36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
20.08.2019 Справа № 917/654/19
м. Полтава
За позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф", вул. Центральна, 1, с. Більськ, Котелевський район, Полтавська область, 38610
про стягнення 584907,40 грн.,
Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.
Секретар судового засідання Лепій О.В.
Представники сторін 06.08.2019:
від позивача: Максименко Ю.П. (довіреність № 07-12/1510 від 24.04.2019);
від відповідача: Сідько С.І. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1422 від 21.03.2017).
Представники сторін після перерви 20.08.2019:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Державна екологічна інспекція Центрального округу (далі - позивач/ Держекоінспекція) звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф", (далі - відповідач/ СТОВ "Скіф") 584907,40 грн. заподіяної державі шкоди. В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.05.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 11.06.2019.
11.06.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 16.07.2019.
Ухвалою від 16.07.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.08.2019.
В судовому засіданні 06.08.2019 судом оголошено перерву до 20.08.2019.
20.08.2019 представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце продовження судового розгляду справи по суті після перерви, що підтверджується відповідною розпискою представників сторін. Таким чином, неявка в судове засідання сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідач у відзиві позов заперечує у зв'язку з його необгрунтованістю.
В судовому засіданні 06.08.2019 представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував.
Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
Державна екологічна інспекція Центрального округу здійснює свої повноваження відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2018 № 260 та ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
До повноважень Державної екологічної інспекції Центрального округу віднесено здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.
Позивач зазначає, що з 18.09.2018 по 01.10.2018 Держекоінспекцією проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства СТОВ «СКІФ».
В ході перевірки встановлено факт забору води для централізованого водопостачання із свердловин розташованих в с. Більськ Котелевського району Полтавської області без спеціального дозволу на користування надрами, внаслідок чого допущено самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами), що за твердженням позивача є порушенням вимог ст.ст. 16, 19, 56 Кодексу України про надра.
Позивач стверджує, що відповідно до інформації, наведеної у додатку № 5 до листа СТОВ «СКІФ» від 29.09.2018 № 348 щодо кількості видобутої води з водних свердловин та на підставі акту планової перевірки СТОВ «СКІФ» від 01.10.2018 № 123/07-04, ним встановлено, що із підземних свердловин, розташованих в с. Більськ Котелевського району Полтавської області протягом періоду з 01.01.2016 по 27.02.2017 та з 10.03.2017 по 01.09.2018 видобуто 163608 м3 підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами.
Збитки завдані державі позивачем розраховано відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 № 389, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783, за формулою:
Зсам = 5 х W х Тар, де
W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами), м3;
Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення. Тар на дату виявлення порушення становить 70,1 грн/100 м3.
Згідно наведеного позивачем розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів за період з 01.01.2016 по 27.02.2017 року та з 10.03.2017 по 01.09.2018 становить 579176,72 грн. (5 х 163608 х 0,701).
Крім цього, позивач зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено факт забору відповідачем води зі свердловин, розташованих в с. Більськ Котелевського району Полтавської області без дозволу на спеціальне водокористування за період з 28.02.2017 по 09.03.2017, внаслідок чого допущено самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування).
Позивачем було здійснено розрахунок розміру відшкодування збитку, обумовленого самовільним використанням СТОВ «Скіф» водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) на основі даних, наведених у довідці СТОВ «СКІФ» від 29.09.2018 № 347 та на підставі акту планової перевірки СТОВ «СКІФ» від 01.10.2018 № 123/07-04.
Відповідно до інформації, наведеної у довідці № 347 від 29.09.2018 СТОВ «СКІФ» та на підставі акту планової перевірки СТОВ «СКІФ» від 01.10.2018 № 123/07-04 позивачем встановлено, що із підземних свердловин, розташованих в с. Більськ Котелевського району Полтавської області протягом періоду з 28.02.2017 по 09.03.2017 видобуто 1635 м3 підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.
Позивачем розраховано збиток відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів за тією ж формулою: Зсам = 5 х W х Тар та встановлено, що розмір збитків за період з 28.02.2017 по 09.03.2017 складає 5730,68 грн. (5 х 1635 х 0,701).
Отже, загальна сума збитку завданого відповідачем за підрахунками позивача становить 584907,40 грн.
Позивач зазначає, що ним на адресу відповідача були направлені претензії № 11/08-17 від 12.12.2018 та № 12/08-17 від 12.02.2019 про сплату сум збитків, які залишені відповідачем без задоволення.
В зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 584907,40 грн.
Відповідач позов заперечує посилаючись на те, що позивачем здійснювалася перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства під час дії мораторію на такі перевірки, який встановлено (продовжено) п. 9 Прикінцевих положень Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік», згідно якої мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності продовжено до 31 грудня 2018 року.
Держекоінспекцією був виданий розпорядчий документ, на виконання якого проводився захід державного нагляду (контролю) за № 131/07-03 від 18.09.2018 та посвідчення (направлення) № 123/07-04 від 18.09.2018, які прямо порушують дію мораторію на проведення перевірок, який встановлено (продовжено) п.9 Прикінцевих положень Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік».
За наслідками видачі зазначених розпорядчих документів було незаконно проведено перевірку, незаконно складено акт від 01.10.2018 року та зроблено незаконний припис від 08.10.2018 року.
Крім цього, відповідач повідомляє, що Держекоінспекція 20.11.18 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до СТОВ "СКІФ" про тимчасову заборону (зупинення) діяльності, у якому просила тимчасово заборонити (зупинити) діяльність СТОВ "СКІФ" в частині: експлуатації свердловин, що перебувають на балансі СТОВ "СКІФ" до отримання спеціального дозволу на користування надрами та приведення їх експлуатації до вимог дозволу на спеціальне водокористування від 10.03.17 № 0930/Пол, а саме до: проведення спостереження за глибиною рівня у водозабірних спорудах; розробки проекту зон санітарних джерел питного та господарсько-побутового водопостачання; здійснення заходів щодо попередження забруднення підземних вод, а саме - облаштування локальними мережами спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод навколо вигрібів та гноєсховищ.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 у задоволенні адміністративного позову Держекоінспекції до СТОВ "СКІФ" про тимчасову заборону (зупинення) діяльності відмовлено.
У вказаному рішенні судом зроблено висновок про те, що у ході проведення планового заходу державного нагляду (контролю) позивач вдався до перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов,, тобто, вийшов за межі повноважень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.17 № 1104.
Тобто, на думку відповідача, акт, на який посилається позивач у позові, складений з перевищенням позивачем визначених законом повноважень, а отже не може бути допустимим доказом на підтвердження завдання відповідачем збитків державі.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства СТОВ “СКІФ” проведеної у період з 18.09.2018 по 01.10.2018 позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення від 08.10.2018 № 000484 на керівника відповідача ОСОБА_1 .
Постановою Котелевського районного суду Полтавської області від 17.12.2018. у справі № 535/1377/18, за наслідками розгляду протоколу від 08.10.2018 року, № 000484, складеного щодо директора СТОВ "СКІФ" ОСОБА_1 визнано таким, що складено за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Також за результатами перевірки дотримання природоохоронного законодавства СТОВ “СКІФ” проведеної у період з 18.09.2018 по 01.10.2018 позивачем складено постанову № 19/02.2-24 від 18.10.2018 про накладання адміністративного стягнення на працівника СТОВ "СКІФ" ОСОБА_2 .
Вказана постанова була оскаржена ОСОБА_2 та рішенням Котелевського районного суду Полтавської області визнана протиправною і скасована.
Щодо відбору води без спеціального дозволу відповідач зазначає, що СТОВ "Скіф" має право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних), оскільки товариство не здійснює виробництво фасованої питної води; не здійснює забір мінеральних вод, вода, що забирається підприємством із свердловин не є мінеральною; СТОВ "СКІФ" здійснює забір води в обсязі, що не перевищує 300 метрів кубічних на добу із кожного з водозаборів.
На вказані заперечення відповідача позивач зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 № 1104 Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України “Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, під дію мораторію на проведення перевірок не підпадають Держекоінспекція України та її територіальні органи.
Відповідачем перед початком перевірки було отримано направлення на перевірку про що свідчить відмітка на ньому, допущено до перевірки інспектора Держекоінспекції та надано можливість її провести. Таким чином відповідач який нібито вважає, що проведення перевірки суперечить вимогам законодавства не скористався своїм правом не допустити до перевірки. Дії Держекоінспекції щодо проведення перевірки та результати перевірки відповідачем не оскаржувалися.
Також позивач зазначає, що посилання відповідача на висновки суду по справі № 440/4107/18 є недоречними, оскільки рішення не набрало законної сили.
Крім цього, позивач зазначає, що справи, які розглядалися в Полтавському окружному адміністративному суді, не стосуються предмету спору в Господарському суді Полтавської області, оскільки ні перевірка, ні результати перевірки Держекоінспекції не оскаржувалися СТОВ «Скіф» та не були скасовані в порядку адміністративного судочинства.
Щодо твердження відповідача про те, що СТОВ «СКІФ» має право без спеціальних дозволів видобувати підземні води, позивач зазначає, що відповідно до умов дозволу спеціального водокористування № 0930/Пол від 10.03.2017 мета водокористування комунально-побутові потреби населення с. Більськ. Відповідачем під час перевірки була надана довідка із зазначенням обсягів видобутої та використаної для комунальних побутових потреб населення.
Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» у разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.
Тому, на думку позивача СТОВ «СКІФ» не має права без спеціального дозволу на надра видобувати підземні води, оскільки мета їх видобутку комунально-побутові потреби населення.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Предметом спору у цій справі є вимога Держекоінспекції про стягнення з СТОВ "СКІФ" шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства з огляду на самовільне користування підземною водою із артезіанських свердловин у період із 01.01.2016 по 27.02.2017 та з 10.03.2017 по 01.09.2018 за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, а також у зв'язку із встановленням факту забору води зі сверловин без дозволу на спеціальне водокористування за період з 28.02.2017 по 09.03.2017.
Частиною 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
У статті 2 Водного кодексу України йдеться про гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.
Відповідно до положень статей 46, 48 цього Кодексу водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України).
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Статтею 23 Кодексу України про надра (у відповідній редакції) передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб'єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами, лише для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
За змістом ч. 1 ст. 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Водночас згідно зі ст. 65 Кодексу України про надра відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано:
- копію наказу про проведення планового заходу (перевірки) дотримання вимог природоохоронного законодавства СТОВ "СКІФ" № 131-07-03 від 18.09.2018,
- копію направлення № 123/07-04 від 18.09.2018,
- копію акту, складеного за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 123/07-04;
- копію довідки СТОВ "СКІФ" про обсяги водозабору в період з 28.02.2017 по 09.03.2017 № 347 від 29.09.2018;
- копію інформації СТОВ "СКІФ" щодо кількості води, яка використана на потреби сільськогосподарського виробництва (без зрошення), господарсько-питні і комунально-побутові потреби населення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 по справі № 440/4107/18 за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ" про тимчасову заборону (зупинення) діяльності, яке набрало законної сили, встановлено наступні обставини та зроблено наступні висновки.
Системний аналіз положень частини п'ятої статті 4 та частини сьомої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є підставою для висновку, що передумовою для звернення контролюючого органу до адміністративного суду з позовом про обмеження чи зупинення діяльності суб'єкта господарювання є виявлення у ході проведення заходу державного нагляду (контролю) такого суб'єкта порушення останнім вимог законодавства, про що складається відповідний акт перевірки.
При цьому відповідний акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення та має бути оцінений судом за правилами оцінки доказів, визначеними статтями 72-78, 90 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У якості підстави для застосування до відповідача заходів державного нагляду (контролю) шляхом тимчасового зупинення діяльності СТОВ "Скіф" позивач посилається на порушення останнім вимог природоохоронного законодавства, виявлені у ході проведення планової перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, про що складено акт від 01.10.18 №123/07-04.
Надаючи оцінку даному акту як доказу у справі, суд звертає увагу на такі обставини.
Плановий захід державного нагляду (контролю) стосовно СТОВ "Скіф" проведений Держекоінспекцією у період з 18.09.18 по 01.10.18.
У цей період, в силу положень Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", діяв мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Щоправда, у відповідності до вимог статті 6 названого Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.17 №1104, дія відповідного мораторію у спірний період не поширювалась на планові перевірки, що проводились Держекоінспекцією та її територіальними органами, однак, виключно в частині здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки.
Суд акцентує увагу на тому, що статтею 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також Положенням про Державну екологічну інспекцію України та Положенням про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, якими регламентовано межі повноважень Держекоінспекції та її територіальних органів, виокремлено повноваження контролюючих органів в частині, зокрема, дотримання вимог законодавства про: екологічну та радіаційну безпеку; про оцінку впливу на довкілля; охорону земель та надр; охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; охорону атмосферного повітря; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов тощо.
При цьому, пунктом 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України та пунктом 2 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначено, що до повноважень Держекоінспекції та її територіальних органів в частині здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку відноситься здійснення перевірки щодо виконання суб'єктами господарювання вимог висновків державної екологічної експертизи; здійснення контролю у пунктах пропуску через державний кордон і в зонах митного контролю на митній території України під час імпорту, експорту та транзиту товарів і транспортних засобів; під час здійснення операцій з металобрухтом; під час провадження видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку; під час провадження діяльності на об'єктах, що становлять підвищену екологічну небезпеку.
Таким чином, законодавець розрізнив повноваження Держекоінспекції та її територіальних органів виокремивши їх за предметом (об'єктом).
Дослідивши у судовому засіданні копію акта від 01.10.18 № 123/07-04 суд встановив, що предметом здійснення державного нагляду позивач визначив дотримання СТОВ "Скіф" вимог природоохоронного законодавства. При цьому, опис виявлених порушень свідчить про те, що у ході проведення планового заходу державного нагляду (контролю) позивач вдався до перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів (пункти 21, 24, 27 розділу VI); охорону атмосферного повітря (пункт 6 розділу VI); щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов (пункти 21, 24, 27 розділу VI), тобто, вийшов за межі повноважень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.17 № 1104 Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України “Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (в частині можливості проведення у спірний період планового заходу державного нагляду (контролю) виключно про дотримання вимог законодавства щодо екологічної та радіаційної безпеки).
Так само, в силу положень абзацу другого пункту "а" частини першої статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" повноваження щодо проведення перевірки в частині дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про оцінку впливу на довкілля (про які йдеться у пунктах 1, 2 розділу VI акта перевірки) становлять окремий предмет повноважень позивача, що не входить до перевірки дотримання вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку.
А оскільки акт від 01.10.18 № 123/07-04 складений з перевищенням позивачем визначених законом повноважень, плановий захід державного нагляду (контролю) проведено у період дії мораторію, без достатніх на те правових підстав, вказаний акт перевірки не є допустимим доказом у справі.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини щодо того, що акт від 01.10.18 № 123/07-04 складений з перевищенням позивачем визначених законом повноважень, плановий захід державного нагляду (контролю) проведено у період дії мораторію, без достатніх на те правових підстав, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
При цьому згідно ч. 2 ст. 77 ГПК України докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Отже, акт № 123/07-04 не відповідає ознакам допустимого доказу для встановлення факту заподіяння відповідачем збитків пов'язаних з порушенням природоохоронного законодавства, оскільки прийнятий з порушенням критеріїв правомірності дій і рішень суб'єктів владних повноважень.
Така ж сама правова позиція викладена у рішенні Котелевського районного суду Полтавської області від 12.12.2018 по справі № 535/1472/18 за позовом ОСОБА_2 до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Капустяна Володимира Леонідовича про визнання протиправним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке набрало законної сили.
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд звертає увагу на те, що Акт перевірки є одним із доказів у справі, якому надається оцінка разом з іншими доказами.
Судом досліджено всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності та встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази на підтвердження завдання відповідачем збитків пов'язаних з порушенням природоохоронного законодавства.
Так, у акті № 123/07-04 (п. 21) зазначено, що СТОВ "СКІФ" представлено дозвіл на спеціальне водокористування від 10.03.2017 № 0930/Пол на строк по 10.03.2022, виданий Департаментом екології та природних ресурсів Полтавської обласної адміністрації СТОВ "СКІФ" на 5 водних свердовин та поверхневий водозабір з річки Ворскла мотопомпою. СТОВ "СКІФ" представлено попередній дозвіл на спеціальне водокористування від 17.04.2014 № 0107/Пол на строк по 27.02.2017 виданий Департаментом екології та природних ресурсів Полтавської обласної адміністрації СТОВ "СКІФ" на 5 водних свердовин; поверхневий водозабір відсутній.
Відповідно дозволу на спеціальне водокористування від 10.03.2017 № 0930/Пол мета водокористування: господарсько-питні та комунально-побутові потреби населення (забір, очищення та постачання води населенню с. Більськ в кількості 589 осіб) (п. 27 акту).
Проте, в матеріалах справи дозвіл на спеціальне водокористування від 10.03.2017 № 0930/Пол та дозвіл на спеціальне водокористування від 17.04.2014 № 0107/Пол відсутні, що унеможливлює встановлення судом дійсних обставин справи щодо встановлення факту порушення відповідачем природоохоронного законодавства.
Щодо наданих позивачем довідки відповідача про обсяги проведення водозабору № 347 від 29.09.2019 та інформації відповідача, наведеної у додатку № 5 до листа СТОВ «СКІФ» від 29.09.2018 № 348 щодо кількості видобутої води з водних свердловин, то вказані докази підтверджують лише обсяги водозабору СТОВ "СКІФ" та самі по собі не свідчать про порушення відповідачем природоохоронного законодавства.
Крім цього, суд зазначає, що з інформації відповідача, наведеної у додатку № 5 до листа СТОВ «СКІФ» від 29.09.2018 № 348 щодо кількості видобутої води з водних свердловин вбачається, що СТОВ "СКІФ" здійснював забір води в обсязі, що не перевищує 300 метрів кубічних на добу.
Крім цього, суд звертає увагу, що у рішенні Котелевського районного суду Полтавської області від 12.12.2018 по справі № 535/1472/18 за позовом ОСОБА_2 до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Капустяна Володимира Леонідовича про визнання протиправним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке набрало законної сили, вказано, що позивачем надані докази того, що СТОВ «СКІФ» має право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води, а саме: відповідно до частин 1 та 2 ст. 23 Кодексу України «Про надра» .
Враховуючи викладене, позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, не надані всі можливі докази в обгрунтування позовних вимог, а отже, не доведено факт нанесення відповідачем збитків державі.
Таким чином, позов є необґрунтованим та недоведеним, тому задоволенню не підлягає.
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на позивача і не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -
Відмовити у позові повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 22.08.2019.
Суддя О.С. Семчук