Справа№ 522/10670/14-ц
Провадження № 6/522/1079/19
15 серпня 2019 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Свяченої Ю.Б.
при секретарі - Шеян І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі подання приватного виконавця Парфьонова Георгія Володимировича виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -
До Приморського районного суду м. Одеси з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 звернувся приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Парфьонов Г. В., зазначаючи, що на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження АСВП № 57942673 з примусового виконання виконавчого листа №522/10670/14-ц виданого 19.07.2017 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 458800 грн та 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 29036, 38 грн.
Посилаючись на ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», заявник просить суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 до погашення нею заборгованості за вищевказаним судовим рішенням.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 липня 2019 року відмовлено у допуску адвоката приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Парфьонова Г. В. Оголошено перерву на 15 серпня 2019 року.
У судове засідання 15 серпня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Парфьонова Г. В. не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомляв.
Згідно ч. 6 ст. 441 ЦПК України суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Парфьонова Г. В. необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно Конституції України, ЦПК України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Європейський суду з прав людини, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Так, згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є :
- дія неврегульованих зобов'язань
- ухилення від виконання зобов'язань, покладених на громадянина судовим рішенням.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Зазначене узгоджується із ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5.
Як визначено Судовою практикою щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» Верховного Суду України від 01.02.2013 року ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», позначає такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків; на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Судом встановлено, що на що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. знаходиться виконавче провадження АСВП № 57942673 з примусового виконання виконавчого листа №522/10670/14-ц виданого 19.07.2017 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 458800 грн та 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 29036, 38 грн.
Постановою приватного виконавця Парфьонова Г.В. від 18.12.2018 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа виданого Приморським районним судом м. Одеси від 13 грудня 2016 року.
Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є дія неврегульованих зобов'язань.
П. 8 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачено, що на Державну прикордонну службу України покладається також запобігання та недопущення виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством тимчасово обмежено у праві виїзду з України.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Таким чином, законом передбачено санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 ЗУ « Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Частиною 1 ст. 28 ЗУ « Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Надані суду матеріали подання не містять підтвердження надсилання приватним виконавцем копії постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 .
Частиною 6 ст. 441 ЦПК України встановлений обмежений строк розгляду подання на протязі десяти днів та за обов'язкової участі приватного/державного виконавця . Судом неодноразово направлялись судові повістки про час та місце розгляду подання на адресу приватного виконавця зазначеної у поданні. Однак, всупереч вимогам ч. 6 ст. 441 ЦПК України приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г.В. у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомляв, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав, тому, виходячи лише з матеріалів подання, суд позбавлений можливості повно та всебічно з'ясувати обставини справи.
Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5, пеердбачено, що подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням повинно містити, зокрема, докази підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
«Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. («Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» Верховного Суду України від 01.02.2013 року).
Як вбачається із висновків Верховного Суду України, зроблених на підставі вищевказаних вимог закону та судової практики розгляду спірного питання особа може бути обмежена у праві виїзду за межі держави за наявності доведеності суду:
- факту невиконаного зобов'язання за рішенням суду
- об'єктивно наявного факту умисного ухилення боржника від виконання рішення суду
- наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Так, в поданні державний виконавець вказує, що боржник ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконує та від виконання рішення суду ухиляється.
Докази, які свідчили б про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього в матеріалах подання відсутні, докази отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження також не містяться в матеріалах справи.
Лише факт невиконання боржником самостійно зобов'язань (наявність встановленого судом неврегульованого зобов'язання) не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання покладених зобов'язань та про намір боржника вибути за межі України з цією метою.
Крім того, наміру боржника вибути за межі України задля ухилення від виконання зобов'язання також з матеріалів справи не вбачається, тим більше зважаючи на те, що відомості про перетинання державного кордону боржником відсутні.
Оскільки суд має повноваження щодо обмеження у праві виїзду боржника виключно у випадку його ухилення від виконання рішення суду, а належних доказів цілеспрямованого ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення на час подання заявником не надано, як і доказів наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання виконавчого напису, суд вважає, що подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника є необґрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню.
Тому, на підставі наведеного, керуючись ст. 260. 353, 354, 441 ЦПК України, суд, -
В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Пафьонова Георгія Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 15 днів з моменту отримання її копії.
Повний текст ухвали складено 19 серпня 2019 року
Суддя Ю.Б.Свячена