Справа № 521/8883/19
Провадження №2/521/3198/19
22 серпня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Поліщук І.О.,
при секретарі - Юраш К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною 01 квітня 2019 року, номер в реєстрі 7492, з пропозицією звернення стягнення з громадянки України ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваним виконавчим написом було запропоновано стягнути з неї на користь відповідача заборгованість за кредитним договором № 300794197101 від 19 березня 2017 року у сумі 21746 (двадцять одна тисяча сімсот сорок шість) гривень 16 копійок. При цьому позивач зазначає, що в порушення вимог ст.88 «Про нотаріат», нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис № 7492 на підставі заяви про приєднання № 300794197101 від 19.03.2017 року до Договору банківського обслуговування фізичних осіб з ПАТ « Першим Український Міжнародний Банк», який є договором приєднання у розумінні ч.1 ст.634 ЦК України. У заяві про приєднання № 300794197101 від 19.03.2017 року не зазначено, що вона є самостійним кредитним договором. Крім викладеного згідно з приписами чинного законодавства виконавчі написи вчиняються на оригіналах документів, що встановлюють заборгованість, а не на окремому спеціальному бланку нотаріального документа. Таким чином Банком надано не оригінал кредитного договору, а лише одну із його складових частин, з якої неможливо встановити, яким чином та за що нараховуються неустойка, з якого дня у Банку виникає право на примусове стягнення боргу у випадку не виконання позичальником своїх зобов'язань. Таким чином виконавчий напис вчинено нотаріусом згідно з складовою частиною до договору приєднання, яка не є самостійним кредитним договором. Адреса боржника зазначена у виконавчому написі № 7492 не відповідає адресі, яку вказано Позивачем у заяві про приєднання № 300794197101 від 19.03.2017 р., а саме: місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 . Письмової вимоги про усунення порушень умов кредитного договору Позивачем від Банку не отримувалось, вона була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги Банку, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення,тому приватний нотаріус не міг мати безспірних доказів наявності визначеної суми боргу. Про існування заборгованості та її розмір Позивачу стало відомо від Приватного виконавця 23.05.2019 року. Зазначені обставини стали приводом для звернення до суду з позовом.
Представник позивачки в судове засідання не з'явився, надав до канцелярії суду заяву в якій просив провести розгляд справи за відсутності позивачки та її довірителя.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надавав.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна - відзиву на позовну заяву не подала, свої позицію з приводу предмету спору не висловила. 01 липня 2019 року до канцелярії суду надійшло від третьої особи клопотання про розгляд справи у її відсутності «з урахуванням фактичних відносин» і проханням «постановити рішення згідно чинного законодавства».
Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК).
Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Достовірними, відповідно до ст.79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріалами справи встановлено, що 01 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис, номер за реєстром 7492, яким було запропоновано стягнути з позивача на користь відповідача заборгованість за кредитним договором № 300794197101 від 19 березня 2017 року у сумі 21746 ( двадцять одна тисяча сімсот сорок шість) гривень 16 копійок.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Враховуючи це, суд погоджується з доводом позивача про те, що для вчинення оскаржуваного виконавчого напису Банк не надав документів, які «підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем» в розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат».
Надаючи оцінку поняттю «безспірність заборгованості» в розумінні ст.88 ЗУ «Про нотаріат», суд враховує правові позиції, висловлені Верховним судом при розгляді даної категорії справ, зокрема у постановах від 05 березня 2018 року у справі №756/11960/15-ц, від 07 лютого 2018 року по справі №204/4071/14-ц та від 12 квітня 2018 року по справі №761/32388/13-ц.
Так, згідно думки Верховного суду, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Згідно з приписами ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат» та ч. 2 глави 12. глави 16 Порядку №296/5, розділу 2 Переліку № 1172 затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а саме: надаються оригінал нотаріально посвідченого договору та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з Переліком, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Отже заява про приєднання № 300794197101 від 19.03.2017 р., на якому зроблено виконавчий напис нотаріуса не є нотаріально посвідченою угодою. Із вказаних норм права вбачається, що така заборгованість або інша відповідальність боржника має бути безспірною і не потребує додаткового доказування, отже зазначена в нотаріальному напису заборгованість потребує доказуванню, оскільки в ньому зазначається заборгованість за відсотками,заборгованість з пені, заборгованість з комісії що не є безспірним боргом, а також заборгованість строкова теж не є безспірною оскільки боржником здійснювались платежі за кредитним договором
Матеріалами справи підтверджується, що виконавчий напис № 7492 видано на підставі заяви про приєднання № 300794197101 від 09.03.2017 р. до Договору банківського обслуговування фізичних осіб з ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», який є договором приєднання у розумінні ч.1 ст. 634 ЦК України.
У заяві про приєднання № 300794197101 від 19.03.2017 р. не зазначено, що вона є самостійним кредитним договором. Таким чином Банком надано не оригінал кредитного договору, а лише одну із його складових частин, з якої неможливо встановити, яким чином та за що нараховуються неустойка, з якого дня у Банку виникає право на примусове стягнення боргу у випадку не виконання позичальником своїх зобов'язань.
Відповідно до п. б) розділу 2 Переліку № 1172 для одержання виконавчого напису додаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Заява приєднання № 300794197101 від 19.03.2019 р. передбачає щомісячне погашення заборгованості позичальником шляхом сплати щомісячного платежу до 21 числа кожного календарного місяця, тому право вимоги кредитора починається окремо по кожному простроченому щомісячному платежу, починаючи від дня, коли відбулося це порушення.
Оскільки, помісячний розрахунок заборгованості відсутній, тому неможливо з'ясувати, у якому місяці вона виникла, чи відбувалися погашення заборгованості.
Відповідно до п. 4 гл. 16 Порядку виконавчий напис має містити найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувана; найменування та місце проживання
(місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб). Адреса боржника зазначена у виконавчому написі № 7492 не відповідає адресі, яку вказано Позивачем у заяві про приєднання № 300794197101 від 19.03.2017 р., а саме: місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 .
Крім того, в п. 2.2 глави 16 Порядку №296/5, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Судом встановлено, що письмової вимоги про усунення порушень умов кредитного договору Позивачем від Банку не отримувалось, вона була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги Банку, або ж виконати їх. Зазначені обставини не можуть свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення, тому приватний нотаріус не міг мати безспірних доказів наявності визначеної суми боргу.
Враховуючи встановлені вище обставини, суд погоджується з доводом позивача про порушення при вчиненні виконавчого напису вимог законодавства України (ст.88 ЗУ «Про нотаріат») щодо безспірності заборгованості, на стягнення якої вчиняється може бути вчинений виконавчий напис.
Крім того, суд зазначає наступне.
Оскаржуваний виконавчий напис вмотивований зокрема посиланням на п.2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Вказаний пункт передбачає вчинення виконавчих написів на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями та був внесений до вказаного Переліку Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»
Водночас, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною вказану Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині зокрема можливості вчинення виконавчого напису стягувача для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року вказану постанову залишено без змін. Постановою Великої палати Верховного суду від 20 червня 2018 року постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін.
Згідно ч.2 ст.13 ЗУ «Про судоустрій» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Згідно статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеним, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений всупереч рішенню суду (Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі №826/20084/14) та з посиланням на підставу його вчинення, яка втратила чинність на підставі цього рішення суду - п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Наведений факт є самостійною підставою для задоволення позову та визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Аналогічна позиція викладена у судових рішеннях судів апеляційної інстанції (постанови Апеляційного суду міста Києва від 01.02.2018 року у справі №761/29661/16-ц, від 27.02.2018 року у справі №753/4424/17, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 року у справі №914/3141/16, постанова Апеляційного суду Вінницької області від 10.07.2018 року у справі №53/187/18, постанова Апеляційного суду Волинської області від11.02.108 року у справі №161/16303/17, постанова Апеляційного суду Рівненської області від 18.04.2018 року). Рішень судів касаційної інстанції щодо завершення касаційного перегляду вказаних рішень не виявлено.
Також суд вважає вірним проведене позивачем визначення відповідача у справі, з огляду на наступне. Відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. Актуальність вказаної позиції підтверджується судовими рішеннями Верховного суду, що містять посилання неї (постанова ВС від 18.09.2018 року). Враховуючи це, позов був обґрунтовано пред'явлений до стягувача за оскарженим виконавчим написом, а саме - до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк».
З цих підстав суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржуваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст.88 Закону України «Про нотаріат», ч.2 ст.13 ЗУ «Про судоустрій», ст.129-1 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 77, 79, 80, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною 01 квітня 2019 року, номер в реєстрі 7492, з пропозицією звернення стягнення з громадянки України ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк заборгованості в розмірі - 21746 ( двадцять одна тисяча сімсот сорок шість ) тисяч 16 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14282829) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 785 ( сімсот вісімдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками процесу до Одеського апеляційного суду в тридцятиденний термін. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
22.08.19