36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
13.08.2019 Справа № 917/1584/18
м. Полтава
За позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ІНВЕСТМЕНТ", вул. Халаменюка, буд. 8, офіс 126, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600
про стягнення 12 075 305,80 грн.
Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.
Секретар судового засідання Лепій О.В.
Представники сторін:
від позивача: Колесніков В.О. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2357 від 09.10.18, довіреність № 7826-К-О від 28.12.16.);
від відповідача: Реута Н.В. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1446 від 25.03.15, ордер серії ПТ № 070326 від 14.02.19).
Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач/ АТ КБ "ПРИВАТБАНК") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ІНВЕСТМЕНТ" (далі - відповідач/ ТОВ "ЛЮКС ІНВЕСТМЕНТ") 12 075 305,80 грн., в тому числі 6 316 919,57 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 4 177 498,21 грн. заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном та 1 580 888,02 грн. пені. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 4Л16084ЛИ від 16.09.2016.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.12.2018 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 22.01.2019.
22.01.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 14.02.2019.
В підготовчому засіданні 14.02.2019 судом оголошено перерву до 13.03.2019.
Ухвалою від 13.03.2019 суд за клопотанням відповідача призначив у справі № 917/1584/18 судову економічну експертизу та зупинив провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи та отримання судом висновку експерта.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.03.2019 по справі № 917/1584/18 скасовано.
В зв'язку із цим 18.06.2019 провадження у справі № 917/1584/18 було поновлено, підготовче засідання у справі призначено на 27.06.2019.
Ухвалою від 27.06.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.07.2019.
В судовому засіданні 24.07.2019 судом оголошено перерву до 13.08.2019.
Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що наданий позивачем розрахунок стягуваних сум є помилковим, суперечливим та не дає змоги встановити фактичну суму заборгованості відповідача.
Під час розгляду справи по суті представник позивача наполягає на задоволенні позову у повному обсязі, представник відповідача заперечує проти позовних вимог.
Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -
16.09.2016 року між ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, правонаступником якого є АТ КБ “ПРИВАТБАНК” (Банк за договором), та ТОВ “ЛЮКС ІНВЕСТМЕНТ” (Лізингоодержувач за договором) було укладено договір фінансового лізингу № 4Л16084ЛИ (далі - Договір) шляхом накладення електронного цифрового підпису згідно угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 19.08.2016.
Відповідно до п. 1.1. Договору Банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у Додатку № 1 Договору. Банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від Банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим Договором строки, на умовах фінансового лізингу.
У пункті 1.2. Договору сторони узгодили, що вартість майна становить: 45 720 764,00 грн.
Строк лізингу відповідно до п. 9.1. Договору - з дати підписання цього договору по 25.08.2024. У частині невиконаних сторонами зобов'язань договір діє до повного їх виконання.
За змістом п. 3.1. Договору передача банком та прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна - зазначеним у Додатку № 3, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Позивач зазначає, що він свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, передавши відповідне майно відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі майна № 1 від 16.09.2016 (Додаток № 3 до Договору).
Відповідно до п. 6.2.11. Договору Лізингоодержувач зобов'язався сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку “Фінансовий лізинг (оренда)”; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банка, безпосередньо пов'язані з цим договором.
Пунктом 6.2.8. Договору на Лізингоодержувача було покладено обов'язок не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо такі зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору.
Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2 (п. 2.1. Договору).
Відповідно до пунктів 2.3., 2.3.2. Договору Лізингоодержувач сплачує банку відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в Додатку № 2.
Починаючи з 07.11.2016 Лізингоодержувач повинен був сплачувати відсоткову винагороду за ставкою 10,5% річних, що було узгоджено сторонами у Додатковій угоді від 03.11.2016.
Графіком лізингових платежів, в редакції додаткової угоди від 21.09.2016, передбачена сплата лізингових платежів 25.10.2016, 25.09.2017, в подальшому щомісяця з 25.07.2017 до 25.08.2024.
Згідно Графіку лізингових платежів та виписки за рахунком відповідача:
- 25.10.2016 відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 537 891,34 грн.; 17.10.2016 відповідач здійснив вказаний лізинговий платіж в обумовленому розмірі;
- 25.09.2017 та 25.10.2017 відповідач мав здійснити лізингові платежі по 537 891,34 грн. кожний, в свою чергу відповідач 31.08.2017 здійснив лізинговий платіж в сумі 1075 800,00 грн.;
- 25.11.2017 р. відповідач мав здійснити черговий лізинговий платіж в сумі 537 891,34 грн., проте не здійснив вказаний платіж, а тому (з урахуванням раніше внесених платежів) з 26.11.2017 стала простроченою заборгованість в сумі 537 874,02 грн. по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна (що відображено у виписці за рахунком відповідача).
В подальшому лізингові платежі частково вносилися у 2018 році на загальну суму 137 759,19 грн., але їх було недостатньо для повного погашення простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна.
Таким чином, станом на 31.10.2018 у Лізингоодержувача наявна прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна в розмірі 6 316 919,57 грн.
Також позивач зазначає, що відповідач допустив порушення строків сплати відсоткової винагороди за користування майном.
Пунктами 2.3., 2.3.3. Договору встановлено, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних, а починаючи з 07.11.2016 - 21% (відповідно до Додаткової угоди від 03.11.2016), від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку № 2.
Як вбачається з виписки за рахунком відповідача станом на 31.10.2018 несплачена заборгованість Лізингоодержувача по відсотковій винагороді за користування майном складає 4 117 498,21 грн.
У пункті 7.1. Договору сторони визначили, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагороди, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У зв'язку з порушенням Лізингоодержувачем термінів сплати лізингових платежів та винагороди за користування майном, відповідно до п. 7.1. Договору позивач нарахував відповідачу пеню станом на 31.10.2018 у розмірі 1580888,02 грн.
Умовами пунктів 7.9. та 7.10. Договору сторони погодили, що строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат встановлюються тривалістю 15 років; нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Лізингоодержувачем.
Враховуючи ту обставину, що відповідач належним чином не виконує свого обов'язку щодо сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за користування майном передбачених умовами Договору позивач просить суд стягнути з відповідача 6 316 919,57 грн. простроченої заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна станом на 31.10.2018, 4 177 498,21 грн. заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном станом на 31.10.2018 та 1 580 888,02 грн. пені нарахованої за загальний період прострочення з 01.08.2017 по 31.10.2018.
Відповідач позов заперечує з наступних підстав.
З моменту укладення Договору фінансового лізингу по вересень 2017 року відповідачем належним чином здійснювалося виконання зобов'язань по сплаті лізингових платежів. Станом на 31.08.2017 за Товариством рахувалась переплата по лізингових платежах в сумі 1 075 800,00 грн.
З моменту подачі позову та до сьогодні ТОВ «ЛЮКС ІНВЕСТМЕНТ" щомісячно, в економічно - можливих межах здійснює перерахування лізингових платежів та відсотків, але дані платежі не знайшли свого відображення ні в позовній заяві, ні в розрахунку до неї, що вплинуло на нарахування відсотків та пені і призвело до безпідставного завищення позовних вимог з боку позивача.
Починаючи з вересня 2017 року у відповідач склалось складне матеріальне становище, що ускладнило виконання зобов'язань за Договором. Але, незважаючи на це, відповідач намагається максимально виконувати свої обов'язки по договору фінансової лізингу.
Відповідач зазначає, що він неодноразово намагався провести переговори з позивачем стосовно зменшення розміру лізингових платежів за Договором, що надало б можливість надалі своєчасно виконувати зобов'язання сплати лізингових платежів. Однак, вказані намагання відповідача Банком було повністю проігноровано.
В подальшому, враховуючи матеріальне становище, для належного виконання господарських зобов'язань за Договором відповідачем було досягнуто попередньої згоди з ПАТ «Укрнафта» щодо передачі останньому майна у сублізинг.
У зв'язку з цим, відповідач листом № 31 від 20.10.2017 звернувся до позивача з проханням надати згоду (дозвіл) на передачу майна отриманого за Договором фінансового лізингу у сублізинг ПАТ «Укрнафта». Однак Банком на вказаний лист відповідача не було наданого жодної відповіді.
Крім того, Відповідач зазначає, що ПАТ «Укрнафта» зі своє сторони також зверталося до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з пропозицією передати у фінансовий лізинг майно - АЗС, що є предметом існуючих договорів фінансового лізингу, в тому числі і укладених з ТОВ «ЛЮКС ІНВЕСТМЕНТ», шляхом заміни поточної сторони (лізингоодержувачів) в існуючих договорах.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що перед зверненням до суду з даним позовом позивач направляв на адресу відповідача вимогу від 14.11.2018 згідно якої крім іншого була вимога щодо сплати простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу № Л16084ЛИ від 16.08.2016. Відповідно до даного листа, Банком встановлено, що станом на 14.11.2018 сума простроченої заборгованості ТОВ «ЛЮКС ІНВЕСТМЕНТ» за Договором складає 12 206 843,57 грн.
В зв'язку з тим, що сума заборгованості визначена позивачем (в частині відсоткової нагороди за користування майном та пені) різнилася від суми за даними бухгалтерського обліку відповідача, останній звернувся до позивача з проханням надати розшифровку відсоткової нагороди за користування майном та пені за Договором. Проте, позивач відповіді на вказане звернення так і не надав.
Відповідач зазначає, що ненадання Банком згоди (дозволу) на передачу майна отриманого за Договором у сублізинг унеможливило належне виконання відповідачем зобов'язань по договору, при тому що, відповідачем були вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання.
За твердженням відповідача бездіяльність Банку та повне ігнорування ним звернень відповідача, свідчить про те, що Банк відмовився прийняти належні виконання зобов'язань, запропоновані Лізингоодержувачем.
Викладені вище обставини на думку відповідача вказують на відсутність вини Товариства в неналежному виконанні зобов'язань за Договором.
Крім цього, відповідач зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором є помилковим та суперечливим, не відображає повною мірою чіткого розрахунку сум грошових коштів та нарахувань, що робить неможливим встановлення фактичної суми заборгованості.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Предметом даного позову виступає майнова вимога банку щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, заборгованості по відсотковій винагороді за користування майном та пені за договором лізингу.
Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про лізинг.
Так, згідно норм ст. 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі лізинг) це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно зі ст. 806 ЦК України та ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» до договору фінансового лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), викладені в параграфі 1 глави 58 ЦК України.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частинами 1 та 3 ст. 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав свої зобов'язання за договором, а саме передав об'єкт лізингу, а відповідач в свою чергу прийняв таке майно (акт прийому-передачі майна № 1 від 16.09.2016 - т. 1, а.с. 23-24). Наведене відповідачем не заперечувалося.
В свою чергу відповідач допустив порушення строків сплати лізингових платежів в рахунок вартості майна та відсоткової винагороди за користування майном, що підтверджується виписками по рахунках та не заперечується відповідачем.
Згідно розрахунку позивача, який підтверджений виписками по рахунках відповідача, станом на 31.10.2018 прострочена заборгованість відповідача по лізингових платежах в рахунок вартості майна склала 6316919,57 грн., заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном - 4177498,21 грн.
Відповідач заперечує наданий відповідачем розрахунок стягуваних за позовом сум.
Зокрема, відповідач зазначає, що розрахунок зроблений позивачем станом на 31.10.2018, але сам позов датований 13.12.2018 і прийнятий судом до розгляду 20.12.2018, проте в ньому не враховано здійснену відповідачем оплату лізингового платежу в рахунок вартості майна в сумі 7700,00 30.11.2018. та оплату зі сплати відсоткової винагороди за користування лізинговим майном в сумі 3 300,00 грн. 30.11.2018.
Крім цього, відповідач зазначає, що станом на 12.03.2019 (в межах підготовчого провадження) ним було здійснено також ряд перерахувань зі сплати лізингових платежів в рахунок вартості майна, а саме: 28.12.2018 в сумі 9 000,00 грн., 31.01.2019 в сумі 8 200,00 грн. та 28.02.2019 в сумі 10100 грн., а також зі сплати відсоткової винагороди за користування лізинговим майном, а саме: 28.12.2018 в сумі 3 800,00 грн., 31.01.2019 в сумі 3500,00 грн. та 28.02.2019 в сумі 4300,00 грн.
На підтвердження вказаних оплат відповідачем додано до відзиву копії платіжних доручень. Оскільки додані до відзиву копії платіжних доручень не засвідчені належним чином, суд вказані докази до уваги не бере.
Крім цього, до заяви від 12.03.2019 відповідачем додано засвідчені копії платіжних доручень № 75 від 28.02.2019 на суму 10100,00 грн. та № 73 від 28.02.2019 на суму 4300,00 грн.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що всі платежі, вказані відповідачем у листі, як такі, що не враховані позивачем, які здійснені відповідачем до 31.10.2018 враховані у доданому до позовної заяви розрахунку. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та встановив, що платежі, на які посилається відповідач, дійсно враховані позивачем під час підрахунку сум боргу по лізингових платежах в рахунок вартості майна та боргу по відсотковій винагороді за користування лізинговим майном.
Щодо оплат, здійснених відповідачем після 31.10.2018 позивач зазначає, що ці платежі були здійснені відповідачем пізніше за хронологією в рахунок погашення наступних щомісячних відсоткових винагород і не відносяться до періоду заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, який був заявлений позивачем в позовній заяві.
Суд зазначає, що оскільки предмет лізингу на момент вирішення спору знаходиться у користуванні відповідача, то відповідач повинен здійснювати поточні лізингові платежі в рахунок вартості майна та відсоткової винагороди за користування лізинговим майном. Враховуючи викладене, позивач правомірно зарахував платежі здійснені відповідачем після 31.10.2018 в рахунок поточної заборгованості по Договору.
Таким чином, судом встановлено, що станом на 31.10.2018 прострочена заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна становить 6 316 919,57 грн., а заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном - 4 177 498,21 грн.
Запереченні відповідача стосовно того, що позивач відмовився прийняти належні виконання зобов'язань, запропоновані лізингоодержувачем, суд не приймає до уваги, як такі, що не відповідають дійсності.
Так, відповідач зазначає, що з метою виконання умов Договору він запропонував позивачу передати предмет лізингу в сублізинг, проте позивач проігнорував пропозицію відповідача.
Судом встановлено, що згідно п. 4.2 Договору в редакції додаткової угоди від 16.09.2016 протягом усього терміну дії цього Договору: лізингоодержувач має право передавати в оренду предмет лізингу; лізингоодержувачу забороняється без згоди Банку передавати майно у сублізинг, у позику, або будь-яким іншим способом третій стороні (за виключенням оренди), передавати в заставу або відчужувати у будь-який спосіб.
Таким чином, надання згоди на передачу предмету лізингу в суборенду є правом, а не обов'язком позивача. Крім цього, відповідач має право без погодження позивача передати предмет лізингу в оренду.
Також суд зазначає, що пропозиція відповідача щодо укладення договору суборенди не являється способом виконанням зобов'язань за Договором, отже відмова чи ігнорування банком такої пропозиції не є відмовою від прийняття виконання зобов'язань по Договору.
Крім цього, суд зазначає, що перегляд розміру лізингових платежів в бік зменшення - це право Банку, а не його обов'язок, таким чином, посилання відповідача на те, що позивачем проігноровано його звернення щодо зменшення розміру лізингових платежів, судом до уваги не береться.
Враховуючи вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна станом на 31.10.2018 у розмірі 6 316 919,57 грн. та заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном станом на 31.10.2018 у розмірі 4 177 498,21 грн. є обґрунтованими, підтверджуються належними та достатніми доказами, а отже підлягають задоволенню.
Крім цього, у зв'язку із порушенням лізингоодержувачем термінів сплати лізингових платежів та винагороди за користування майном, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1 580 888,02 грн. за загальний період прострочення з 01.08.2017 по 31.10.2018.
Згідно п. 7.1. Договору сторони визначили, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагороди, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Лізингоодержувачем (п. 7.10 Договору); термін позовної давності за Договором - 15 років (п. 7.9 Договору).
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені і встановлено, що при здійсненні нарахувань пені на прострочені суми лізингових платежів та винагороди за користування майном позивач безпідставно здійснює нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, виходячи з кількості днів у році - 360 днів.
Суд зазначає, що нарахування виходячи з фактичної кількості днів користування майном та 360 днів у році погоджено стронами в Договорі лише щодо винагороди за користування майном. Нарахування пені з розрахунку 360 днів у році умовами Договору не встановлено. Отже позивач мав нараховувати пеню з розрахунку фактичної кількості днів у календарному році.
Розмір пені на прострочені суми лізингових платежів та винагороди за користування майном за період з 01.08.2017 по 31.10.2018 з розрахунку фактичної кількості днів у календарному році становить 1 559 688,29 грн.
Враховуючи викладене, стягненню підлягає пеня у розмірі 1 559 688,29 грн. В іншій частині стягнення пені позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС ІНВЕСТМЕНТ" (вул. Халаменюка, буд. 8, офіс 126, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600; код ЄДРПОУ 39757497) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 14360570) 6316919 грн. 57 коп. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 4177498 грн. 21 коп. заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, 1559688 грн. 29 коп. пені, 180811 грн. 59 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 21.08.2019.
Суддя О.С. Семчук