Справа № 383/855/18
Номер провадження 3/383/439/19
21 серпня 2019 року суддя Бобринецького районного суду Кіровоградської області Бондаренко В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП, -
15.08.2019 року до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з Бобринецького ВП Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП №598398 від 09.08.2018 року, 09.08.2018 року о 10:30 год. ОСОБА_1 вчинив сімейну сварку зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_4 під час якої ображав її грубою нецензурною лайкою, в АДРЕСА_2, чим порушував громадський порядок та скоїв психологічне насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_4 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не визнав та пояснив суду, що 09.08.2018 року приїхав до домоволодіння по АДРЕСА_2 за особистими речами. Його дружина ОСОБА_4 вчинила сварку та намагалася вчинити бійку. Протокол про адміністративне правопорушення містить дописи з приводу місця вчинення правопорушення та характеру насильства. Нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_4 не виражався.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Паіцика О.В. в судовому засіданні пояснив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч1 ст.173-2 КУпАП, оскільки останній нецензурною лайкою в адресу колишньої дружини не виражався, сварка виникла з колишньою дружиною з приводу поділу майна подружжя, тобто у ОСОБА_1 був відсутній будь-який умисел на завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої. Вважає, що складення відносно ОСОБА_1 вказаного протоколу про адміністративне правопорушення є способом здійснення на нього тиску у зв'язку існуванням між ОСОБА_1 на його колишньою дружиною великою кількістю цивільних спорів, зокрема з приводу поділу майна подружжя. Просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши протокол у справі про адміністративне правопорушення та надані докази, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достатніми доказами, з наступних підстав.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_4 09.08.2018 року близько 10:30 год. вона знаходилась на роботі та в цей час до неї зателефонувала донька ОСОБА_7 та повідомила, що до них додому приїхав колишній чоловік ОСОБА_1 та почав виносити з будинку речі, а саме свій одяг, коври, диван, телевізор, а також повиносив з гаража болгарку, дрельку та інші інструменту. Після чого вона відразу прийшла додому та зателефонувала на лінію «102» (а.с.4).
Згідно заяви ОСОБА_4 остання просить притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який 09.08.2018 року приблизно 10:30 год. грубою нецензурною лайкою в її бік та її дітей (а.с.3);
Згідно копії заяви про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 від 13.08.2018 року 09.08.2018 року він прибув до належного йому на праві приватної власності будинку за адресою: АДРЕСА_2 , за своїми особистими речами, де помітив відсутність його техніки в дворі та гаражі. Також у своїй кімнаті виявив відсутність особистих коштів, виробів із золота та одяг. Після розмови з приводу майна його колишня дружина ОСОБА_4 почала його ображати нецензурною лайкою, а коли повернувся і пішов на вихід з будинку вона вдарила його чимось важким по потилиці у наслідок чого в нього запаморочилось в голові та почала виштовхувати його з будинку. У дворі в цей час стояв його батько ОСОБА_8 та брат ОСОБА_9 . На його запитання ОСОБА_4 почала його ображати нецензурною лайкою та кинулась до нього битись та розірвала йому рубашку (а.с.22-23). За заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 13.08.2018 рокуухвалою слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2018 року зобов'язано внести відомості до ЄРДР (а.с.25-27) та 30.08.2018 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом виявлення 09.08.2018 року ОСОБА_1 відсутності спільно нажитого майна до розлучення з ОСОБА_4 в домоволодінні, яке належить йому на праві приватної власності та розташоване за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу з ЄРДР №12018120110000377 (а.с.24);
За змістом письмових пояснень свідка ОСОБА_8 , 09.08.2019 року приблизно о 10 год. 00 хв. спільно з ОСОБА_1 під'їхали до його будинку по АДРЕСА_2 , щоб вивезти особисті речі останнього. ОСОБА_1 заглянув в гараж і в сарай та повідомив, що відсутня належна йому техніка, а на подвір'ї відсутній трактор. Разом з ОСОБА_1 зайшли до будинку, де останній почав складати свій одяг та сказав, що частина речей відсутня та відсутні грошові кошти, які відклав для сплати орендної плати та вироби із золота та срібла. Коли ОСОБА_1 почав складати свій одяг до автомобіля прийшла колишня дружина останнього ОСОБА_4 , яка почала на них кидатися, штовхати та ображати, розірвала йому сорочку. Коли ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_4 , що відсутні його коштовності, гроші, дорогий одяг та техніка, вона сказала, що все в будинку та на подвір'ї належить лише їй, та в цей час почала наносити удари ОСОБА_1 . Коли виходили з будинку ОСОБА_4 продовжувала наносити удари ОСОБА_1 , ОСОБА_1 не наносив ніяких ударів ОСОБА_4 , а лише закривався від її ударів. На вулиці ОСОБА_4 продовжувала їх ображати та почала погрожувати фізичною розправою (а.с.16).
За змістом письмових пояснень свідка ОСОБА_9 , 09.08.2018 року приблизно о 10 год. 00 хв. йому зателефонував ОСОБА_1 та попросив під'їхати до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та допомогти вивезти його особисті речі. Приїхавши через декілька хвилин він побачив біля подвір'я домоволодіння за вказаною адресою, ОСОБА_1 , його батька ОСОБА_8 та його колишню дружину ОСОБА_4 , яка ображала ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , виражалась в їх адресу нецензурною лайкою та кричала, що він не має права взагалі виходити з будинку, а всі речі, що є в будинку і на подвір'ї є тільки її власністю і вона буде розпоряджатися вказаними речами. ОСОБА_4 категорично відмовлялась повертати ОСОБА_1 будь-які речі і повністю заперечувала право ОСОБА_1 взагалі заходити до будинку. При цьому, ОСОБА_4 видирала у ОСОБА_1 речі одягу, які останній складав в автомобіль (а.с.17)
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зі змісту даної правової норми вбачається, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності тільки у разі вчинення дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 173-2 передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП полягає у вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо).
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення містить допис про порушення ОСОБА_1 громадського порядку, що є ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП «Дрібне хуліганство». Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Елементом суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.
Надані на розгляд адміністративні матеріали, не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 виражався грубою нецензурною лайкою з метою порушення громадського порядку.
Надані на розгляд матеріали не містять доказів на підтвердження ознак психологічного насильства вчиненого саме з метою навмисного спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, якими могла завдаватись або завдана шкода психічному здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, між колишнім подружжям на грунті поділу майна виник конфлікт, але завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої чи можливість завдання такої шкоди будь-якими доказами не доведено, а з письмових пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , а також заяви останньої вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виникла обопільна сварка з приводу поділу майна. Вказана обставина спростовує існування умислу ОСОБА_1 на вчинення психологічного насильства відносно ОСОБА_4 з метою навмисного спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, якими могла завдаватись або завдана шкода психічному здоров'ю.
Згідно п.7 Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року N 1376 (далі - Інструкція), не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України, та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, адже у протилежному випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст. 213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи.
Як передбачено положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р. «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Аналогічна норма міститься й в ст. 62 Конституції України.
Як вказано у справах «Малофеева проти Pocії» рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Pocії» заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За змістом вимог ст. 256, ч. 1 ст.257 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 р., та «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 р. неодноразово вказувалось, що «оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій».
За змістом ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.
Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, адже у протилежному випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст.213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи.
При цьому оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення є необхідним застосування положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодних свідків події, та до матеріалів справи, не долучено належних доказів на основі яких у визначеному законом порядку можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Надані на розгляд адміністративні матеріали, у тому числі і письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за своїм змістом є протилежними та суперечливими. Незважаючи на те, що вказана справа поверталась для доопрацювання до Бобринецького ВП Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області, однак всебічного та об'єктивного розслідування вказаної події проведено не було.
За таких умов, межі та повноваження розгляду вичерпано, відтак виходячи з принципу юридичної визначеності рішення приймається на підставі наявних обставин, які у своїй сукупності переконливо свідчать про відсутність прямого умислу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні домашнього насильства.
Таким чином, матеріали адміністративного провадження не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 , які б переконливо вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та настання для потерпілої особи наслідків, зазначених у цій статті.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.284 КУпАП при наявності обставин, передбачених ст.247 КУпАП, виноситься постанова про закриття справи.
За викладених обставин суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП не доведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 245, 247, 251, 256, 252, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати не винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення, а провадження по справі за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити.
Постанова судді набирає чинності після закінчення строку подання скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Бобринецький районний суд Кіровоградської області.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Суддя В.В. Бондаренко