36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
15.08.2019. Справа № 917/758/19
м. Полтава
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", вул. Саксаганського, 70а, м. Київ, 01032
до Комунального підприємства Полтавської обласної Ради "Полтававодоканал", вул. Пилипа Орлика, 40-а, м. Полтава, Полтавська область, 36020
про стягнення 6000,00 грн.
Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.
Секретар судового засідання Лепій О.В.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - позивач/ ПрАТ "СК "Уніка") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Комунального підприємства Полтавської обласної Ради "Полтававодоканал" (далі - відповідач/ КП "Полтававодоканал") 6000,00 грн. страхового відшкодування В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ним виплачено страхове відшкодування особі, якій під час ДТП нанесено шкоду з вини працівника відповідача під час виконання ним трудових обов'язків.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, сторін повідомлено, що розгляд справи відбудеться 18.07.2019.
В судовому засіданні 18.07.2019 судом оголошено перерву до 07.08.2019.
07.08.2019 суд відклав розгляд справи на 15.08.2019.
В судове засідання 15.08.2019 сторони чи їх представники не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового розгляду справи по суті, що підтверджується вихідним штампом загального відділу суду на звороті ухвали суду від 07.08.2019. Таким чином, неявка в судове засідання сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на його необґрунтованість.
Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
07.04.2016 між позивачем (страховик за договором) та відповідачем (страхувальник за договором) був укладений договір обов'язкового страхування (поліс) серії АЕ № 8248148, за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу типу С2, номерний знак НОМЕР_1 , модель БОРЕКС 2206, 2008 року випуску (надалі - автомобіль).
22.07.2016 близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_1 - водій екскаватора Борекс 2206, д.н.з. НОМЕР_1 рухався по вул. С. Петлюри в напрямку вул. О. Гончара, перед виїздом не забезпечив технічний справний стан екскаватора, внаслідок чого під час руху відпало заднє ліве колесо та зіткнулося з автомобілем AUDI А6 д.н.з. НОМЕР_2 (далі - автомобіль потерпілого) гр. ОСОБА_2 (далі - потерпілий).
Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль потерпілого отримав механічні пошкодження згідно Акту № 00198697 огляду транспортного засобу від 27.07.2016, доданого до позовної заяви.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 17.08.2016 по справі 552/4008/16-п ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
27.07.2016 потерпілий звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
На основі заяви Потерпілого від 03.08.2016 та Рахунку-фактури № 00002673 від 27.07.2016 було складено страховий акт № 00198697 04.10.2016 та розрахунок страхового відшкодування, визначено суму страхового відшкодування у розмірі 6000,00 грн., та сплачено потерпілому суму страхового відшкодування у розмірі 6000,00, що підтверджується платіжним дорученням № 035390 від 07.10.2016 (копія платіжного доручення - в матеріалах справи).
Згідно з ч. І ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Позивач стверджує, що з моменту виплати потерпілому суми страхового відшкодування він отримав право вимоги до особи відповідальної за завдані збитки.
Посилаючись на п. 38.1.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якого страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортні засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, позивач просить суд стягнути на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 6000,00 грн. з відповідача.
Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема, щодо невідповідності технічного стану транспортного засобу відповідача на момент ДТП існуючим вимогам, а також, щодо існування прямого причинно-наслідкового зв'язку між невідповідністю технічного стану транспортного засобу та виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 354 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського районного суду м. Полтави від 17.08.2016 по справі 552/4008/16-п винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП визнано ОСОБА_1 , який керував екскаватором Борекс 2206, д.н.з. НОМЕР_1 . На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Положення статті 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Статтею 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання зобов'язань за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ № 8248148, предметом якого є страхування транспортного засобу типу С2, номерний знак НОМЕР_1 , модель БОРЕКС 2206, 2008 року випуску, було відшкодовано на користь потерпілої особи ОСОБА_3 6000,00 грн.
Як зазначає позивач, відповідач, як власник транспортного засобу БОРЕКС 2206, д.н.з. НОМЕР_1 , водія якого визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання застрахованого транспортного засобу вимогам Правил дорожнього руху, розмір якої становить 6000 грн. .
Відповідач підтверджує той факт, що під час ДТП ОСОБА_1 був працівником відповідача та виконував свої трудові обов'язки, проте не погоджується з твердженням позивача щодо того, що технічний стан та обладнання застрахованого транспортного засобу не відповідали вимогам Правил дорожнього руху, а також щодо існування причинно-наслідкового зв'язку між невідповідністю технічного стану транспортного засобу та виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
На вказані заперечення відповідача суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 17.08.2016 по справі № 552/4008/16-п встановлено, що перед виїздом водій екскаватора Борекс 2206, д.н.з. НОМЕР_1 не забезпечив технічний справний стан екскаватора, внаслідок чого під час руху відпало заднє ліве колесо та зіткнулося з автомобілем потерпілого.
Відповідач стверджує, що вказана постанова не є доказом того, що ДТП є безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Технічний стан взагалі не був предметом дослідження в наведеному судовому процесі та з даного питання суд жодних висновків не робив. Також відповідач посилається на подорожній лист застрахованого засобу від 22.06.2016, який містить підпис механіка про те, що виїзд дозволено.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача. Оскільки у постанові Київського районного суду м. Полтави від 17.08.2016 по справі № 552/4008/16-п чітко вказано, що судом встановлено факт того, що водій екскаватора перед виїздом не забезпечив технічний справний стан екскаватора, внаслідок чого під час руху відпало заднє ліве колесо та зіткнулося з автомобілем потерпілого.
Згідно п. 31.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР), технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до п.п. "а", "б" п. 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Вищевказаною постановою суду чітко встановлено, що колесо екскаватора відпало під час руху через те, що перед виїздом не було забезпечено технічно справного стану, також встановлено, що саме колесо, яке відпало від екскаватора зіткнулося з автомобілем потерпілого, що й спричинило шкоду останньому.
Отже, факт несправності автомобіля встановлений у судовому порядку постановою Київського районного суду м. Полтави від 17.08.2016 по справі № 552/4008/16-п, при цьому відомостей про втрату чинності цією постановою відповідачем не надано.
Відповідно до пп. «г» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Таким чином, оскільки позивач виплатив страхове відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу потерпілого, у нього виникло право регресної вимоги до відповідача, як страхувальника та власника транспортного засобу Борекс 2206, д.н.з. НОМЕР_1 , з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам Правил дорожнього руху.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 6000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства Полтавської обласної Ради "Полтававодоканал" (вул. Пилипа Орлика, 40-а, м. Полтава, Полтавська область, 36020; код ЄДРПОУ 03361661) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (вул. Саксаганського, 70а, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 20033533) 6000 грн. 00 коп. страхового відшкодування, 1921 грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 20.08.2019.
Суддя О.С. Семчук