"21" серпня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1715/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
При секретарі судового засідання Голоденко Г.О.
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 916/1715/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до відповідача Фізичної особи-підприємця Бабчинського Володимира Богуславовича
про стягнення 136 117,10 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бабчинського Володимира Богуславовича шкоди заподіяної внаслідок ДТП в розмірі 136 117,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів в сумі 236 117,10 грн. та наявністю права вимоги до відповідача в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/1715/19 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Окрім того, в ухвалі господарський суд запропонував позивачу надати до суду в строк до 22.07.2019р. письмові пояснення щодо наявності доказів, які підтверджують посилання позивача на те, що транспортний засіб «Фольксваген», державний № НОМЕР_1 належить ФОП Бабчинському В.Б. , та підтверджують наявність полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/0256394.
У відзиві на позов за вх..№14160/19 від 16.07.2019р. відповідач заперечує стосовно віднесення справи до юрисдикції господарського суду, з посиланням при цьому на те, що транспортний засіб «Фольксваген», державний № НОМЕР_1 весь час належав Бабчинському В.Б. саме як фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю і Бабчинський В.Б. ніколи не використовував цей транспортний засіб господарській діяльності.
Також відповідач заперечує щодо суті позовних вимог, з посиланням при цьому на те, що відповідач не є особою, що відповідає за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки шкода завдана ОСОБА_2 29.11.2016р. під час керування транспортним засобом «Фольксваген», який був переданий відповідачем, як фізичною особою, у користування ОСОБА_2 у відповідності до п.2.2 Правил дорожнього руху, шляхом передачі останньому реєстраційного документу на цей транспортний засіб. Тому у відповідності до ч.2 ст.1187 ЦК України саме ОСОБА_2 несе відповідальність за шкоду яка завдана джерелом підвищеної небезпеки.
Позивач відповіді на відзив не надав та не надав до суду і запропонованих судом документів.
Учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.
Отже, із врахуванням строку розгляду даної справи, який закінчується 23.08.2019р., враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду судової справи, та забезпечення реалізації учасниками справи своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 21.08.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено:
06.07.2016р. між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ТОВ «Емералд Спорткар» укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-1509-16-00141, предметом якого є транспортний засіб «Порш», державний № НОМЕР_2 .
29.11.2016р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю ТЗ «Порш» державний № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 та ТЗ „Volkswagen Transporter", державний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .
30.11.2016р. ТОВ «Емералд Спорткар» до ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» подано заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
04.01.2017р. ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» проведено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №ПСКА-6599, згідно з якими розмір страхового відшкодування становить 236117, 10 грн.
На підставі вищевказаних документів позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 236 117, 10 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 68 від 04.01.2017 року та № 131 від 05.01.2017 року (а.с.24-25).
Постановою Тарутинського районного суду Одеської області від 19.01.2017р. у справі №514/1592/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.18).
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних мотивів.
Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України, з якою кореспондуються положення ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як вище встановлено господарським судом, вимога позивача, як страховика, яким виплачено страхове відшкодування за договором майнового страхування, заявлена до відповідача, як до власника транспортного засобу, водія якого - ОСОБА_2 визнано винним у спричиненні ДТП.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п.2.2 Постанови КМУ від 10.10.2001р. №1306 „Про Правила дорожнього руху" власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Отже, якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306).
При цьому, відповідний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.10.2018р. № 760/15471/15-ц|14-316цс18 та на підставі ч.4 ст.236 ГПК України враховується господарським судом.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Водночас в силу вимог ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням законом, судом не приймаються.
У ст.ст.78,79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Між тим, позивачем не надано до суду доказів, які спростовують обставини справи щодо наявності у водія ОСОБА_2 права керувати ТЗ „Volkswagen Transporter", державний № НОМЕР_1 .
За таких обставин господарський суд вважає, що саме особа, якій передано транспортний засіб у користування відповідно до п. 2.2. Правил дорожнього руху є законним володільцем даного транспортного засобу, і саме ця особа у відповідності до ч. 2 ст. 1187 повинна відшкодовувати шкоду, завдану внаслідок ДТП за участю цього транспортного засобу.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
За відсутністю будь-яких доказів, які надають можливість суду встановити мету використання відповідачем ТЗ „Volkswagen Transporter", господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність підстав для закриття провадження у справі.
Згідно ст. ст.123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача .
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Відмовити Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Українська страхова група" у задоволенні позовних вимог.
2.Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 041, 77 грн. (дві тисячі сорок одна гривня) покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група".
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 22 серпня 2019 р.
Суддя Г.Є. Смелянець