"21" серпня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1989/19
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
При секретарі судового засідання Цісельському К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1989/19
за позовом: Приватного акціонерного товариства «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» (провулок Євгена Гуцала, буд. 3, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 19199961)
до відповідача: Управління соціального захисту населення Біляївської державної адміністрації Одеської області (вул. Гагаріна, буд. 1, м. Біляївка, Одеська область, 67600, код ЄДРПОУ 03195033)
про стягнення заборгованості 23427,55 грн.,
Представники сторін:
Від позивача - Пойденко О.С.,
Від відповідача - не з'явився,
Приватне акціонерне товариство «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення 23427,55 грн.
Ухвалою від 15.07.2019 відкрито провадження по справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 31.07.2019.
29.07.2019 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, також надійшов відзив на позовну заяву.
31.07.2019 відкладено судове засідання на 21.08.2019.
21.08.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
В обґрунтування позову позивач вказує, що є оператором телекомунікацій, надає телекомунікаційні послуги споживачам. Вказує, що споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Зазначає, що на виконання покладених на нього зобов'язань виконував вимоги законодавства щодо надання послуг на пільгових умовах відповідним категоріям громадян, зокрема, у період з 01.11.2017 по 31.03.2019, вказує, що відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій. Позивачем щомісяця складались та надавались на адресу відповідача розрахунки згідно з формою « 2-пільга», однак відповідач відмовився приймати від позивача розрахунки щодо вартості послуг, не відшкодував понесені витрати. Просить стягнути суму заборгованості щодо компенсації у розмірі 21145,28 грн., а також 3 відсотки річних у розмірі 519,91 грн., інфляційні втрати у розмірі 1762,36 грн.
У відзиві відповідач вказує, що вимоги, пред'явлені позивачем, не визнаються повністю, компенсація не здійснювалась у зв'язку з відсутністю коштів на зазначені цілі, посилається на відсутність у Законах України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», «Про Державний бюджет України на 2018 рік», «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачених субвенцій з Державного бюджету на надання пільг з телекомунікаційних послуг. Зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року має похідний характер, має обмежену сферу правового регулювання. Також зазначає, що створені державою юридичні особи не відповідають за зобов'язаннями держави.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.
Позивач надавав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян, які користуються пільгами, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про основні заходи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус суддів», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус», «Про охорону дитинства», «Про прокуратуру».
Між позивачем та відповідачем було укладено Договір №ПДО-67/01-ПФ від 01.01.2015, відповідно до умов якого Замовник (відповідач) при надходженні субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на компенсацію пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку згідно державного призначення на відповідний рік, здійснює відшкодування вартості наданих телекомунікаційних послуг, а саме: робіт із встановлення квартирних телефонів, послуг з користування індивідуальними квартирними телефонами громадянами, які мають відповідні пільги (п.1.1. Договору). Виконавець (позивач) здійснює надання телекомунікаційних послуг, а саме: встановлення квартирних телефонів громадянам, користування індивідуальними квартирними телефонами громадянам, які мають відповідні пільги (п.1.2. Договору).
П. 2.1.4 Договору передбачений обов'язок Виконавця щомісячно, до 25 числа місяця, наступного за звітним, надавати:
а) акт виконаних робіт з визначеною сумою до відшкодування, з обов'язковим підписом абонента та виконавця;
б) акт звірки розрахунків за надані послуги (роботи);
в) поіменні списки пільгової категорії громадян, яким встановлені телефони, із вказанням адреси, номера телефону, дати установки, суми компенсації за встановлення телефону, копії договору з абонентом, категорії пільговика;
г) поіменні списки пільгової категорії громадян, що користуються квартирним телефоном за формою, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» на паперових та електронних носіях.
П.3.1. Договору встановлено, що Замовник проводить оплату за надання послуг, робіт (основних та додаткових), шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця після підписання акту виконаних робіт.
Відповідно до п.7.1. Договору він діє до 31.12.2015 року, однак вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на діючих умовах, якщо за 3 місяці до закінчення терміну його дії, жодні із сторін письмово не повідомить про намір розірвання договору. У матеріалах справи відсутні докази направлення сторонами відповідного повідомлення, тому вказаний договір є чинним.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Установлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Наведеним Законом не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Положеннями ст. ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки на відшкодування вартості послуг, наданим пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України).
Частиною 2 ст. 97 Бюджетного Кодексу України встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Відповідно до п. 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Наведене свідчить про те, що обов'язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв'язку), покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, тобто на органи державної виконавчої влади, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення, у даному випадку - Управління соціального захисту населення Біляївської державної адміністрації Одеської області.
Згідно з п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця, до 25 числа мають надавати уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга».
У матеріалах справи відсутні належні докази направлення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг відповідачеві. Так, позивачем надані рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 48-51) з двома фіскальними чеками, з яких неможливо встановити зміст поштового відправлення. Крім того, позивачем надано копії «адресних листів» компанії, яка має комерційне найменування Turman express logistics, які за фактом є транспортними накладними. Із наданих накладних (а.с. 52-54) неможливо встановити факт отримання, відмови від отримання відповідачем відправлень, які вказані на наданих транспортних накладних.
При цьому, матеріали справи не містять також і доказів направлення позивачем розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга» на електронних носіях.
Більше того, як вже було зазначено вище, умовами Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено обов'язок Виконавця щомісячно, до 25 числа місяця, наступного за звітним, надавати також:
а) акт виконаних робіт з визначеною сумою до відшкодування, з обов'язковим підписом абонента та виконавця;
б) акт звірки розрахунків за надані послуги (роботи);
в) поіменні списки пільгової категорії громадян, яким встановлені телефони, із вказанням адреси, номера телефону, дати установки, суми компенсації за встановлення телефону, копії договору з абонентом, категорії пільговика;
г) поіменні списки пільгової категорії громадян, що користуються квартирним телефоном за формою, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» на паперових та електронних носіях.
Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу відповідних документів.
Згідно з п.11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.
Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №309 від 02.03.2012 та Методичними рекомендаціями щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 29.01.2013 №68, встановлений порядок взяття бюджетних зобов'язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні та визначений перелік документів, який надається для реєстрації відповідного зобов'язання.
Відповідно до п.2.1. Порядку №309 розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами. Згідно з розділом 2 Порядку №309 органи казначейства реєструють бюджетні зобов'язання відповідно до наданих реєстрів зобов'язань розпорядниками коштів з підтвердними документами.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Таким чином, Приватним акціонерним товариством «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» не доведено належними та допустимими доказами факт направлення відповідачу документів, передбачених п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117, а також документів, передбачених п. 2.1.4 Договору, укладеного між сторонами.
У зв'язку з цим уповноважений орган не мав можливості щомісячної звірки інформації, яка міститься в реєстрі, з тою, що мала надаватись, а також виявлення розбіжностей і, у випадку їх відсутності, реєстрації відповідних фінансових зобов'язань.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
При цьому суд зауважує, що чинне законодавство України не передбачає обов'язкової наявності договірних відносин сторін для здійснення відшкодування витрат за послуги, надані пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законодавства і не залежать від волевиявлення постачальників послуг та відповідних органів.
Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин, виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що позивачем у справі не доведено достовірними та достатніми доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, у зв'язку з чим, на думку суду, позовна заява задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись ст.ст. 525, 526, 901-903 ЦК України, Бюджетним кодексом України, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Законом України «Про телекомунікації», Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №309 від 02.03.2012, Методичними рекомендаціями щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 29.01.2013 №68, , Постановою КМУ №256 від 04.03.2002 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ №295 від 11.04.2012, ст.ст. 13, 73, 74, 78, 79, 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» (провулок Євгена Гуцала, буд. 3, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 19199961) до Управління соціального захисту населення Біляївської державної адміністрації Одеської області (вул. Гагаріна, буд. 1, м. Біляївка, Одеська область, 67600, код ЄДРПОУ 03195033) про стягнення 23427,55 грн. відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 21.08.19р.
Повний текст рішення складений та підписаний 22 серпня 2019 р.
Суддя Р.В. Волков