Справа №521/6041/19
Провадження №2/521/2749/19
21 серпня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Поліщук І.О.,
при секретарі - Юраш К.Ю. ,
розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 155 091, 87 грн. у рахунок погашення боргу з урахуванням процентів на день ухвалення рішення по справі та стягнути судові витрати. В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що між нею та ОСОБА_2 був укладений договір позики, який був оформлений у вигляді розписки. Відповідно до розписки позивачкою було позичено 3000 доларів США, відповідач брав гроші на три місяці та повинен був повернути гроші через три місяці в повному обсязі з урахуванням процентів. За договором позики від 01.07.2018 року, який оформлений у вигляді розписки, вказано, що за користування коштами в сумі 3000 доларів США, відповідач зобов'язується сплачувати проценти у розмірі 10% щомісячно. Оскільки сума процентів за користування коштами впродовж 9 місяців становить 73 464,57 гривень, просить стягнути вказану суму з відповідача. Позивачка вказує, що в усній формі вимагала повернути гроші, на що відповідач пообіцяв повернути їй борг, однак до теперішнього часу взяті на себе зобов'язання не виконав, що стало причиною для звернення з даним позовом до суду.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги своєї довірительки підтримала, зазначивши, що на задоволенні позову наполягає та просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 155 091, 87 грн. у рахунок погашення боргу з урахуванням процентів на день ухвалення рішення по справі, що станом на 01.04.2019 року - сума боргу за договором позики від 01.07.2018 року складає 81 627,03 грн., що еквівалентно 3000 доларів США. Остаточний розмір суми боргу за договором позики від 01.07.2018 року з урахуванням процентів за користуванням коштами становить: 81 627,03 грн. + 73 464, 57 грн. = 155 091,87 грн.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
В підготовчому судовому засіданні інтереси відповідача представляв адвокат Форостенко Олександр Олександрович, який проти задоволення позову заперечував, подавши відзив на позовну заяву. У відзиві сторона відповідача звертає увагу, що з розписки, яку надала позивачка вбачається, що ОСОБА_2 , особа без адреси реєстрації, паспортних даних та ідентифікаційного коду, бере у когось без адреси реєстрації, паспортних даних та ідентифікаційного коду, грошові кошти на три календарних місяці під 10% в місяць та зобов'язується повернути грошові кошти в повному об'ємі. У кого він ці кошти бере та яке відношення до цих грошових коштів має позивачка із розписки не вбачається, оскільки розписка закінчується реченням наступного змісту « И через три месяца вернуть денежную сумму в полной сумме» далі йде нове речення після крапки «.», яке починається словами « ОСОБА_1 ». На цьому вся розписка закінчується, та яке правове становище у ОСОБА_3 чи ОСОБА_1 абсолютно незрозуміло у цій розписці, оскільки вона може бути як поручителем по даній розписці, так і лише свідком факту написання розписки, однак не отримання коштів, оскільки у розписці написано «беру», а не отримав, також в розписці не вказано, у кого ці грошові кошти отримані. У даній розписці сторона позикодавця взагалі не вказана, а розписка, як документ - не являється цінним папером на пред'явника. Сторона відповідача вказує, що в розписці не вказано і місце виконання чи укладання договору, що є грубим порушенням вимог до укладання договорів. Так само не вказано ідентифікаційних даних сторін договору: а ні позикодавця, ані позичальника. Представник відповідача вказує на грубе порушення вимог ч.1 ст. 533 ЦК України, оскільки грошове зобов'язання мало бути вказано у національній валюті України, тобто у гривні. Якщо грошове зобов'язання вказано в іноземній валюті, то має бути зазначено еквівалент у гривні, що також зроблено не було. У позовній заяві позивачка вимагає сплатити кошти у гривні, однак порахувала еквівалент на дату звернення до суду, а не на кожну дату, коли відповідач начеб то повинен їй був оплачувати кошти. Крім того, як стверджує представник відповідача, до матеріалів позовної заяви позивач не надала індивідуальну ліцензію на право здійснення валютних операцій, оскільки кошти вона дала начеб то у доларах США, та ще й під 10% у місяць, а відтак повинна була б отримати ліцензію відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст. 192 ЦК України, яка зазначає, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Крім того, у зазначеній розписці не вказано, що грошові кошти отримані у повному обсязі відповідачем та ним перераховані. Все це свідчить про недоведеність вимог позивача у його праві на отримання коштів за цією розпискою.
В судове засідання призначене до розгляду на 14.08.2019 року представник відповідача адвокат Форостенко О.О. не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи за узгодженням сторін перенесено на 21 серпня 2019 року.
В судове засідання призначене до розгляду на 21.08.2019 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Таким чином, вислухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що саме 01 липня 2018 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно якого відповідач отримав від позивачки в борг грошову суму у розмірі 3 000 (три тисячі доларів США), які останній зобов'язався повернути через три місяці в повному обсязі з урахуванням процентів. В підтвердження укладання договору позики відповідач власноручно написав розписку, в якій вказується, що «Я, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 беру грошову суму в розмірі 3 000 $ (три тисячі доларів США) на три календарних місяці під 10% в місяць. Зобов'язуюсь виплачувати кожний місяць проценти. Та через три місяця повернути грошову суму в повній сумі. ОСОБА_1 ». У розписці ОСОБА_2 власноруч вказав дату написання розписки - 01.17.2018 року та поставив свій підпис.
Згідно ч. 1 ст. 251 ЦК України cтроком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України cтрок визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі, або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Отже за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Таким чином, договір позики є укладенним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів саме у борг. Отже у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046,1047 ЦК України необхідно встановити наявність між позивачем та відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа,на підставі якого доказується факт укладення договору позики та його умов.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Верховний Суд України у Постанові від 18 січня 2017 року по цивільній справі № 6-2789цс16 та у Постанові від 18 вересня 2013 року по цивільній справі № 6-63цс13 висловив правову позицію, у якій зазначив, що, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. В контексті даної правової норми обов'язковими реквізитами боргового документу є власноручний підпис позичальника,його уповноваженого представника, а факультативними - дата, місце видачі, вказівка про свідків тощо.
З цих підстав суд робить висновок про те, що представлена позивачкою на підтвердження укладання договору позики між ним та відповідачем розписка позичальника, свідчить про виникнення між сторонами правовідносин, які регулюються положеннями цивільного законодавства щодо договорів позики. Таким чином між сторонами був укладений договір позики грошей на визначений термін. За умовами даного договору позивачка передала відповідачу зазначену грошову суму у позику, а відповідач зобов'язався, відповідно, повернути отримані кошти готівкою.
Верховний Суд України у Постанові від 01 березня 2017 року по цивільній справі № 6-284цс17 висловив аналогічну правову позицію, у якій зазначив, що…сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу. Ураховуючи умови договору та положення статті 533 ЦК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення суми боргу, відповідно до умов договору та положень цієї норми, визначену за курсом долара США станом на день ухвалення судового рішення, як зазначено у позовних вимогах. У позовній заяві ОСОБА_1 наполягала на стягненні з відповідача суми боргу саме у гривневому еквіваленті, тому суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивачки гривневий еквівалент - 3000 доларів США переданих у борг відповідачу 01.07.2018 року, визначений у відповідності до курсу НБУ станом на день прийняття судом рішення по справі.
Згідно офіційного Повідомлення НБУ «Про офіційні курси гривні до іноземної валюти» курс долару США до гривні України встановлений НБУ на 21 серпня 2019 року становить 25,13 грн. за 1 долар США, отже на цю дату еквівалент грошової суми в розмірі 3 000 (трьох тисяч) доларів США дорівнює - 75 390 (сімдесят п'ять тисяч триста дев'яносто ) гривень 00 копійок. В контексті статі 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Судом встановлено, що після спливу трьох місячного строку з дати отримання грошової позики у розмірі 3 000 доларів США, відповідач не повернув борг позивачці в добровільному порядку. З зазначених вище підстав суд присуджує до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму у 75 390 (сімдесят п'ять тисяч триста дев'яносто) гривень 00 копійок, що є грошовим еквівалентом - 3 000 доларів США.
Стосовно позовних вимог про стягнення процентів за користування позикою, за умовами договору позики, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 536 ЦК України, «за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства».
Частиною першою ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судом досліджувалася письмова розписка відповідача ОСОБА_2 , яка підтверджує факт отримання ним грошової суми в борг від позивачки у розмірі - 3 000 доларів США. Зі змісту розписки вбачається, що 3 000 тисячі $ (три тисячі) доларів передаються під 10% щомісячно на протязі трьох місяців. Тобто на виконання умов договору позики, який укладався на три місяці, від подач має сплатити позивачу 10% від суми позики в місяць за користування чужими грошима.
Суд встановив, що розрахунок процентів повинен проводитись наступним чином: 10% з суми 75 390, 00 грн. складає - 7 539,00 грн., що в свою чергу помножується на три місяці, що передбачено розпискою та складає - 22 617,00 грн..
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивачка заявляла вимоги про застосування правил статті 625 ЦК України. На задоволенні вимоги про нарахування процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання також наполягала і представник позивача адвокат Нестеренко Г.О..
Судом встановлено, що строк дії договору позики укладеного між сторонами на три місяці, сплив 01.10.2018 року, тому з 01.10.2018 року по 15.08.2019 року на суму боргу, яку своєчасно не повернув відповідач, має бути нараховані 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, як передбачено правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України. З 01.10.2018 року по 21.08.2019 року сплило 10 місяців та 20 днів (324 дні) тому розмір 3% річних розрахується за наступною формулою 75 390 гривень ( сума боргу) х 3х 324 (кількість днів прострочення) : 365: 100 = 2007 гривень 64 копійки.
Судом встановлено, що позивачкою передано в борг відповідачу грошову суму у розмірі - 3000 доларів США. Разом з тим вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції. Однак позивачем, у даному процесі не заявлено позовних вимог щодо стягнення трьох відсотків річних за правилами ст. 625 ЦК України.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивачки загальної суми боргу за договором позики, фактично укладеним 01 липня 2018 року у розмірі 75 960 (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, що є грошовим еквівалентом - 3 000 доларів США, процентів за користування грошима за період з 01.07.2018 року по 01.10.2018 року, розмір яких визначено договором ( 10% від суми позики) у загальному розмірі - 22 617,00 гривень, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 2007 (дві тисячі сім) гривень 64 копійки , що становить разом 100 014 гривень 64 копійки (сто тисяч чотирнадцять) гривень 64 копійок.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково на суму 100 014, 64 гривень, суд присуджує до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 частково суму сплаченого позивачкою судового збору у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 14 копійок.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України,ст.ст. 251, 252, 254, 524, 526, 530, 533, 536, 612, 625, 631, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 21 червня 2002 року), суму боргу за договором позики від 01 липня 2018 року у загальному розмірі - 100 014 гривень 64 копійки (сто тисяч чотирнадцять) гривень 64 копійок, що складається з суми у розмірі 75 960 (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, що є грошовим еквівалентом - 3 000 доларів США; процентів за користування грошима за період з 01.07.2018 року по 01.10.2018 року, розмір яких визначено договором ( 10% від суми позики) у загальному розмірі - 22 617,00 гривень; 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 2007 ( дві тисячі сім) гривень 64 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 21 червня 2002 року) частково суму сплаченого судового збору у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 14 копійок.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в тридцятиденний термін.
Повний текст рішення виготовлено 21 серпня 2019 року.
Головуючий:
21.08.19