65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" серпня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1596/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Дімової А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Цвєткова І.І. за наказом (приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);
від відповідача: Ричков М.Ю. адвокат;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” про стягнення 105346,36грн.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” про стягнення 105346,36грн.
В обґрунтування позовних вимог Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” умов укладеного між сторонами договору №1371 про відшкодування витрат за теплопостачання, наданого в процесі організації послуг з харчування особового складу ЗС України (КЕКВ 2271) від 11.04.2019р. щодо своєчасної оплати спожитої теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2019р. було відкрито провадження у справі №916/1842/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.07.2019р. о 12:00.
В судовому засіданні від 18.07.2019р. було оголошено перерву по 06.08.2019р. о 10:15, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 06.08.2019р. о 10:15.
24.07.2019р. за вх.суду№14803/19 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.
05.08.2019р. за вх.суду№15520/19 позивач надав до суду відповідь на відзив.
В судовому засіданні від 06.08.2019р. було оголошено перерву по 22.08.2019р. о 13:45, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.08.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 22.08.2019р. о 13:45.
В судовому засіданні від 22.08.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/1596/19.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
11.04.2019р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона (позивач, Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” (відповідач, Сторона 2) було укладено договір №1371 про відшкодування витрат за теплопостачання, наданого у процесі організації послуг з харчування особового складу ЗС України (КЕКВ 2271) (далі договір) відповідно до якого Сторона 1 забезпечує Сторону 2 тепловою енергією, необхідною для надання Стороною 2 послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, Міністерству оборони України (п.1.1. договору).
Відповідно до пп.2.3.2., 2.3.3. п. 2.3. договору Сторона 2 зобов'язується здійснювати відшкодування витрат на постачання теплової енергії, спожитої у процесі організації послуг з харчування, згідно встановлених у додатку 2 до договору вартості за 1Гкал та розрахунку планового використання тепла на опалення, встановлених у додатку 1 по кожній військовій частині окремо. Протягом 10 банківських днів з моменту отримання від Сторони 1 рахунку-фактури та акту виконаних робіт, здійснювати відшкодування за спожиту теплову енергію на реєстраційні рахунки Сторони1.
Згідно пп.4.2.1. п.4.2., п.4.3. договору за порушення термінів відшкодування вартості спожитої теплової енергії, Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком). Оплата пені (неустойки) та відшкодування збитків не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
Пунктом 10.1. договору сторони встановили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019р. включно, а у частині проведення розрахунків - до їх повного виконання Сторонами.
Між сторонами був підписаний додаток №2 до договору яким сторони узгодили, що на день підписання договору про відшкодування витрат за теплопостачання №1371 від 11.04.2019р. вартість 1 Гкал по об'єктам, якими користується Сторона 2 складає 1561,36грн. вказана вартість встановлена відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України від 29.12.2016р. №2439 та Розпорядження ПАТ «Херсонська ТЕЦ» №03-р від 13.01.2019р.
Також сторони підписали додаток №3 до договору яким було встановлено опалювальний об'єм об'єктів, якими користується ТОВ “Маяк-Південь”.
Як вказує позивач, на виконання умов договору КЕВ м. Херсона свої зобов'язання з надання теплової енергії та рахунків-фактур виконав у повному обсязі, однак відповідач за отриману теплову енергію не розрахувався у повному обсязі у зв'язку з чим за період з лютого 2019р. по березень 2019р. у нього виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 101019,99грн.
Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості, а саме №911 від 19.04.2019р., №1051 від 13.05.2019р.), які були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати отриманої теплової енергії, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 3987,18грн., 3% річних у сумі 339,19грн.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 101019,36грн. основного боргу, 3987,18грн. пені, 339,19грн. 3% річних.
Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що відповідно до статті 23 Закону України «Про теплопостачання», господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом, однак позивачем не було надано доказів, що підтверджують отримання ним ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії таким чином, позивач не мав законних підстав на укладення відповідного договору та на постачання теплової енергії будь-яким споживачам.
Також відповідач зазначає, що згідно ж даних Єдиного державного реєстру, що містяться у вільному доступі в мережі інтернет, єдиним зареєстрованим видом економічної діяльності_КЕВ м. Херсона є - 84.22 - діяльність у сфері оборони.
Крім того, як вказує відповідач, позивачем не доведено отримання відповідачем рахунків-фактур та актів виконаних робіт на які позивач посилається у своїй позовній заяві, оскільки ні рахунки за №№ 19, 42, ні акти виконаних робіт за №№ 19, 42, ні акти звірок за вказаними номерами, що були долучені до позовної заяви не підписані відповідачем. Експрес накладні за №№59000408592234, 59000415299673 не можуть бути допустимим доказом отримання вищевказаних документів, оскільки одержувачем зазначена приватна особа, та в додатковій інформації, що міститься в накладних зазначено «Відправлення під час приймання не оглядалося», що взагалі ставить під сумнів відправку вищезазначених документів у повному обсязі.
Відповідач зазначає, що претензії від 19.04.2019 та 13.04.2019 складені із грубим порушенням вимог статті 222 Господарського кодексу України, оскільки не містять повного найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред'являється, докази, що підтверджують обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; платіжні реквізити заявника претензії, перелік документів, що додаються до претензії; не містить печатки позивача, хоча печатка передбачена Положенням про КЕВ м. Херсона; строки виконання вимог встановлені значно менші ніж передбачено вказаною статтею.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У своїй відповіді на відзив відповідача позивач вказує, що посилання відповідача на Закон України «Про теплопостачання» є безпідставним, оскільки укладений між сторонами договір за своїм змістом, є таким що регулює порядок відшкодування витрат за використану відповідачем теплову енергію, спожиту при наданні ТОВ «Маяк-Південь» послуг з харчування особового складу Збройних Сил України. Договір передбачає відшкодування відповідачем позивачу затрат, пов'язаних з користуванням відповідачем теплової енергії. При цьому позивач будь-яку специфічну діяльність, як теплопостачальна організація, не здійснював та не є постачальником теплової енергії. Договір не має на меті отримання прибутку так як, позивач є неприбутковою юридичною особою, яка фінансується за рахунок державного бюджету. Укладення та виконання укладеного сторонами даного правочину не є господарською діяльністю у сфері теплопостачання, що підлягає ліцензуванню, а відтак цей правочин відповідає вимогам законодавства.
Позивач також зазначає, що відповідачем відмічено невідповідність основних видів господарської діяльності позивача у його Положенні з інформацією зазначеною в ЄДР. При цьому відповідачем, не враховується той факт, що КЕВ м. Херсона є юридичною особою Міністерства оборони України. У Розділі 5 Положення зазначено, що відповідно до визначених завдань та з метою виконання покладених функцій, КЕВ м. Херсона займається господарською діяльністю. Дозволені види господарської діяльності визначаються Свідоцтвом про реєстрацію військової частини, як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах України. Таким чином, у ЄДР зазначено не види господарської діяльності у Збройних Силах України, а вид економічної діяльності, саме: «Діяльність у сфері оборони». Отже, при укладанні даного договору сторони дійшли взаємної згоди щодо істотних умов договору і від відповідача не надходило жодних заперечень проти укладання даного правочину. Крім того, ТОВ «Маяк-Південь» не надано жодних доказів порушення його прав та інтересів у процесі виконання даного договору або його укладання під тиском. Також, від відповідача не надходило жодних відмов від користування тепловою енергією.
Щодо факту отримання відповідачем рахунків на оплату та Актів виконаних робіт позивач вказує, що у відзиві відповідача на позовну заяву зазначено, що позивачем не доведено отримання відповідачем рахунків та актів виконаних робіт у зв'язку із не підписанням їх ТОВ «Маяк-Південь». Проте, це свідчить не про неотримання зазначених документів, а про порушення відповідачем виконання умов договору, а саме п. 6.5. Крім того, кожний супровідний лист містив прохання підписати та повернути на адресу КЕВ м. Херсона акти виконаних робіт, акти звірок тощо, що відповідачем зроблено не було. Станом на теперішній час, окрім договору на відшкодування теплової енергії, між позивачем та відповідачем укладено договори про відшкодування вартості спожитої електроенергії та водопостачання. За весь час дії зазначених договорів, на адресу позивача від ТОВ «Маяк-Південь» не повернулось жодного документа, як ні акту виконаних робіт, так і не актів звірки, тощо.
Як вказує позивач, КЕВ м. Херсона, не має жодної зацікавленості у не надсиланні рахунків на адресу відповідачу, оскільки головною метою позивача є своєчасне отримання відшкодування за договором.
Щодо форми та змісту претензій позивач зазначає, що у ст. 222 Господарського кодексу України зазначено, учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має правозвернутися до нього з письмовою претензією. Тобто, навіть факт взагалі відсутності претензій, не був би аргументом і підставою для відмови у задоволені позовних вимог. Тобто сторона саме має право звернутися до іншої сторони з претензією. Екземпляр претензії надісланої відповідачу містить кутовий штамп із зазначенням всіх реквізитів КЕВ м. Херсона. До суду надано примірник претензій Позивача на якому, за правилами Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, на місці кутового штампу проставляється штамп - «Вих. №». Доказами що підтверджують обставини пред'явлення претензії, є факт несплати рахунків за договором, про що у претензіях зазначено. Щодо переліку документів, що додаються до претензії, то відповідно до п. 4 ст. 222 Господарського кодексу України, документи, які є у другої сторони, можуть не додаватися до претензії. З огляду на це, до претензії надано лише розрахунок заборгованості, всі інші документи такі як договір, рахунки, акти виконаних робіт, тощо, у відповідача вже були.
Позивач стверджує, що доводи, викладені відповідачем у позовній заяві є необгрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 11.04.2019р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №1371 про відшкодування витрат за теплопостачання, наданого у процесі організації послуг з харчування особового складу ЗС України (КЕКВ 2271) відповідно до якого позивач забезпечує відповідача тепловою енергією, необхідною для надання відповідачем послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, Міністерству оборони України.
Посилання відповідача на відсутність у позивача ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії та позивач не мав законних підстав на укладення відповідного договору та на постачання теплової енергії будь-яким споживачам судом до уваги не приймається оскільки позивач не є теплопостачальною організацією та постачальником теплової енергії. Укладений між сторонами договір за своїм змістом, є таким що регулює порядок відшкодування витрат за використану відповідачем теплову енергію, спожиту при наданні ТОВ «Маяк-Південь» послуг з харчування особового складу Збройних Сил України. Договір передбачає відшкодування відповідачем позивачу затрат, пов'язаних з користуванням відповідачем теплової енергії. Згідно змісту договору вказаний договір не має на меті отримання прибутку так як, позивач є неприбутковою юридичною особою, яка фінансується за рахунок державного бюджету. Укладення та виконання укладеного сторонами даного правочину не є господарською діяльністю у сфері теплопостачання, що підлягає ліцензуванню.
Крім того матеріали справи не містять доказів визнання відповідачем недійсним укладеного між сторонами договору, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи укладений між сторонами договорів є дійсним.
Відповідно до пп.2.3.2., 2.3.3. п. 2.3. договору Сторона 2 зобов'язується здійснювати відшкодування витрат на постачання теплової енергії, спожитої у процесі організації послуг з харчування, згідно встановлених у додатку 2 до договору вартості за 1Гкал та розрахунку планового використання тепла на опалення, встановлених у додатку 1 по кожній військовій частині окремо. Протягом 10 банківських днів з моменту отримання від Сторони 1 рахунку-фактури та акту виконаних робіт, здійснювати відшкодування за спожиту теплову енергію на реєстраційні рахунки Сторони1.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за отриману теплову енергію не розрахувався у повному обсязі у зв'язку з чим за період з лютого 2019р. по березень 2019р. у нього виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 101019,99грн.
Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Умовами договору сторони передбачили, що відшкодування за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі виставлених рахунків-фактур та актів виконаних робіт.
Доводи відповідача про те, що рахунки-фактури за №№ 19, 42, та акти виконаних робіт №№ 19, 42, на які позивач посилається у своїй позовній заяві, не підписані відповідачем у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для оплати судом до уваги не приймаються оскільки п.6.5 договору встановлено, що щомісячно до 10 числа масяця наступного за розрахунковим сторони складають та підписують акт виконаних робіт у двох примірниках, непідписані акти виконаних робіт є порушенням відповідачем умов договору.
Під час розгляду справи відповідач не надав доказів того, що у нього відсутні підстави для відшкодування позивачу вартості спожитої теплової енергії.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість по відшкодуванню за теплову енергію у сумі 101019,36грн. за період з лютого по березень 2019р. за фактичне користування тепловою енергією.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 3987,18грн. слід зазначити наступне.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно пп.4.2.1. п.4.2., п.4.3. договору за порушення термінів відшкодування вартості спожитої теплової енергії, Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком). Оплата пені (неустойки) та відшкодування збитків не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 3987,18грн. у тому числі за період з 06.04.2019р. по 25.04.2019р. та з 26.04.2019р. по 08.05.2019р. на суму заборгованості у розмірі 54647,60грн. та за період з 09.05.2019р. по 13.05.2019р. на суму заборгованості у розмірі 101019,99грн. зазначає наступне.
Позивачем зазначений період розрахунку пені на суму заборгованості 54647,60грн. з 06.04.2019р. по 25.04.2019р. та з 26.04.2019р. по 08.05.2019р., однак згідно умов договору оплата за теплову енергію здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання від позивача рахунку-фактури та акту виконаних робіт, так в матеріалах справи відсутні документи про отримання відповідачем рахунку-фактури та акту виконаних робіт, в матеріалах справи містяться відомості про направлення рахунку-фактури №19 від 05.03.2019р. та акту виконаних робіт №19 за лютий 2019р. 21.03.2019р. згідно листа за вих.№607 однак доказів отримання вказаних рахунку-фактури та акту виконаних робіт саме відповідачем матеріали справи не містять, в матеріалах справи міститься отримувач фізична особа, а не ТОВ “Маяк-Південь”.
Позивачем зазначений період розрахунку пені на суму заборгованості 101019,99грн. з 09.05.2019р. по 13.05.2019р. однак в матеріалах справи містяться відомості про направлення рахунку-фактури №42 від 10.04.2019р. та акту виконаних робіт №42 за березень 2019р. 16.04.2019р. згідно листа за вих.№859, однак доказів отримання вказаних рахунку-фактури та акту виконаних робіт саме відповідачем матеріали справи не містять, в матеріалах справи міститься отримувач фізична особа, а не ТОВ “Маяк-Південь”.
Враховуючи відсутність доказів отримання відповідачем рахунків-фактур та актів виконаних робіт, що унеможливлює встановлення періоду прострочення оплат, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 3987,18грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 339,19грн. слід зазначити наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 339,19грн. у тому числі за період з 06.04.2019р. по 25.04.2019р. та з 26.04.2019р. по 08.05.2019р. на суму заборгованості у розмірі 54647,60грн. та за період з 09.05.2019р. по 13.05.2019р. на суму заборгованості у розмірі 101019,99грн. зазначає наступне.
Позивачем зазначений період розрахунку 3% річних на суму заборгованості 54647,60грн. з 06.04.2019р. по 25.04.2019р. та з 26.04.2019р. по 08.05.2019р., однак в матеріалах справи містяться відомості про направлення рахунку-фактури №19 від 05.03.2019р. та акту виконаних робіт №19 за лютий 2019р. 21.03.2019р. згідно листа за вих.№607, однак доказів отримання вказаних рахунку-фактури та акту виконаних робіт саме відповідачем матеріали справи не містять, в матеріалах справи міститься отримувач фізична особа, а не ТОВ “Маяк-Південь”.
Позивачем зазначений період розрахунку 3% річних на суму заборгованості 101019,99грн. з 09.05.2019р. по 13.05.2019р. однак в матеріалах справи містяться відомості про направлення рахунку-фактури №42 від 10.04.2019р. та акту виконаних робіт №42 за березень 2019р. 16.04.2019р. згідно листа за вих.№859, однак доказів отримання вказаних рахунку-фактури та акту виконаних робіт саме відповідачем матеріали справи не містять, в матеріалах справи міститься отримувач фізична особа, а не ТОВ “Маяк-Південь”.
Враховуючи відсутність доказів отримання відповідачем рахунків-фактур та актів виконаних робіт, що унеможливлює встановлення періоду прострочення оплат, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 339,19грн.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” підлягають частковому задоволенню у сумі 101019,36грн. заборгованості по відшкодуванню витрат за спожиту теплову енергію, в позовних вимогах в частині стягнення 3987,18грн. пені та 339,19грн. 3% річних судом відмовлено.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1515,29грн. покласти на відповідача, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 405,71грн. покласти на позивача пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” про стягнення 105346,36грн. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Лазурна, 5, кв.11, фактична адреса: 65017, м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2, код ЄДРПОУ 40677881) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона (73008, м. Херсон, сел. Чкалова, 37, код ЄДРПОУ 08294952) 101019,36грн. заборгованості по відшкодуванню витрат за спожиту теплову енергію, 1515,29грн. судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
3. У позовних вимогах Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк-Південь” про стягнення 3987,18грн. пені та 339,19грн. 3% річних - відмовити.
4. Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 405,71грн. покласти на позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона
Повне рішення складено 22 серпня 2019р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова