19.08.2019 Справа № 920/501/19
Господарський суд Сумської області, у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/501/19 в порядку загального позовного провадження:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” (вул. Машинобудівників, буд. 4-В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, код ЄДРПОУ 30048570),
до відповідача: Фермерського господарства “Поділля -Інвест” (вул. Фрунзе, 9, с.Подільки, Липоводолинський район, Сумська область, 42530, код ЄДРПОУ 34072036)
про стягнення 1 326 100 грн. 89 коп.
представники учасників справи:
позивача - Дудка Е.П.;
відповідача - не з'явився;
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки 3 18/35 від 10.05.2018 в сумі 1326100 грн. 89 коп., з яких: 668033 грн. 46 коп. - сума неоплаченого товару, 216757 грн. 57 коп. - 48% річних, 179379 грн. 65 коп. - пені, 219606 грн. 70 коп. - штрафу, 42323 грн. 33 коп. - інфляційної складової, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою суду від 22.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 13.06.2019.
Ухвалою суду від 13.06.2019 відкладено підготовче засідання на 18.07.2019.
05.07.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, пені та річних, оскільки сума штрафних санкцій, пені та річних надмірно великі порівняно із збитками позивача.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій просить суд відмовити у задоволенні вимог відповідача, оскільки у відзиві відсутні законодавчі обґрунтування.
Ухвалою суду від 18.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 30.07.2019.
Ухвалою суду від 30.07.2019 відкладено підготовче засідання на 08.08.2019.
Ухвалою суду від 08.08.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2019.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (позивач - продавець) та фермерським господарством «Поділля-Інвест» (відповідач - покупець) було укладено договір поставки № 18/35 від 10.05.2018. Договір підписано сторонами без жодних зауважень.
Відповідно до п.1.1. договору в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.
Відповідно до п.2.1. договору за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід'ємною частиною цього договору.
Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (п.2.2. договору).
Пунктом 3.3. договору встановлено, що всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з врахуванням п.3.2. договору. На підтвердження виконання покупцем зобов'язань з оплати товару з врахуванням п.3.2. даного договору, сторони впродовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним додатком або договором в цілому, підписують «Акт звіряння взаємних розрахунків». Ініціатива підписання «Акту звіряння взаємних розрахунків» покладається на покупця.
Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути оплачений не пізніше 10 днів з моменту отримання за відповідною накладною (п.3.5. договору).
Відповідно до п.6.1. договору поставка продукції здійснюється на умовах визначених у додатках до цього договору. Перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості (п.6.2. договору).
Відповідно до п.6.11. договору покупець надає продавцю документи (завірені копії), що підтверджують його статус, як виробника сільськогосподарської продукції та зобов'язується підписати акти, які є необхідними згідно умов договору.
Пунктом 7.7. договору передбачено, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
Відповідно до додатку №1 від 10.05.2018 - загальна ціна товару - 536635,97 грн, покупець сплачує постачальнику 20% вартості до 14.05.2018. Остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов'язується здійснити до 15.10.2018 (а.с.28). Відповідно до додатку №2 від 10.05.2018 - загальна ціна товару - 235128,05 грн, покупець сплачує постачальнику 20% товару до 10.06.2018 Остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов'язується здійснити до 15.10.2018 (а.с.29). Відповідно до додатку №3 від 25.05.2018 - загальна ціна товару - 326269,44 грн, покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 28.05.2018. Остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов'язується здійснити до 15.10.2018 (а.с.30).
Відповідно до видаткової накладної №5092 від 25.05.2018 відповідачу поставлено товар на суму 326269,44 грн (а.с.31). Відповідно до видаткової накладної №4453 від 14.05.2018 відповідачу поставлено товар на суму 536635,97 грн (а.с.33). Відповідно до видаткової накладної №5091 від 25.05.2018 відповідачу поставлено товар на суму 235128,05 грн (а.с.35).
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом за період з 10.05.2018 по 01.04.2019 заборгованість відповідача на користь позивача становить 668033,46 грн (а.с.39).
Листом № б/н від 20.02.2019 відповідач повністю визнав свій борг перед позивачем та зобов'язався сплатити в добровільному порядку до 12.03.2019 (а.с.37).
Позивачем на адресу відповідача 20.03.2019 направлявся лист-вимога про сплату боргу за зазначеним договором, який відповідач одержав 21.03.2019. Проте відповідач, на момент подання позовної заяви, не сплатив існуючої заборгованості.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку сума неоплаченого товару становить 668033,46 грн.
Згідно з поданим позивачем розрахунком загальна сума 48% річних за договором становить 216757,75 грн., пені за період з 15.05.2018 по 22.04.2019 становить 179379,65 грн., штрафу - 219606,70 грн., інфляційні - 42323,33 грн.
В спірному випадку враховуючи подані докази та викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає зі ст. 509 ЦК України.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).
В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі КПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.. 663 ЦК України).
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч.1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст.. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В спірному випадку в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем вартості поставленого товару за договором поставки № 18/35 від 10.05.2018 в сумі 668033,46 грн. Судом взято до уваги, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнає вказану суму заборгованості, а відтак вимога про стягнення з відповідача 668033,46 грн заборгованості підлягає до задоволення.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 219606,70 грн. та пені в сумі 179379,65 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.1.1. договору покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.
У разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п. 7.8. договору).
Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 179379,65 грн., штраф в сумі 219606,70 грн., виходячи з суми заборгованості по кожній накладній, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 статті 83 ГПК України встановлює, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2 ст. 233 ГК України).
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 ЦК України.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.03.2019 року у справі № 913/284/18.
В обґрунтування клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, ФГ «Поділля-Інвест» просить суд врахувати фінансове становище відповідача, загальну економічну ситуацію, яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни.
При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає, що розміри нарахованих позивачем у позовній заяві пені та штрафу є досить великими порівняно із збитками.
Господарський суд, дослідивши зібрані у справі докази та обставини справи в їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, урахувавши наведені положення законодавства, встановивши наявність обставин, які мають істотне значення для визначення розміру штрафних санкцій та їх зменшення у цьому випадку, зокрема, те, що невчасне виконання відповідачем договірних зобов'язань виникло з об'єктивних причин і позивач не надав доказів понесення збитків у зв'язку із таким простроченням, а також зважаючи на розмір заявлених штрафних санкцій і його співрозмірність наслідкам порушення, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, заявленої позивачем, на 50 %, а саме розмір пені до 89689,83 грн., розмір штрафу до 109803,35 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 48% річних в сумі 216757,75 грн. та суму інфляційних в розмірі 42323,33 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.7. договору встановлено, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
Позивачем нарахована сума 48% річних в розмірі 216757,75 грн. та суму інфляційних в розмірі 42323,33 грн. Таким чином, враховуючи невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого товару, за відсутності з боку відповідача доказів у спростування підстав нарахування і розміру суми річних та інфляційних - вимога позивача щодо стягнення з відповідача 48% річних в сумі 216757,75 грн. та суму інфляційних в розмірі 42323,33 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 16899,12 грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства “Поділля -Інвест” (вул. Фрунзе, 9, с.Подільки, Липоводолинський район, Сумська область, 42530, код ЄДРПОУ 34072036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” (вул. Машинобудівників, буд. 4-В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, код ЄДРПОУ 30048570, свідоцтво ПДВ 100319952, ІПН 300485705168, р/р № НОМЕР_1 у ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) 668033 грн. 46 коп. основного боргу, 216757 грн. 75 коп. 48% річних, 89689 грн. 83 коп. пені, 109803 грн. 35 коп. штрафу, 42323 грн. 33 коп. інфляційних втрат, 16899 грн. 12 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 22.08.2019.
Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко