12 серпня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/361/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.
Розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ
до відповідача Фізичної особи - підприємця Кушніра Василя Омеляновича, АДРЕСА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство "Укрриба", вул. Тургенєвська, 82-А, м. Київ
про стягнення заборгованості у розмірі 26 743,77 грн, згідно договору оренди індивідуального визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 27.06.2017 за №1228.
За участю учасників справи:
від позивача: Ткач Р.М. - представник (довіреність №03 від 24.06.2019);
від відповідача: не з"явився;
від третьої особи: не з"явився.
Судові процедури
Представнику позивача роз'яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.
Сторони, за правилами статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.
В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
Учаснику судового процесу оголошено склад суду.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.
Суть справи.
07 червня 2019 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Кушніра Василя Омеляновича про стягнення заборгованості у розмірі 26 743,77 грн, з яких: 14 156,39 грн борг по орендній платі, 9130,54 грн пеня та 3456,84 грн штраф.
Відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 12.06.2019 відкрито провадження у справі №921/361/19 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 04.07.2019.
Також, відповідно до статті 50 ГПК України, ухвалою суду від 12.06.2019 залучено до участі у справі №921/361/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство "Укрриба".
04.07.2019 заявник звернувся до суду із клопотанням про заміну позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області на його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (вх. №11645).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.08.19 здійснено замінено позивача у справі №921/361/19 - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14037372) на його правонаступника - Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (код ЄДРПОУ 42891875).
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Розгляд справи по суті.
У судовому засіданні - 04.07.2019 розпочато розгляд справи по суті.
Протокольними ухвалами від 04.07.2019 та від 08.08.2019 відкладено судове засідання відповідно на 08.08.2019 та на 12.08.2019, про що повідомлено учасників справи, відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України.
При розгляді справи по суті, суд з'ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача.
У судовому засіданні 12.08.2019, після з'ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Аргументи сторін
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов'язання за договором оренди індивідуального визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 27.06.2017 за №1228.
Представник позивача в судове засідання - 12.08.2019 з"явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд задоволити позов.
Заперечення відповідача.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи).
Пояснення третьої особи.
Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, вимог ухвали суду не виконала, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи).
Відповідно до частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представників відповідача та третьої особи не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без їх участі, за наявними у ній матеріалами.
Також, беручи до уваги, що учасники справи, зокрема відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами на подання відзиву та третя особа - на подання пояснення щодо позову, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, відповідач та третя особа не позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами щодо даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
27.06.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (як, Орендодавець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Кушніром В.О . (як, Орендар/відповідач) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1228, відповідно до п.1.1. якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно: гідротехнічні споруди ставу Заложці №5, інвентарний №330, реєстровий №25592421.79.ААЕЖАЖ614, площею 183,06 га, що розташовані в смт . Залізці Зборівського району Тернопільської області, водозабірну споруду, інвентарний №341, реєстровий №25592421.79.ААЕЖАЖ570, підводну споруду, інвентарний №342, реєстровий №25592421.79.ААЕЖАЖ599, що розміщені за межами населеного пункту Зборівського району Тернопільської області та перебувають на балансі ДП "Укрриба", ціна яких визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.01.2017 і становить за незалежною оцінкою 184 950,00 грн без ПДВ.
Майно передається в оренду з метою розведення прісноводної товарної риби (п.1.2. Договору).
Згідно із п.2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання його сторонами та акта приймання-передавання майна.
Орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень 2017 року) - 9720 грн Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна оплата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.6. Договору).
У відповідності до п. 3.7. Договору сторони узгодили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п. 3.8. Договору).
Пунктами 3.10., 3.11. Договору сторони узгодили, що зобов'язання Орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі трьохмісячної орендної плати (в сумі 29160 грн), який вноситься в рахунок орендної плати за останні три місяці оренди.
У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
У відповідності до п. 5.2. Договору на Орендаря покладено обов'язки, зокрема: протягом місяця після підписання Договору внести завдаток, передбачений цим Договором. Завдаток стягується до державного бюджету і Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 цього Договору. Після закінчення основного строку Договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останні три місяці з урахуванням внесеного Орендарем завдатку. У разі порушення Орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він має відшкодовувати державному бюджету і Балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку. Якщо в разі дострокового припинення Договору за згодою Сторін сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені Договором платежі за період фактично оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати.
Згідно п. 5.3. Договору Орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним.
У разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу (п.5.10. Договору).
Згідно із п.п.7.1., 7.2. Договору, Орендодавець зобов'язується: передати в оренду майно згідно з цим Договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим Договором; не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього Договору.
Розділом 8 Договору визначено права Орендодавця, зокрема, п.8.1. Орендодавцю надано можливість контролювати з можливим залученням Балансоутримувача виконання умов договору та використання майна, переданого в оренду за договором, і у разі необхідності спільно з Балансоутримувачем вживати відповідних заходів реагування.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно чинним законодавством України. Орендодавець не відповідає за зобов'язаннями Орендаря, Орендар не відповідає за зобов'язаннями Орендодавця, якщо інше не передбачено цим Договором. Орендар відповідає своїми зобов'язаннями і за зобов'язаннями, за якими він є правонаступником виключно власним майном (п.п.9.1.-9.3. Договору).
Даний Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 27 червня 2017 року по 26 травня 2020 року включно (п.10.1. Договору).
Згідно п. 10.2. Договору умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов'язань Орендаря щодо орендної плати до виконання зобов'язань.
Зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди Сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною (п. 10.3. Договору).
Згідно п. 10.9. Договору сторони погодили, що у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом 3 (трьох) робочих днів повертається орендарем Балансоутримувачу.
Якщо Орендар не виконує обов'язок щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення, порядок нарахування та сплати якої передбачено розділом 3 даного Договору. Укладаючи даний договір, сторони дійшли до взаємної згоди та наголошують на тому, що положення ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців від дня, коли таке зобов'язання мало бути виконане, не розповсюджується на строк нарахування неустойки, яку Орендодавець, відповідно до умов даного пункту та приписів ст. 785 Цивільного кодексу України, має право нараховувати та вимагати до сплати від Орендаря ( п. 10.11. Договору).
Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.
Факт виконання позивачем та отримання відповідачем майна, свідчить акт приймання - передання нерухомого майна від 27.06.2017, згідно якого Регіональне відділення фонду державного майна по Тернопільській області - Орендодавець, Балансоутримувач - Державне підприємство "Укрриба", згідно договору оренди №1228 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 27.06.2017 передали в строкове платне користування, а орендар - фізична особа - підприємець Кушнір Василь Омелянович прийняв державне окреме індивідуально визначене майно: гідротехнічні споруди ставу Заложці № 5, інвентарний номер 330, реєстровий номер 25592421.79.ААЕЖАЖ614, площею 183,06 га смт. Залізці, Зборівського району, Тернопільської області, водозабірну споруду, інвентарний номер 341, реєстровий номер 25592421.79.ААЕЖАЖ570, підводну споруду, інвентарний номер 342, реєстровий номер 25592421.79.ААЕЖАЖ599, що розміщені за межами населеного пункту Зборівського району, Тернопільської області та перебувають на балансі ДП "Укрриба", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25592421. Стан майна на момент укладення договору придатні для риборозведення та потребують проведення поточних ремонтів за узгодженим висновком Балансоутримувача і Орендаря.
Даний акт підписаний усіма повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень та застережень.
Як зазначає позивач, оскільки, використовуючи об'єкт оренди Фізична особа - підприємець Кушнір Василь Омелянович допускав систематичне порушення умов Договору в частині здійснення орендних платежів до Державного бюджету України, у 2018 році Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільські області подано позов до Господарського суду Тернопільської області до відповідача Фізичної особи - підприємця Кушніра Василя Омеляновича про дострокове розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №1228 від 27.06.2017 та стягнення в дохід Державного бюджету України заборгованості в сумі 54517,34 грн.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2019 у справі №921/432/18 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області до відповідача Фізичної особи - підприємця Кушніра Василя Омеляновича про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна та стягнення заборгованості в сумі 54 517,34 грн позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кушніра Василя Омеляновича в дохід Державного бюджету - орендної плати за період квітень - вересень 2018 року в сумі 46 159 грн 33 коп., пені в сумі 3487 грн 43 коп., штрафу в сумі 4615 грн 95 коп. та сплачений судовий збір в сумі 1753 грн 77 коп. Провадження у справі №921/432/18 в частині дострокового розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1228 від 27.06.2017, закрито. У решті позову відмовлено. Повернуто Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Тернопільській області з Державного бюджету України 1762 грн судового збору, перерахованого згідно платіжного доручення №326 від 19.10.2018.
Під час розгляду Господарським судом Тернопільської області справи №921/342/18, 08.02.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області та Фізичною особою - підприємцем Кушніром В.О. укладено Додаткову угоду про розірвання договору оренди від 27.06.2017 за №1228 за взаємною згодою сторін, згідно п.1 якої сторони прийшли до згоди розірвати договір оренди від 27.06.2017 за №1228 нерухомого майна, що належить до державної власності з моменту підписання даної додаткової угоди сторонами.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди, орендар зобов'язується протягом трьох робочих днів з дня розірвання договору оренди повернути об'єкт оренди Балансоутримувачу шляхом підписання акту приймання - передавання майна, один примірник якого подати в регіональне відділення.
На виконання Додаткової угоди про розірвання договору оренди від 27.06.2017 за №1228 за взаємною згодою сторін, 08.02.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (як, Орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Кушніром В.О . (як, Орендар) та ДП "Укрриба" (як, Балансоутримувач) підписано Акт приймання - передавання нерухомого майна, відповідно до якого ДП "Укрриба" (як, Балансоутримувач) прийняло, а фізична особа - підприємець Кушнір В.О. (як, Орендар) передав державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно, що розміщені за межами населеного пункту Зборівського району Тернопільської області та перебуває на балансі ДП "Укрриба", у зв"язку з достроковим припиненням терміну дії договору оренди №1228 від 27.06.2017.
Однак, всупереч підписання 08.02.2019 сторонами акту приймання-передавання нерухомого майна, Орендар використовував державне нерухоме майно, передане за Договором оренди від 27.06.2017 за №1228 в період з 27.06.2017 по 08.02.2019.
Таким чином, за період з 01.10.2018 по 08.02.2019 виникла нова заборгованість відповідача перед Державним бюджетом України за користування нерухомим майном, що належить до державної власності переданого за Договором оренди від 27.06.2017 за №1228, щодо сплати орендної плати в сумі 34 568,39 грн (за місяць жовтень 2018 року за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 в сумі - 7919,68 грн, за місяць листопад 2018 року за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 в сумі - 8030,55 грн, за місяць грудень 2018 року за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 в сумі - 8094,80 грн, за місяць січень 2019 року за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 в сумі - 8175,75 грн, за місяць лютий 2019 року за період з 01.02.2019 по 08.02.2019 в сумі 2347,61 грн).
Проте, враховуючи припинення 08.02.2019 договірних відносин та підписання акту приймання-передавання сплачений Орендарем завдаток в сумі 20412,00 грн, згідно платіжних доручень №2РL251382, №2РL230291 від 05.07.2017 та № 5 від 07.07.2017, у відповідності до пункту 3.10 Договору позивачем зараховано в рахунок сплати орендних платежів по Договору оренди за останні три місяці оренди, а саме: за місяць лютий 2019 року за період з 01.02.2019 по 08.02.2019 в сумі 2347,61 грн, за місяць січень 2019 року за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 в сумі 8175,75 грн, за місяць грудень 2018 року за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 в сумі 8094,80 грн та частково за місяць листопад 2018 року за період 01.11.2018 по 30.11.2018 в сумі 1793,84 грн.
Отже, як стверджує позивач та зазначене не спростовано відповідачем, останнім на момент звернення з позовом до суду не оплачено заборгованість у розмірі 14 156,39 грн, а саме: за місяць жовтень 2018 року за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 в сумі 7919,68 грн та за місяць листопад 2018 року (частково) за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 в сумі 6236,71 грн.
Позивачем відповідно до п.3.7 Договору нараховано відповідачу пеню за період з 18.10.2018 по 15.03.2019 у розмірі 9 130,54 грн.
Також, згідно п. 3.8 Договору позивачем нараховано відповідачу за порушення строків щодо щомісячної сплати орендної плати 10% штрафу у розмірі 3 456,84 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.
Розглянувши матеріали справи, пояснення представника позивача, подані ним докази, судом встановлено наступне.
Оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з укладенням договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності за №1228 від 27.06.2017, який за правовою природою є договором оренди.
Норми права, які застосував суд.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до стаття 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.
Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, що перебуває у комунальній власності регулюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який передбачає істотні умови договору, а також інші умови, передбачені за згодою сторін.
У відповідності до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Приписами статті 287 Господарського кодексу України та статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендодавцями нерухомого державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
У свою чергу, правовідносини пов'язані з орендою (наймом) регулюються положеннями глави 58 ЦК України та параграфом 5 глави 38 ГК України.
Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Стаття 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживна річ).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (стаття 286 Господарського кодексу України).
Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
Статтею 193 Господарського кодексу України зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як визначено статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 стаття 550 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 2.5. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 за №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (на даний час чинна) роз"яснено щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як 8 установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Аналогічна правова позиція викладена у п. 2.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" .
У відповідності до статті 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно статті 252 Цивільного кодексу України зазначено, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Мотивована оцінка судом аргументів наведених учасником справи.
Всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов наступних висновків.
Приписами статті 287 Господарського кодексу України та статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендодавцями нерухомого державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1228 від 27.06.2017, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно: гідротехнічні споруди ставу Заложці №5, інвентарний №330, реєстровий №25592421.79.ААЕЖАЖ614, площею 183,06 га, що розташовані в смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області, водозабірну споруду, інвентарний №341, реєстровий №25592421.79.ААЕЖАЖ570, підводну споруду, інвентарний №342, реєстровий №25592421.79.ААЕЖАЖ599, що розміщені за межами населеного пункту Зборівського району Тернопільської області та перебувають на балансі ДП "Укрриба", ціна яких визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.01.2017 і становить за незалежною оцінкою 184 950,00 грн без ПДВ (п.1.1 Договору).
Згідно із п.2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання його сторонами та акта приймання-передавання майна.
Факт виконання позивачем та отримання відповідачем майна, підтверджується актом приймання - передання нерухомого майна від 27.06.2017, згідно якого Регіональне відділення фонду державного майна по Тернопільській області - Орендодавець, Балансоутримувач - Державне підприємство "Укрриба", згідно договору оренди №1228 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 27.06.2017 передали в строкове платне користування, а орендар - фізична особа - підприємець Кушнір Василь Омелянович прийняв державне окреме індивідуально визначене майно: гідротехнічні споруди ставу Заложці № 5, інвентарний номер 330 , реєстровий номер 25592421.79.ААЕЖАЖ614, площею 183,06 га смт. Залізці, Зборівського району, Тернопільської області, водозабірну споруду, інвентарний номер 341, реєстровий номер 25592421.79.ААЕЖАЖ570, підводну споруду, інвентарний номер 342, реєстровий номер 25592421.79.ААЕЖАЖ599, що розміщені за межами населеного пункту Зборівського району, Тернопільської області та перебувають на балансі ДП "Укрриба", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25592421. Стан майна на момент укладення договору придатні для риборозведення та потребують проведення поточних ремонтів за узгодженим висновком Балансоутримувача і Орендаря.
Даний акт підписаний усіма повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень та застережень.
Пунктом 5.10. Договору визначено, що Орендар зобов'язується, у разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Згідно п. 10.9. Договору Сторони погодили, що у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом 3 (трьох) робочих днів повертається орендарем Балансоутримувачу.
08.02.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області та Фізичною особою - підприємцем Кушніром В.О. укладено Додаткову угоду про розірвання договору оренди від 27.06.2017 за №1228 за взаємною згодою сторін, згідно п.1 якої сторони прийшли до згоди розірвати договір оренди від 27.06.2017 за №1228 нерухомого майна, що належить до державної власності з моменту підписання даної додаткової угоди сторонами. Відповідно до п. 2 Додаткової угоди, орендар зобов'язується протягом трьох робочих днів з дня розірвання договору оренди повернути об'єкт оренди Балансоутримувачу шляхом підписання акту приймання - передавання майна, один примірник якого подати в регіональне відділення.
На виконання Додаткової угоди про розірвання договору оренди від 27.06.2017 за №1228 за взаємною згодою сторін, 08.02.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (як, Орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Кушніром В .О . (як, Орендар) та ДП "Укрриба" (як, Балансоутримувач) підписано Акт приймання - передавання нерухомого майна, відповідно до якого ДП "Укрриба" (як, Балансоутримувач) прийняло, а фізична особа - підприємець Кушнір В.О. ( як, Орендар) передав державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно, що розміщені за межами населеного пункту Зборівського району Тернопільської області та перебуває на балансі ДП "Укрриба", у зв"язку з достроковим припиненням терміну дії договору оренди №1228 від 27.06.2017.
Судом враховано, що предметом спірного договору є майно, що знаходиться у державній власності, отже до правовідносин між сторонами застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, що перебуває у державній власності регулюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який передбачає істотні умови договору, а також інші умови, передбачені за згодою сторін.
У відповідності до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
За своїм змістом і правовою природою укладений між сторонами Договір є договором оренди і сторони в ньому досягли згоди по всіх істотних умовах, визначили права та обов'язки сторін.
У відповідності до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (стаття 762 Цивільного кодексу України).
В силу приписів статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень 2017 року) - 9720 грн Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна оплата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.п.3.1., 3.2., 3..3, 3.6. Договору).
Пунктами 3.10., 3.11. Договору сторони узгодили, що зобов'язання Орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі трьохмісячної орендної плати (в сумі 29160 грн), який вноситься в рахунок орендної плати за останні три місяці оренди.
У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
У відповідності до п. 5.2. Договору на Орендаря покладено обов'язки, зокрема: протягом місяця після підписання Договору внести завдаток, передбачений цим Договором. Завдаток стягується до державного бюджету і Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 цього Договору. Після закінчення основного строку Договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останні три місяці з урахуванням внесеного Орендарем завдатку. У разі порушення Орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він має відшкодовувати державному бюджету і Балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку. Якщо в разі дострокового припинення Договору за згодою Сторін сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені Договором платежі за період фактично оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати.
Згідно п. 5.3. Договору Орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним.
Дані обставини встановлені в рішенні Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2019 у справі №921/432/18 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області до відповідача Фізичної особи - підприємця Кушніра Василя Омеляновича про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна та стягнення заборгованості в сумі 54 517,34 грн, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кушніра Василя Омеляновича в дохід Державного бюджету - орендної плати за період квітень - вересень 2018 року в сумі 46 159 грн 33 коп., пені в сумі 3487 грн 43 коп., штрафу в сумі 4615 грн 95 коп. та сплачений судовий збір в сумі 1753 грн 77 коп. Провадження у справі №921/432/18 в частині дострокового розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1228 від 27.06.2017, закрито. У решті позову відмовлено. Повернуто Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Тернопільській області з Державного бюджету України 1762 грн судового збору, перерахованого згідно платіжного доручення №326 від 19.10.2018.
Дане рішення залишене в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 у справі №921/432/18.
Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак, всупереч підписання 08.02.2019 сторонами акту приймання-передавання нерухомого майна, Орендар використовував державне нерухоме майно, передане за Договором оренди від 27.06.2017 за №1228.
Як слідує із матеріалів справи, у відповідача виникла заборгованість щодо орендної плати перед Державним бюджетом України за користування нерухомим майном, що належить до державної власності переданого за Договором оренди від 27.06.2017 за №1228 станом на 15.03.2019 в сумі 34 568,39 грн:
- за місяць жовтень 2018 року за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 в сумі - 7919,68 грн,
- за місяць листопад 2018 року за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 в сумі - 8030,55 грн,
- за місяць грудень 2018 року за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 в сумі - 8094,80 грн,
- за місяць січень 2019 року за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 в сумі - 8175,75 грн,
- за місяць лютий 2019 року за період з 01.02.2019 по 08.02.2019 в сумі 2347,61 грн).
Однак, враховуючи припинення 08.02.2019 договірних відносин та підписання акту приймання-передавання, сплачений Орендарем завдаток в сумі 20 412,00 грн, згідно платіжних доручень №2РL251382, №2РL230291 від 05.07.2017 та № 5 від 07.07.2017, у відповідності до пункту 3.10. Договору позивачем зараховано в рахунок сплати орендних платежів по Договору оренди за останні три місяці оренди, а саме:
- за місяць лютий 2019 року за період з 01.02.2019 по 08.02.2019 в сумі 2347,61 грн,
- за місяць січень 2019 року за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 в сумі 8175,75 грн,
- за місяць грудень 2018 року за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 в сумі 8094,80 грн,
- за місяць листопад 2018 року (частково) за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 в сумі 1793,84 грн.
Як стверджує позивач та зазначене не спростовано відповідачем, останнім на момент звернення з позовом до суду не оплачено заборгованість по орендні платі у розмірі 14 156,39 грн, а саме: за місяць жовтень 2018 року за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 в сумі 7919,68 грн та за місяць листопад 2018 року (частково) за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 в сумі 6236,71 грн.
Отже, відповідачем, всупереч умов укладеного договору та чинного законодавства, не виконано своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за договором №1228 від 27.06.2017.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості щодо орендної плати у розмірі 14 156,39 грн, який неоплачений відповідачем станом на день розгляду спору, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи .
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 9 130,54 грн, суд зазначає наступне:
Пунктом 9.1. Договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Умовами укладеного договору сторони погодили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п.3.7. Договору).
Неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.ст. 549, 551 ЦК України).
У відповідності до статті 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначено в пункті 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (чинна на даний час), відповідно до якого роз'яснено - даним приписом (частиною 6 статті 232 ГК України) передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Зважаючи на те, що орендна плата за своєю правовою природою є щомісячним платежем, обов'язок щодо сплати якого покладено на відповідача щомісяця не пізніше 15 числа місяця, момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного окремого платежу, і, як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу за кожним щомісячним платежем та, відповідно, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків внесення орендних платежів, у зв'язку з чим позивачем за неналежне виконання умов Договору оренди нараховано та заявлено до стягнення за період з 18.10.2018 по 15.03.2019 пеню в розмірі 9 130,54 грн.
Оцінивши наведений розрахунок, суд приходить до висновку, що при проведенні відповідних нарахувань позивачем неправомірно вказано строк, з якого починається нарахування пені, оскільки орендна плата сплачується до 15 числа місяця, наступного за звітним, то прострочення по орендній платі за місяць жовтень 2018 року починається з 16.11.2018, а не з 18.10.2018, як вказує позивач.
Враховуючи період існування заборгованості по кожному місяцю окремо з 16.11.2018 по 15.03.2019, зважаючи на розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня та розмір боргу, суд за допомогою програми ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ здійснив відповідний перерахунок пені, а саме:
- за жовтень 2018 року на суму 7919,68 грн за період з 16.11.2018 по 15.03.2019;
- за листопад 2018 року на суму 6236,71 грн за період з 17.12.2018 по 15.03.2019;
- за листопад 2018 року на суму 1793,84 грн за період з 17.12.2018 по 08.02.2019 (дата припинення Договору оренди);
- за грудень 2018 року на суму 8094,80 грн за період з 16.01.2019 по 08.02.2019.
Слід зазначити та як встановлено статтею 253 Цивільного кодексу України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день).
Таким чином, оскільки 16.12.2018 - вихідний день (неділя), а тому судом розрахунок здійснений з 17.12.2018 (понеділок) день закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, згідно проведеного судом перерахунку правомірними та такими, що підлягають до часткового задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 771,95 грн (проведений судом розрахунок наявний в матеріалах справи).
У частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 7 358,59 грн, слід відмовити.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 10% штрафу у розмірі 3456,84 грн, суд зазначає наступне:
В силу приписів статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Сторони домовились пунктом 3.8 Договору, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Враховуючи зазначені умови Договору, зважаючи на допущені відповідачем порушення строків виконання взятих на себе зобов'язань щодо щомісячної сплати орендної плати, позивачем, з врахуванням сум, які підлягали сплаті, нараховано та заявлено до стягнення штраф в загальній сумі 3456,84 грн (10% від 34 568,39 грн).
Судом, перевірено розрахунок заявленого до стягнення штрафу та вважає вірно обрахованим, а тому позовні вимоги щодо стягнення 10% штрафу у розмірі 3456,84 грн, такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявленими.
Висновок суду.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не надав суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати.
Щодо судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При цьому, суд вважає за необхідне, скористатись своїм правом визначеним частиною 9 статті 129 ГПК України та покласти судовий збір повністю на відповідача так як вважає, що спір у справі виник внаслідок невиконання ним зобов'язань.
А тому, відповідно до вимог частини 9 статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 1921,00 грн суд покладає на відповідача та підлягає стягненню в користь позивача.
Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 1 921,00 грн покласти на відповідача.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кушніра Василя Омеляновича, АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 в дохід Державного бюджету України - 14 156,39 грн заборгованості по орендній платі, 1 771,95 грн пені та 3 456,84 грн - 10% штрафу.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кушніра Василя Омеляновича, АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 42891875 - 1921,00 грн судового збору.
5. У частині позовних вимог щодо стягнення 7 358,59 грн пені, у задоволенні позову відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено та підписано "22" серпня 2019 року.
Суддя Я.Я. Боровець