ОСОБА_4 разом з батьками - природна потреба і природне право кожної дитини., однак різноманітні життєві ситуації породжують необхідність розлуки з матір'ю, батьком чи одним із них.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Суд при вирішенні спору про місце проживання дитини враховує те, хто із батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, особисті якості батьків, створення належних умов до виховання та проживання дитини, з ким дитина проживає у теперішній час.
У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
На підставі зазначеного, приймаючи до уваги доводи та пояснення обох сторін по справі, розглядаючи справу у межах чинного законодавства, а також дослідивши висновок ради опіки та піклування, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального, сімейного законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 141, 161 СК ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради - « про визначення (встановлення) місця проживання дитини»,- задовольнити.
Встановити ( визначити) місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 24.10.2018 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області зроблено відповідний актовий запис № 4972 з його матір'ю - ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 22.08.2019 року.
Суддя: Абухін Р.Д.
14.08.19