12 серпня 2019 року Справа № 915/992/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Берко О.В.,
представника позивача: Берус Н.В. - ордер Серія ДП №1080/000037 від 09.04.2019 (приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції),
представника відповідача: Міняйла О.М. - дов.№17/1-3343 від 12.05.2018,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегарост”
(49049, м.Дніпро, вул.Верхоянська, буд.49, код ЄДРПОУ 38333525),
до відповідача: Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект”
(54018, м.Миколаїв, просп.Богоявленський, буд.42А, код ЄДРПОУ 31821381),
про: стягнення заборгованості в розмірі 393663,51 грн.
Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог №86 від 29.06.2019 (вх.№10900/19 від 01.07.2019) та уточненої позовної заяви №86/1 від 29.06.2019 (вх.№10901/19 від 01.07.2019) про стягнення заборгованості в розмірі 400400,71 грн, -
12.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю “Мегарост” звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №36 від 09.04.2019, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” 306315,94 грн основного боргу за Договором №2893 від 18.01.2018, 54381,57 грн пені, 24658,43 грн збитків від інфляції, 6400,65 грн - 3% річних.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору №2893 від 18.01.2018 відповідач своєчасно не здійснив оплату за отриманий товар у сумі 306315,94 грн. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивачем також нараховані пеня, збитки від інфляції та 3% річних.
Ухвалою суду від 17.04.2019 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
10.05.2019 ухвалою суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.06.2019.
30.05.2019 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №17/1-3913 від 28.05.2019 (вх.№9001/19), в якому він просить врахувати його майнові і немайнові інтереси, відсутність завданих збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин та зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених позовними вимогами ТОВ “Мегарост”, до мінімальної суми, а в частині застосування пені відмовити в повному обсязі.
05.06.2019 суд у підготовчому засіданні оголосив перерву до 24.06.2019.
18.06.2019 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив б/н від 13.06.2019 (вх.№10084/19), в якій він виклав свої заперечення на доводи відповідача, викладених останнім у відзиві.
Ухвалою суду від 19.06.2019 у зв'язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. у відрядженні (відповідно до наказу Господарського суду Миколаївської області №23-в від 19.06.2019), підготовче засідання у справі №915/992/19 було призначено на 03.07.2019.
27.06.2019 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення №17/1-4622 від 24.06.2019 (вх.№10773/19), в яких просить не визнавати обставини, викладені позивачем у відповіді на відзив, суттєвими.
01.07.2019 від позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог №86 від 29.06.2019 (вх.№10900/19) та уточнена позовна заява №86/1 від 29.06.2019 (вх.№10901/19), згідно яких позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 400400,71 грн, з яких: 306315,94 грн основного боргу, 54043,94 грн пені, 31550,53 грн збитків від інфляції, 8490,30 грн - 3% річних.
Відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом збільшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача про збільшення розміру позовних вимог №86 від 29.06.2019 (вх.№10900/19) та в уточненій позовної заяві №86/1 від 29.06.2019 (вх.№10901/19/).
Ухвалою суду від 03.07.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 24.07.2019.
22.07.2019 від відповідача на адресу суду надійшли пояснення стосовно збільшених позовних вимог №17/1-5293 від 17.07.2019 (вх.№12150/19), в якій він просить врахувати доводи зазначенні в даній заяві та зменшити розмір штрафних санкцій до мінімальної суми.
Ухвалою суду від 24.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.08.2019.
В ході розгляду справи представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
Судом у судовому засіданні 12.08.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд встановив наступні обставини.
18.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мегарост” (постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” (покупець, відповідач у справі) укладено Договір №2893 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1., якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (надалі товар), найменування, кількість та вартість якого зазначені в Специфікаціях, доданих до даного договору і є його невід'ємною частиною.
У відповідності до п.4.1. Договору поставка партії товару здійснюється на умовах DDP склад покупця м.Миколаїв, пр.Богоявленський, 42 А, згідно правил Інкотермс-2010. Партія товару формується на підставі заявок покупця.
Згідно п.4.2. Договору постачальник поставляє товар протягом 10 календарних днів з моменту підписання відповідної Специфікації.
Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами, та діє до 31.12.2018 включно, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.9.1. Договору).
Назва товару, кількість та вартість визначені сторонами в Специфікації №6 до Договору №2893 від 18.01.2018, яка є невід'ємною частиною вказаного договору.
На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу 04.07.2018 та 24.07.2018 на загальну суму 306315,94 грн, що підтверджується видатковою накладної №РН-0407 від 04.07.2018 на суму 171991,20 грн та видаткової накладної №РН-2407-5 від 24.07.2018 на суму 134324,74 грн, які підписані та скріплені печатками сторін.
Весь товар, що підлягав передачі покупцеві, був фактично отриманий від імені відповідача уповноваженою на те особою - інженером з матеріально-технічного забезпечення 1 категорії ОСОБА_1 відповідно до довіреностей на отримання цінностей: Серія 12ААЕ№909464/1279 від 03.07.2018 та Серія 12ААЕ№909711/1526 від 24.07.2018 (а.с.117-120).
Факт отримання товару на вище зазначену суму відповідачем не заперечується.
Претензій щодо якості поставлених товарів на адресу позивача від відповідача не надходило.
Відповідач, у визначений Договором та Специфікацією №6, оплату поставленого йому позивачем товару не здійснив.
У зв'язку з чим позивачем було направлено відповідачу претензію №2602 від 26.02.2019, в якій просить виконати умови договору та перерахувати на рахунок позивача суму боргу 383384,19 грн в строк до 15.03.2019 (а.с.127).
В свою чергу відповідач надав відповідь на претензію №17/1-2025 від 22.03.2019, в якій факт отримання товару на спірну суму основного боргу 306315,94 грн визнає та планує здійснити оплату за поставлений товар, зазначений у претензії, у найкоротший термін (а.с.128).
Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній звернувся із вказаним позовом до суду.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч.1 ст.662, ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до п.1) ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 ЦК України є, зокрема, договори.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.691, ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч.2 ст.16 ЦК України.
За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено господарським судом, відповідачем неналежним чином виконувались зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача, станом на дату подання позову, існував борг в розмірі 306315,94 грн.
На день розгляду справи відповідач не надав суду доказів погашення боргу за поставлений йому товар у сумі 306315,94 грн.
Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати за поставлений йому товар по Договору №2893 від 18.01.2018 в сумі 306315,94 грн, відповідач, у порушення приписів ст.ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують належне виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення боргу по оплаті за поставлений товар за Договором №2893 від 18.01.2018 в сумі 306315,94 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).
На підставі п.6.1. Договору та п.3) ч.1 ст.611 ЦК України позивачем нарахована пеня у загальному розмірі 54043,94 грн (за видатковою накладною №РН-0407 від 04.07.2018 за період з 20.07.2018 по 15.01.2019 у сумі 30303,43 грн; за видатковою накладною №РН-2407-5 від 24.07.2018 за період з 09.08.2018 по 04.02.2019 у сумі 23740,51 грн).
Згідно ст.ст.546, 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.6.1 Договору в разі невиконання та неналежного виконання умов договору, сторони несуть відповідальність згідно діючому законодавству України. При цьому, вказана норма не конкретизує виду відповідальності у вигляді пені. Іншими умовами Договору №2893 від 18.01.2018 також не передбачено нарахування пені за недотримання строків оплати за поставлений товар.
За вказаних обставин, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 54043,94 грн пені, слід відмовити у зв'язку з відсутністю правових підстав для їх нарахування.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у загальному розмірі 31550,53 грн (за видатковою накладною №РН-0407 від 04.07.2018 за період з серпня 2018 року по травень 2019 року у сумі 17715,09 грн; за видатковою накладною №РН-2407-5 від 24.07.2018 за період з вересня 2018 року по травень 2019 року у сумі 13835,44 грн) та 3% річних у загальному розмірі 8490,30 грн (за видатковою накладною №РН-0407 від 04.07.2018 за період з 20.07.2018 по 30.06.2019 у сумі 4891,14 грн; за видатковою накладною №РН-2407-5 від 24.07.2018 за період з 09.08.2018 по 30.06.2019 у сумі 3599,16 грн).
Розрахунок нарахування збитків від інфляції та 3% річних перевірено судом за допомогою Юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що збитки від інфляції складають 31665,35 грн (за видатковою накладною №РН-0407 від 04.07.2018 за період з серпня 2018 року по травень 2019 року у сумі 17779,56 грн; за видатковою накладною №РН-2407-5 від 24.07.2018 за період з вересня 2018 року по травень 2019 року у сумі 13885,79 грн).
Оскільки, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в сумі 31550,53 грн, суд, враховуючи принцип диспозитивності, не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягають збитки від інфляції в сумі 31550,53 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3% річних обґрунтованими та арифметично вірними.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 5195,20 грн (6006,01 грн х 86,50%).
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” (54018, м.Миколаїв, просп.Богоявленський, буд.42А, код ЄДРПОУ 31821381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегарост” (49049, м.Дніпро, вул.Верхоянська, буд.49, код ЄДРПОУ 38333525) 306315,94 грн основного боргу, 31550,53 грн збитків від інфляції, 8490,30 грн - 3% річних, 5195,20 грн судового збору.
3. В стягненні 54043,94 грн пені відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 22.08.2019.
Суддя М.В. Мавродієва